Лише з одного Золотолина Костопільського району на молокозавод щодня іде дві з половиною тонни молока. У кожному дворі – по кілька корів. Селяни кажуть, упродовж довгого часу корови були чи не єдиними їхніми годувальницями у прямому й переносному сенсі, бо ж після розпаювання землі ще не мають достатніх ресурсів, щоб обробляти усі свої наділи.
Однак щороку кількість корів зменшується, утримувати їх стає невигідною справою, бідкається мати-героїня Надія Богдан. «У мене 15-ро дітей, 26 онуків, троє правнуків. Маю 41 рік стажу. Тримаю одну корову – мушу, треба ж за щось хоч цукерку їм купити. Руки покрутило… Але за ту гривню хіба варто тягнути ту корову? Прошу владу, щоб звернули на нас, селян, увагу».
Купують за гривню, продають за чотири п’ятдесят
У Тамари Стасюк лише троє дітей, проте двоє з них навчаються у вишах. Тому сім’я тримає чотири корови: «Ми ще не заробили пенсії і не маємо, де працювати. Але в нас так само вчаться діти, і ось у цьому році ми вже не могли заплатити за півріччя за навчання».
Дивуються селяни також вчетверо вищій від закупівельної ціні і якості молока в міських магазинах, каже голова Золотолинської сільради Галина Стасюк. Якби дешевшими були молокопродукти в міських магазинах – може, було б не так образливо.
Вчитель Золотолинської школи Володимир Тимощук підрахував: з кожного молоковоза переробники мають чотири тисячі «навару»: «За місяць 120 тисяч. Вистачить і на амортизацію, і на інші витрати».
Влада підтримує селян… морально
85 відсотків молока постачають на молокопереробні підприємства Рівненщини селяни-одноосібники. Тож вирішили: якщо всі разом не віддадуть молоко, переробними будуть змушені підвищити закупівельну ціну. Влада їх у цих намірах підтримує… морально, каже начальник Костопільського районного управління агропромислового комплексу Микола Желєзний. «Гривня десять за літр молока – надто дешево, адже для того, щоб його отримати, підраховано: нині треба затратити дві гривні десять копійок. Якби ж то можна було видати якийсь наказ – та ні, це ж приватна власність».
Тим часом депутати обласної ради щороку затверджують погоджувальні ціни як на хліб, так і на молоко. Селяни ж вважають, причина не ринок, а змова переробників, які не уклали з людьми угод, тож у випадку чого позиватися - немає за що.
Керівники підприємств «Агропереробка» та «Бінол», котрі купують молоко в костопільських селян, повідомили: закупівельні ціни переглянуть, однак наскільки, не сказали. На зустріч із постачальниками ніхто з промисловців не прибув, а сільським головам дали відповідь про відсутність дотацій на молокопродукти з боку держави. Тим часом у Радивилівському районі Рівненщини у всіх сільрадах відбулися збори селян та виробників молока, де визначили ціну, залежно від кількості і якості продукту.
Молока, втричі дешевшого від газованої води, на Рівненщині не буде, навіть для переробників, заявили селяни. За приклад вони мають сусідів з Волині, котрі ще минулої весни відмовилися здавати молоко, і в результаті отримали підвищення закупівельної ціни. Нині ж боротьбу за виживання й гідність доводиться розпочинати знову.
(Рівне–Київ–Прага)
Однак щороку кількість корів зменшується, утримувати їх стає невигідною справою, бідкається мати-героїня Надія Богдан. «У мене 15-ро дітей, 26 онуків, троє правнуків. Маю 41 рік стажу. Тримаю одну корову – мушу, треба ж за щось хоч цукерку їм купити. Руки покрутило… Але за ту гривню хіба варто тягнути ту корову? Прошу владу, щоб звернули на нас, селян, увагу».
Купують за гривню, продають за чотири п’ятдесят
У Тамари Стасюк лише троє дітей, проте двоє з них навчаються у вишах. Тому сім’я тримає чотири корови: «Ми ще не заробили пенсії і не маємо, де працювати. Але в нас так само вчаться діти, і ось у цьому році ми вже не могли заплатити за півріччя за навчання».
Дивуються селяни також вчетверо вищій від закупівельної ціні і якості молока в міських магазинах, каже голова Золотолинської сільради Галина Стасюк. Якби дешевшими були молокопродукти в міських магазинах – може, було б не так образливо.
Вчитель Золотолинської школи Володимир Тимощук підрахував: з кожного молоковоза переробники мають чотири тисячі «навару»: «За місяць 120 тисяч. Вистачить і на амортизацію, і на інші витрати».
Влада підтримує селян… морально
85 відсотків молока постачають на молокопереробні підприємства Рівненщини селяни-одноосібники. Тож вирішили: якщо всі разом не віддадуть молоко, переробними будуть змушені підвищити закупівельну ціну. Влада їх у цих намірах підтримує… морально, каже начальник Костопільського районного управління агропромислового комплексу Микола Желєзний. «Гривня десять за літр молока – надто дешево, адже для того, щоб його отримати, підраховано: нині треба затратити дві гривні десять копійок. Якби ж то можна було видати якийсь наказ – та ні, це ж приватна власність».
Тим часом депутати обласної ради щороку затверджують погоджувальні ціни як на хліб, так і на молоко. Селяни ж вважають, причина не ринок, а змова переробників, які не уклали з людьми угод, тож у випадку чого позиватися - немає за що.
Керівники підприємств «Агропереробка» та «Бінол», котрі купують молоко в костопільських селян, повідомили: закупівельні ціни переглянуть, однак наскільки, не сказали. На зустріч із постачальниками ніхто з промисловців не прибув, а сільським головам дали відповідь про відсутність дотацій на молокопродукти з боку держави. Тим часом у Радивилівському районі Рівненщини у всіх сільрадах відбулися збори селян та виробників молока, де визначили ціну, залежно від кількості і якості продукту.
Молока, втричі дешевшого від газованої води, на Рівненщині не буде, навіть для переробників, заявили селяни. За приклад вони мають сусідів з Волині, котрі ще минулої весни відмовилися здавати молоко, і в результаті отримали підвищення закупівельної ціни. Нині ж боротьбу за виживання й гідність доводиться розпочинати знову.
(Рівне–Київ–Прага)
