(Київ – Прага)
Помер Павло Загребельний.
«З літератури пішла справжня література», як висловився письменник Олесь Ульяненко. З цією тезою можна й посперечатися, бо невеселою виглядають перспективи літератури, «справжність» якої уособлюється однією, нехай і визначною постаттю. А ось те, що зі смертю Загребельного відійшла в історію ціла літературна епоха, це факт.
Павло Загребельний був одним із найяскравіших творців тієї літературної епохи і, водночас, її продуктом. В долі й творчості якого переплелися й змішалися всі злети й падіння, больові точки й суперечності української дійсності від найдавніших часів до початку ХХІ сторіччя.
Сама біографія патріарха тягне на захоплюючий роман, де було всього – і страхіття Голодомору, й трагедійність війни, з пораненнями й німецьким концтабором, котрий дивовижним чином не продовжився концтабором сталінським, і позірно-щасливий післявоєнний життєвий старт до премій, посад, звань та інших атрибутів успішного радянського письменника. Які, в свою чергу, змінювалися нагінками й роками опали...
А поза цим були твори, ціла персональна бібліотека з понад чи не трьох десятків романів: «Дума про невмирущого», «Європа-45», «Добрий диявол», «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Намилена трава», «Євпраксія», «Роксолана», «Гола душа», «Юлія», «Брухт» та багато інших.
Зрозуміло, що не всі вони рівнозначні, і про це теж колись доведеться чесно говорити. Але беззаперечним, як на мене, є те, що більшість із написаного Загребельним ставало неабиякою подією в літературному житті й довгий час формувало не лишень обличчя української літератури, а й свідомість суспільства.
Зрештою, кращі речі Загребельного міцно вписують їхнього творця, а з ним і українське художнє слово в європейський культурний контекст. А відтак – і в безсмертя. Вічна пам'ять і земля пухом...
Крути
«Бачу їх, високих і русявих, / Зовсім інших, не таких, як ми...» – цими рядками знаменитої «Оди до прийдешнього» Євгена Маланюка відкривається книга про Крути. Не знаю, чи з'явилися в Україні-ХХІ оті сподівані «високі й русяві», оті «ненависники тюрми й пітьми», виворожувані Маланюком із хаосу й розпачу поразки, чи ще тільки заповідається на їхню появу. Але про те, що в Україні-ХХ вони вже були, свідчить поважний фоліант «Крути. 1918», презентований днями в столичному Музеї Тараса Шевченка.
Його упорядник, народний артист України Ярослав Гаврилюк понад 10 років досліджує цю героїчну й трагічну сторінку новітньої української історії, що й знайшло відображення в книзі, виданій видавничим центром «Просвіта».
Як зазначають історики, на сьогодні це найповніше зібрання документів, свідчень, спогадів, зрештою – всього, що стосується крутянських подій, аж до списку учасників бою. На сьогодні встановлено майже двісті прізвищ відчайдухів, що перетнули більшовицьким загонам шлях на Київ далекого 1918 року. І процес цей триває: як з радістю повідомив Ярослав Гаврилюк, вже по виходу книги відгукнулися родичі учасників бою і до когорти героїв додалося два нових прізвища.
Важливим є те, що збірник документів про Крути виданий за державною програмою «Українська книжка» і має надійти до всіх вищих та середніх учбових закладах України.
Втім, наклад 3000 примірників дещо охолоджує радість. Навряд чи такий мізерний наклад сприятиме масовому ознайомленню української молоді з жертовністю героїчних ровесників-попередників.
Ситуацію міг би суттєво змінити кінематограф, тим більше, що Ярослав Гаврилюк та письменник Василь Портяк вже давно створили сценарій фільму про Крути. Ба більше, є навіть Указ Президента щодо його реалізації. Але... все залишається на рівні папірців та обіцянок. А українській молоді, як сумовито жартує Ярослав Гаврилюк, і надалі належиться дивитися стрічки про те, що «всєх спасьот русскій спєцназ»...
(Київ – Прага)
НА ЦЮ Ж ТЕМУ
ЗВЕРНИ УВАГУ
ВИБІР ЧИТАЧІВ
1
Bloomberg: заяви Макрона щодо можливості відправки військ в Україну розлютили чиновників CША 42988 views
2Терехов відреагував на інформацію про можливий повторний наступ сил РФ на Харків 38363 views
3«Інформація не підтвердилася» – у ФСБ сказали, чому не допомогло попередження США про теракт 14239 views
4У ЄС досягли компромісу щодо торгівлі з Україною: «баланс дуже делікатний» 11023 views
5Джонсон виправдовується щодо законопроєкту про допомогу Україні – Білий дім 10882 views
6Зеленський звільнив Данілова з посади секретаря РНБО – указ 9701 views
7В ISW пояснили, чим може бути зумовлена заява Лукашенка про ймовірних нападників на «Крокус» 9394 views
8Розвідка Британії проаналізувала, для чого Росія створює «Дніпровську річкову флотилію» 7418 views
9Директор ФСБ назвав Кирила Буданова «законною ціллю» для РФ 7141 views
10Франція «найближчим часом» зможе передати Україні майже 80 установок Caesar – Міноборони 6007 views
ФОТО ТА ВІДЕО
-
Мультимедіа
Збили «ланцет» з автомата: полювання на безпілотники під Бахмутом
Зенітники 93 окремої мехазованої бригади «Холодний Яр» щодня виходять на полювання. ЗУ-23 – зенітна спарена установка, яка може збивати повітряні цілі на висоті до 2.5 кілометрів. Після атаки безпілотників можуть летіти баражуючі снаряди типу Ланцет. Один із таких із автомата вдалося збити.