Зокрема, президент центру «Відкрита політика» Ігор Жданов зауважив, що йому «прикро, що така поважна інституція як РНБО використовується не в національних, державних інтересах, а як майданчик для зведення якихось політичних стосунків».
На жаль, зауважив експерт, «на початку січня під час україно-російської газової війни ми не побачили зібрання цього органу. А саме тоді було потрібно зібратися і виробити конкретні тактику та стратегію дій. Цього не відбулося. Засідання відбувається сьогодні вже постфактум».
Ігор Жданов нагадав, що в радянські часи існував такий собі комітет партійного контролю, на якому розбиралися справи «винних». «Це було свого роду партійна інквізиція. Сьогодні РНБО перетворюють на такого роду інквізицію».
«Я вважаю, що газові угоди, які були підписані Юлією Тимошенко – це не перемога України чи Росії. Це компроміс, якого можна було досягнути в складних умовах. Якщо б Віктор Ющенко поїхав до Москви, то він би взагалі жодного контракту не привіз би», – зауважив політолог.
Президент соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, коментуючи сьогоднішнє засідання РНБО, під час якого Віктор Ющенко піддав різкій критиці підписані в Москві газові угоди та намір уряду запозичити в РФ 5 мільярдів доларів, зауважив, що «це дуже гучні і рішучі заяви. Але вони були би вчасними 15 січня, а не зараз. Після бою кулаками не махають. До того ж проблема укладення договорів – проблема двох сторін, а не третьої. Це проблеми Прем’єр-міністрів Юлії Тимошенко та Володимира Путіна. Це Володимир Путін міг сумніватися у тому, чи має Юлія Тимошенко право підписувати угоди. Якщо український прем’єр не мала відповідних повноважень на підписування договорів, то Віктор Ющенко міг завчасно повідомити про це російського прем’єра».
На думку Віктора Небоженка, коли третя сторона через півтора місяці сумнівається в договороздатності якоїсь із сторін та сумнівається в ступені ефективності, то це, як правило, не буде мати великого політичного ефекту. «Тому, незважаючи на дуже жорсткі і красномовні вислови Віктора Ющенка, я не бачив великих наслідків для української політики. Президенту потрібно було активно брати участь під час газового конфлікту, тому, мабуть, зараз і не виникало б стільки питань, які він повинен задати і самому собі теж», – зазначив політолог.
Політтехнолог Тарас Березовець вважає, що «це якось не по-джентельменськи і геть не по-чоловічому – запросити пресу і в її присутності 40 хвилин розпинати прем'єра, а потім попросити журналістів піти під приводом того, що РНБО проходить в режимі секретності. Тобто, не дати главі уряду навіть слова у відповідь».
«Але справа навіть не в тому, – зазначив Тарас Березовець. – Я сам 5 років був кадровим співробітником Ради нацбезпеки, тому добре знаю, як готувалися і планувалися її засідання. Віктор Ющенко не має найменшого уявлення, що таке РНБО і яке значення цей конституційний орган відіграє у системі державної влади! Про «здібності» Раїси Богатирьової на посаді секретаря РНБО краще взагалі мовчати. Такого рівня невігластва як зараз, там ніколи не було!»
На жаль, зауважив експерт, «на початку січня під час україно-російської газової війни ми не побачили зібрання цього органу. А саме тоді було потрібно зібратися і виробити конкретні тактику та стратегію дій. Цього не відбулося. Засідання відбувається сьогодні вже постфактум».
Ігор Жданов нагадав, що в радянські часи існував такий собі комітет партійного контролю, на якому розбиралися справи «винних». «Це було свого роду партійна інквізиція. Сьогодні РНБО перетворюють на такого роду інквізицію».
«Я вважаю, що газові угоди, які були підписані Юлією Тимошенко – це не перемога України чи Росії. Це компроміс, якого можна було досягнути в складних умовах. Якщо б Віктор Ющенко поїхав до Москви, то він би взагалі жодного контракту не привіз би», – зауважив політолог.
Президент соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, коментуючи сьогоднішнє засідання РНБО, під час якого Віктор Ющенко піддав різкій критиці підписані в Москві газові угоди та намір уряду запозичити в РФ 5 мільярдів доларів, зауважив, що «це дуже гучні і рішучі заяви. Але вони були би вчасними 15 січня, а не зараз. Після бою кулаками не махають. До того ж проблема укладення договорів – проблема двох сторін, а не третьої. Це проблеми Прем’єр-міністрів Юлії Тимошенко та Володимира Путіна. Це Володимир Путін міг сумніватися у тому, чи має Юлія Тимошенко право підписувати угоди. Якщо український прем’єр не мала відповідних повноважень на підписування договорів, то Віктор Ющенко міг завчасно повідомити про це російського прем’єра».
На думку Віктора Небоженка, коли третя сторона через півтора місяці сумнівається в договороздатності якоїсь із сторін та сумнівається в ступені ефективності, то це, як правило, не буде мати великого політичного ефекту. «Тому, незважаючи на дуже жорсткі і красномовні вислови Віктора Ющенка, я не бачив великих наслідків для української політики. Президенту потрібно було активно брати участь під час газового конфлікту, тому, мабуть, зараз і не виникало б стільки питань, які він повинен задати і самому собі теж», – зазначив політолог.
Політтехнолог Тарас Березовець вважає, що «це якось не по-джентельменськи і геть не по-чоловічому – запросити пресу і в її присутності 40 хвилин розпинати прем'єра, а потім попросити журналістів піти під приводом того, що РНБО проходить в режимі секретності. Тобто, не дати главі уряду навіть слова у відповідь».
«Але справа навіть не в тому, – зазначив Тарас Березовець. – Я сам 5 років був кадровим співробітником Ради нацбезпеки, тому добре знаю, як готувалися і планувалися її засідання. Віктор Ющенко не має найменшого уявлення, що таке РНБО і яке значення цей конституційний орган відіграє у системі державної влади! Про «здібності» Раїси Богатирьової на посаді секретаря РНБО краще взагалі мовчати. Такого рівня невігластва як зараз, там ніколи не було!»
