– Ми збираємо інформацію про впровадження реформ в Україні, з’ясовуємо, які сфери найбільше потребують нашої допомоги. Нагадаю, що Рада Європи при вступі України висувала певні вимоги і рекомендації, і здійснення наших програм тут – це фактично виконання цих рекомендацій. Звичайно, що їх виконує Україна – владні інституції у першу чергу. Але представництво Ради Європи відіграє роль моніторингового, контролюючого центру. Також ми співпрацюємо з українськими владними інституціями і громадськими організаціями. Так ми визначаємо пріоритети і разом співпрацюємо над втіленням реформ у цих пріоритетних галузях. Після Помаранчевої революції, в останні кілька років відносини між Радою Європи та Україною стали тіснішими і, я б сказав, більш практичними – українців цікавить європейський досвід реформування систем державної влади, функціонування місцевих органів самоврядування, боротьби з корупцією у різних гілках влади, тощо.
Відзначу, що уже не перший рік більшість програм і проектів Ради Європи спрямовані на подолання корупції, розвиток громадянського суспільства, демократичні зміни в адміністраціях. Так, наприкінці березня наші експерти з Києва, по телемосту з Харковом, Одесою, Львовом провели семінар для управлінського апарату – це в рамках програми, що ми її проводимо разом із Академією державного управління. Ми працюємо з підрозділами МВС України, для якого питання корупції давно стоїть руба, і ми бачимо бажання працівників МВС навести лад «у власному господарстві».
– Наскільки вагомою є підтримка української влади при здійсненні програм Ради Європи?
– Я думаю, що нині співпраця експертів Ради Європи та Кабінету Міністрів України, підходи до реформ з боку наших експертів та українських політиків зближуються. Так, вельми важко реформувати правосуддя та структури МВС, де корупція «вбудувалась» у систему, але ми бачимо політичну волю керівників міністерств юстиції, внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України справді боротися з корупційними явищами. Ми бачимо на рівні обласних і міських громад, що населення і влада відкриті до нових знань щодо реформування у місцевих органах влади, серед іншого, до знань, яким чином громадськість може контролювати владні інститути. Взагалі, я бачу, що все частіше питаннями функціонування державного механізму цікавляться не лише міністерські працівники, а й громадські організації. Тобто, в останні роки Україна гостро відчула потребу в демократичних змінах, хоча зрозуміло, що це нелегке завдання.
– Пане Петерсон, щороку експерти Ради Європи приїздять до України і аналізують ситуацію у мовній сфері. У сфері міжетнічних відносин. Чути і критику на адресу України, коли йдеться про виконання нею положень європейської хартії із захисту мов національних меншин». Про що конкретно йдеться?
– Ми виступаємо в Україні як моніторинговий механізм, який перевіряє, чи дотримується Україна норм тих конвенцій Ради Європи, що нею ратифіковано. Це конвенція із запобігання нелегальною торгівлею людьми; конвенція про боротьбу з міжнародним тероризмом; конвенція щодо протистояння виявам ксенофобії і расизму та названа вами конвенція про захист прав національних меншин та мов національних меншин. Можу ще багато документів відповідних перерахувати. Щодо Хартії – так, існують проблеми, і не лише в Україні. Можу навести проблеми угорців у Словаччині. Українська держава, дбаючи про захист державної мови, часто забуває про права національних меншин, необхідність захищати мови усіх громад, які мешкають на українській території, серед яких і росіяни, і поляки, і кримські татари. Незабаром до України прибуває група наших експертів, які перевірятимуть дотримання українською стороною європейських стандартів функціонування мов національних меншин.
І ще хочу наголосити: не варто звинувачувати Раду Європи у критичному ставленні до України – Рада Європи насправді має критичне ставлення до усіх своїх членів. Адже незалежно від того, чи це Україна, чи наприклад Італія, усі взяті державою зобов’язання перед Радою Європи мають виконуватись, щоб нормально функціонував увесь європейський демократичний простір
(Київ – Прага)
Відзначу, що уже не перший рік більшість програм і проектів Ради Європи спрямовані на подолання корупції, розвиток громадянського суспільства, демократичні зміни в адміністраціях. Так, наприкінці березня наші експерти з Києва, по телемосту з Харковом, Одесою, Львовом провели семінар для управлінського апарату – це в рамках програми, що ми її проводимо разом із Академією державного управління. Ми працюємо з підрозділами МВС України, для якого питання корупції давно стоїть руба, і ми бачимо бажання працівників МВС навести лад «у власному господарстві».
– Наскільки вагомою є підтримка української влади при здійсненні програм Ради Європи?
– Я думаю, що нині співпраця експертів Ради Європи та Кабінету Міністрів України, підходи до реформ з боку наших експертів та українських політиків зближуються. Так, вельми важко реформувати правосуддя та структури МВС, де корупція «вбудувалась» у систему, але ми бачимо політичну волю керівників міністерств юстиції, внутрішніх справ, Генеральної прокуратури України справді боротися з корупційними явищами. Ми бачимо на рівні обласних і міських громад, що населення і влада відкриті до нових знань щодо реформування у місцевих органах влади, серед іншого, до знань, яким чином громадськість може контролювати владні інститути. Взагалі, я бачу, що все частіше питаннями функціонування державного механізму цікавляться не лише міністерські працівники, а й громадські організації. Тобто, в останні роки Україна гостро відчула потребу в демократичних змінах, хоча зрозуміло, що це нелегке завдання.
– Пане Петерсон, щороку експерти Ради Європи приїздять до України і аналізують ситуацію у мовній сфері. У сфері міжетнічних відносин. Чути і критику на адресу України, коли йдеться про виконання нею положень європейської хартії із захисту мов національних меншин». Про що конкретно йдеться?
– Ми виступаємо в Україні як моніторинговий механізм, який перевіряє, чи дотримується Україна норм тих конвенцій Ради Європи, що нею ратифіковано. Це конвенція із запобігання нелегальною торгівлею людьми; конвенція про боротьбу з міжнародним тероризмом; конвенція щодо протистояння виявам ксенофобії і расизму та названа вами конвенція про захист прав національних меншин та мов національних меншин. Можу ще багато документів відповідних перерахувати. Щодо Хартії – так, існують проблеми, і не лише в Україні. Можу навести проблеми угорців у Словаччині. Українська держава, дбаючи про захист державної мови, часто забуває про права національних меншин, необхідність захищати мови усіх громад, які мешкають на українській території, серед яких і росіяни, і поляки, і кримські татари. Незабаром до України прибуває група наших експертів, які перевірятимуть дотримання українською стороною європейських стандартів функціонування мов національних меншин.
І ще хочу наголосити: не варто звинувачувати Раду Європи у критичному ставленні до України – Рада Європи насправді має критичне ставлення до усіх своїх членів. Адже незалежно від того, чи це Україна, чи наприклад Італія, усі взяті державою зобов’язання перед Радою Європи мають виконуватись, щоб нормально функціонував увесь європейський демократичний простір
(Київ – Прага)
