Володимир Стретович: «Всіх патріотів з «Нашої України» витіснили»

Володимир Стретович: Відповідаючи прямо на Ваше запитання, пане Зиновію, я хочу сказати словами, які сказав новий голова партії, тоді ще почесний голова Ющенко на одному зі з’їздів, що партія фактично перетворилася в акціонерне товариство по інтересах, де бізнесмени мали свою левову частку голосів, а відтак впливали на демократичний стан безпосередньо в самій партії.

5 березня 2005 року (я достеменно пам’ятаю цей день) у Києві було непогодно, вітер віяв, сніг замітав, Палац спорту був у піднесеному настрої.

Я прийшов на з’їзд як запрошений. Коли ж побачив, що з помаранчевою шалькою ходять люди, які ганяли мене в херсонських степах під час виборчої агітації за Ющенка, то я зрозумів, що блазні тут як тут, вони вже готові долучитися до влади, тому що там роздавали портфелі.

Я сказав тоді в коментарі, що не бачу майбутнього у цієї партії, тому що багато перевертнів, які не за ідейними міркуваннями, а лише заради жовтого портфеля чи жовтих чобіт, хочуть отримати собі якесь місце під сонцем.

Так воно і сталося. Стара гвардія, яка мала політичний партійний досвід, швиденько прийшла до «НУ», всіх патріотів, революціонерів, одержимих відтіснила на другі плани, вони сьогодні вже покидають цю партію фактично, знаходять притулок в інших партіях, а ті, що прийшли, то сьогодні в номенклатурі. Доки є Президент Ющенко, вони будуть керувати країною.

А ось що далі буде? Це запитання Ви задасте, коли закінчиться каденція Президента Ющенка.

Володимир Стретович: На моє переконання, і тут я повинен посипати свою сиву голову попелом, що тут вина не тільки самої «НУ» як партії, а всіх лідерів Помаранчевої революції, які сколихнули народ, які підняли хвилю волевиявлення, хвилю свободи, а потім тихенько ця хвиля загасла на певні історичні часові віддалі.

У цьому є причина. Бо очікування, які були в листопаді, грудні 2004 року, січні 2005 року, до середини 2005 року, були настільки величезні, що наші громадяни, виборці очікували дуже суттєвих, кардинальних, не боюся цього слова, таких зухвалих змін не тільки у свідомості, а й в державному устрої.

Однак кадри, які прийшли, вони, до речі, були на тому з’їзді, я про них говорив, все перевернули так, як їм було вигідно. Ніхто не провів трансформацій, яких очікувало суспільство.

І ось це розчарування і фактично повернення до старих часів, тільки ще в гіршому варіанті, тому що кадри були звільненні, пам’ятаєте про 17 тисяч, нові прийшли, які в багатьох випадках не мали досвіду, як це робити, плюс старі, які любою ціною хотіли утриматися, то от ця єдність і боротьба протилежностей за філософським законом привела фактично до падіння впливу і поширення благородних ідей «НУ» серед широкого загалу. У результаті ми сьогодні маємо такий низький рейтинг.

Мені про це неприємно говорити, тому що фактично, дивлячись на рейтинг «НУ», я дивлюся, який рейтинг сьогодні національної демократії в Україні, як вона може сьогодні захистити нашу державу.

Павло Жербрівський: Я думаю, що змагальність «НУ» і БЮТ, оскільки на сьогоднішній день БЮТ… люди, які підтримували «НУ» і Президента Ющенка, розділилися між президентом Ющенком, тобто «НУ», і пані Тимошенко.

І в зв’язку з цим якраз, оскільки багато все-таки заяв, популістічних кроків, у тому числі вміння «завести» людей, перетік людей, які підтримували Віктора Ющенка, сьогодні перетік до БЮТ і до пані Тимошенко.

Але все-таки вектор національно-демократичний не зменшився, а підтримка національно-демократичних сил в Україні не зменшилася.

Просто єдине, що потрібно, думаю, щоб люди зрозуміли все-таки, хто насправді відстоює національно-демократичні інтереси, і хто в принципі їх використовує, як ширму для проведення своєї політики.

Крім всього цього, власне, постійне створювання «НУ» блоку на виборчій кампанії привело до того, що НУНС і в парламенті 2006 року, і в парламенті 2007 року ніколи не демонструвала єдності позицій.

А оскільки у фракції «разброд і шатаніє», то зрозуміло, що люди хотіли бачити прогнозовану політичну силу з єдністю позицій. Це також зіграло немало важливу роль у тому, що якраз сьогодні зменшення впливів «НУ» в електоральному сприйнятті.

Володимир Стретович: Це не були шанувальники Тимошенко…

Зиновій Фрис: Чи електорат.

Володимир Стретович: Це були взагалі виборці, які голосували за демократичну Україну, за нову якість життя, за нові підходи, нові стосунки. Вони їх не отримали. А, як кажуть, надія вмирає останньою, то вони все-таки шукають, на кого ж можна покласти ці надії, хто може їх надії реалізувати.

Я думаю, що в цьому числі не відбувся плавний перетік абсолютний поєднаних судин, а лише велика гра песимістів, велика кількість тих, хто розчарувався і в одному, і в іншому політикові. Вони сьогодні взагалі у відчаї, не знають, що робити.

Я лише хочу додати шановному Павлові Івановичу, що «НУ», яка так успішно починала і сьогодні прийшла до такого результату, і це не є вина, тому що створювали блоки, але те, що ми згорнули демократичні традиції у своєму середовищі.

Ви знаєте, був блок «НУ» 2002-2006 років, який успішно пройшов не тільки парламентські випробування, хоча починали з поразки так само, а й привів Президента і успішно працював на всіх фронтах…

Де тепер єдність у наших помислах, діях? Можливо, хтось нам підкидає ідеї, які мають червиві сторони і приходять у занепад, не набувши свого розголосу?

Сьогодні взагалі цікава ситуація з обранням партією Віктора Ющенка. Якщо керуватися статутом партії, то голова партії повинен буде виконувати рішення партії. Якщо партія ухвалить відповідне рішення, то Президент повинен буде йому підкоритися як голова.

А в нас же весь час відбувалося так, що рішення формувалися на Банковій, формувалися у Секретаріаті Президента і скидалися до провадження безпосередньо фракції.

І ось цього зв’язка між політичною силою і тими, хто виробляє рішення, фактично не було, він був односторонній. Що й, до речі, привело до занепаду. Той потенціал фракції, який був накопичений в попередньому парламенті, в нинішньому, абсолютно не використовувалося. Була вказівка Секретаріату Президента — і фракція повинна була брати «під кашкет» і виконувати те, що планувалося на Банковій.

Я думаю, що це також одна із причин того, що «НУ» залихоманило.

Павло Жербрівський: Я не думаю, що це добре.

Насправді, якщо ми говоримо про демократію, про провадження демократичних традицій, про провадження громадянського суспільства в Україні, то любе ручне управління не приведе до добра, в тому числі і партію…

По-перше, Президент мав би з самого початку очолити партію, тоді б ми мали єдину партію з національно-демократичною філософією…