Доступність посилання

19 Листопад 2017, Київ 21:38

Київ – Не встиг президент Росії Дмитро Медвєдєв підписати указ про створення комісії для протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії, як наукове співтовариство почало шукати шляхів для гідного звіту на президентську ініціативу.

Відділення історико-філологічних наук Російської академії наук навіть розіслало листа, в якому запитало в академічних інститутів, із якими саме напрямками у фальсифікації варто боротися і – що найголовніше – як цією боротьбою займаються шановні вчені.

Що цікаво – заступнику академіка-секретаря відділення академіку Валерію Тішкову «стало соромно» за цей лист буквально в момент його оприлюднення у ЗМІ і він пообіцяв його відкликати. Однак, зрештою, справа не в листі. Академік Тішков, колишній ліберальний чиновник єльцинських часів, може усвідомити, що впливає на його репутацію. А от з точки зору посереднього кар’єриста боротьба з фальсифікаціями може стати чудовим напрямком для власної «наукової» діяльності. Не треба займатися серйозними дослідженнями, писати книжки і монографії, їздити в нудні археологічні експедиції. Для чого? Можна боротися, та ще й вишукувати тих, хто не бореться!

І в цьому посередній кар’єрист стає неймовірно схожим на самого президента Російської Федерації. В ситуації, коли голова уряду Володимир Путін контролює фінансові джерела – а це і є реальна влада у сучасній Росії – президенту Медведєву просто потрібно чимось зайнятися. І продемонструвати, що заняття є.

Дали можливість прозвітуватися вірним історикам

Із «фальсифікаціями історії» в Росії борються не перший день і навіть не перший рік. До речі, першим високопосадовцем, що звернув увагу на те, що у підручниках щось не так, був перший путінський прем’єр-міністр Михайло Касьянов, який згодом опинився у лавах опозиції і тепер вже варто стежити, щоб не фальсифікували його урядову діяльність. Проте ані Касьянову, ані Путіну не спадало на думку створити беззмістовний бюрократичний механізм «боротьби». Це зробив тільки Медведєв, у лібералізмі якого намагалися переконати нас деякі російські і західні спостерігачі – ну, принаймні, до війни в Грузії...

Ніде правди діти, справа тут не в лібералізмі чи консерватизмі. Справа в тому, що треба себе чимось зайняти. І забезпечити роботою власне оточення. І дати можливість прозвітуватися вірним історикам, що фальсифікації успішно подолано до наступного виголошення президентом Росії послання до Федеральних зборів. А до того ж відібрати час у нас, журналістів – замість того, щоб займатися реальними проблемами Росії з її економічною кризою, дефіцитним бюджетом і танучим на очах резервним фондом, ми змушені коментувати речі з недавнього радянського минулого – речі, які як і тоді, так і тепер не можуть змінити реальність і вже тому не мають ну абсолютно ніякого значення...

(Київ – Прага)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG