Пане Кіммідж, чи демократію, яка називає себе «суверенною» чи «керованою», можна вважати демократією?
– Мені здається, що настав час переглянути нашу термінологію, що визначає режими, які утворилися у 21 столітті. По-перше, я не думаю, що демократія з багатьма означеннями далі залишається демократією. Я б не називав нинішню форму правління в Росії демократією, але вона також і не є диктатурою, потрібні терміни, які будуть відображати ці нюанси. Але, на жаль, для використання у дискусіях, чи для журналістських потреб, нам потрібні досить прості терміни, тож виходить, що люди продовжують використовувати термін «керована демократія», але в цьому словосполученні слово «демократія» втрачає всякий сенс.
– Ця плутанина в термінах, здається, веде і до хибних припущень у стосунках із Росією. Наприклад, якщо країна є демократичною, то вона хоче мати навколо себе стабільних і дружніх сусідів. Чи таке припущення щодо Росії підтверджується фактами?
– Припущення, що Росія хоче мати стабільне оточення на своїх кордонах фактами, на жаль, не підтверджується. Російська правляча еліта хоче певної комерційної співпраці та політичного контролю, які вона часто сприймає як те саме. А це контроль зовсім не гарантує, що там буде стабільне, передбачуване демократичне середовище.
– Нещодавню ініціативу «Східного партнерства» Європейського Союзу щодо колишніх радянських країн, яка, за словами учасників, спрямована на зміцнення демократії в них та співпраці з ЄС, Росія сприйняла вкрай негативно. Фактично вона поставила своїх сусідів перед вибором: або Росія, або ЄС. Що у такому випадку можуть зробити ці країни, які намагаються співпрацювати з обома?
– Ви точно вказали на те, що, на мій погляд, буде найскладнішим завданням, що постало перед цими країнами. Росія дійсно хоче їх поставити перед вибором: або ви з нами, або проти нас. Тому дипломатам цих країн доведеться сильно попрацювати для того, щоб перевести це питання в іншу площину.
Ці країни не можуть відрізати себе від Росії, і це було б і нерозумно. Але з іншого боку, вони повинні мати можливість двосторонньої співпраці з Європейським Союзом, США, іншими країнами. І тут, я думаю, дуже важливо, щоб Європейський Союз також дуже чітко сказав, що він не ставить ці країни перед вибором. І чим більш згуртованою і чіткою буде позиція ЄС, тим легше буде цим країнам планувати власну долю. Але ілюзій бути не повинно – Кремль буде наполягати на своїй парадигмі, яку буде важко змінити. Це не є неможливо, але це буде дуже складно.
(Прага – Київ)
– Мені здається, що настав час переглянути нашу термінологію, що визначає режими, які утворилися у 21 столітті. По-перше, я не думаю, що демократія з багатьма означеннями далі залишається демократією. Я б не називав нинішню форму правління в Росії демократією, але вона також і не є диктатурою, потрібні терміни, які будуть відображати ці нюанси. Але, на жаль, для використання у дискусіях, чи для журналістських потреб, нам потрібні досить прості терміни, тож виходить, що люди продовжують використовувати термін «керована демократія», але в цьому словосполученні слово «демократія» втрачає всякий сенс.
– Ця плутанина в термінах, здається, веде і до хибних припущень у стосунках із Росією. Наприклад, якщо країна є демократичною, то вона хоче мати навколо себе стабільних і дружніх сусідів. Чи таке припущення щодо Росії підтверджується фактами?
– Припущення, що Росія хоче мати стабільне оточення на своїх кордонах фактами, на жаль, не підтверджується. Російська правляча еліта хоче певної комерційної співпраці та політичного контролю, які вона часто сприймає як те саме. А це контроль зовсім не гарантує, що там буде стабільне, передбачуване демократичне середовище.
– Нещодавню ініціативу «Східного партнерства» Європейського Союзу щодо колишніх радянських країн, яка, за словами учасників, спрямована на зміцнення демократії в них та співпраці з ЄС, Росія сприйняла вкрай негативно. Фактично вона поставила своїх сусідів перед вибором: або Росія, або ЄС. Що у такому випадку можуть зробити ці країни, які намагаються співпрацювати з обома?
– Ви точно вказали на те, що, на мій погляд, буде найскладнішим завданням, що постало перед цими країнами. Росія дійсно хоче їх поставити перед вибором: або ви з нами, або проти нас. Тому дипломатам цих країн доведеться сильно попрацювати для того, щоб перевести це питання в іншу площину.
Ці країни не можуть відрізати себе від Росії, і це було б і нерозумно. Але з іншого боку, вони повинні мати можливість двосторонньої співпраці з Європейським Союзом, США, іншими країнами. І тут, я думаю, дуже важливо, щоб Європейський Союз також дуже чітко сказав, що він не ставить ці країни перед вибором. І чим більш згуртованою і чіткою буде позиція ЄС, тим легше буде цим країнам планувати власну долю. Але ілюзій бути не повинно – Кремль буде наполягати на своїй парадигмі, яку буде важко змінити. Це не є неможливо, але це буде дуже складно.
(Прага – Київ)
