Про це заявили голова місії Міжнародного валютного фонду в Україні, заступник директора Європейського департаменту МВФ Джейла Пазарбашиоглу та директор Світового банку в справах України, Білорусі та Молдови Мартін Райзер у статті, опублікованій у тижневику «Дзеркало тижня».
«Ознаки напруги значно різняться серед банків України, але залишається ризик того, що труднощі, які охопили окремі банки, переростуть у системну банківську кризу», – зазначають міжнародні експерти.
За словами Пазарбашиоглу і Райзера, системна банківська криза може початися в разі падіння довіри до банків до тієї межі, коли вкладники починають вважати, що жоден банк не є достатньо безпечним, і замість переходу в інші банки взагалі залишають банківську систему.
«Ступінь такого згубного впливу зазвичай залежить від розміру банків, які мають гострі проблеми з ліквідністю чи платоспроможністю», – зазначають вони.
Експерти переконані, що коли існує імовірність такої кризи, держава зобов`язана втрутитися і підтримати банківський сектор.
«Коли центральний банк надає ліквідність фінансовій системі, уряд, зі свого боку, використовує бюджетні ресурси для надання нового капіталу, кредитів і (або) гарантій системним банкам, акціонери яких не здатні мобілізувати додатковий капітал», – пояснюють вони.
У такій ситуації перед органами влади постають три основні завдання: відновити довіру суспільства до банківської системи країни, захистити банківську систему з найменшими витратами для платників податків і зміцнити банківську систему, щоб вона стала стійкішою до майбутніх криз, зазначають автори статті.
«Ознаки напруги значно різняться серед банків України, але залишається ризик того, що труднощі, які охопили окремі банки, переростуть у системну банківську кризу», – зазначають міжнародні експерти.
За словами Пазарбашиоглу і Райзера, системна банківська криза може початися в разі падіння довіри до банків до тієї межі, коли вкладники починають вважати, що жоден банк не є достатньо безпечним, і замість переходу в інші банки взагалі залишають банківську систему.
«Ступінь такого згубного впливу зазвичай залежить від розміру банків, які мають гострі проблеми з ліквідністю чи платоспроможністю», – зазначають вони.
Експерти переконані, що коли існує імовірність такої кризи, держава зобов`язана втрутитися і підтримати банківський сектор.
«Коли центральний банк надає ліквідність фінансовій системі, уряд, зі свого боку, використовує бюджетні ресурси для надання нового капіталу, кредитів і (або) гарантій системним банкам, акціонери яких не здатні мобілізувати додатковий капітал», – пояснюють вони.
У такій ситуації перед органами влади постають три основні завдання: відновити довіру суспільства до банківської системи країни, захистити банківську систему з найменшими витратами для платників податків і зміцнити банківську систему, щоб вона стала стійкішою до майбутніх криз, зазначають автори статті.
