Доступність посилання

24 Листопад 2017, Київ 15:24

Новий глава НАТО і нове «російське НАТО»?


Новий генеральний секретар НАТО Андерс Фоґ Расмуссен 3 серпня 2009 р.

Прага – Вступ на посаду нового генерального секретаря НАТО Андерса Фоґ Расмуссена співпав із досить непростими, але в цілому успішними діями Росії зі створення своєрідного аналога НАТО на Сході – сил швидкого реагування Організації договору колективної безпеки (ОДКБ). Своєрідною «відповіддю» на слова Расмуссена про намагання альянсу покращити стосунки з Росією стало рішення саміту ОДКБ в Киргизстані – фактично сторони узгодили план створення сил швидкого реагування і Росія попередньо домовилася з Киргизстаном про створення на його території ще однієї російської військової бази, яка стане основою майбутніх сил швидкого реагування ОДКБ.

Меморандум, який підписали в Чолпон-Ата Дмитро Медведєв і його киргизький колега Курманбек Бакієв означає попередню згоду про створення Москвою на стратегічному для Азії півдні Киргизстану військової бази терміном на 49 років, яка стане основою сил швидкого реагування ОДКБ семи країн колишнього СРСР. Цей договір відкритий для приєднання до нього інших країн. А договір про створення російської військової бази Росія і Киргизстан збираються підписати у листопаді. Повідомляють, що така база може бути створена неподалік з кордоном Узбекистану на межі Ферганської долини, яка лежить частково в Узбекистані, а частково в Таджикистані і є місцем створення войовничих ісламістських груп. Разом з тим, відомо, що Москва хотіла би повернути собі військову базу в південно-киргизькому місті Ош та переобладнати її для нових цілей. Хоча Бішкек вимагає від Росії, щоб та будувала нову базу за свої кошти, і котра б була орієнтована на антитерористичну боротьбу та, військовий вишкіл.

Киргизький експерт, правозахисник Еділ Байсалов каже, що Росія може надати Бішкеку необхідні для цього інвестиції. «Якщо росіяни хочуть робити це, – зазначає експерт, – вони повинні надати інвестиції, розвинути інфраструктуру, і допомогти Організації договору колективної безпеки та киргизькій армії. Вони мають збудувати цю нову базу. Киргизстан мусить підтримати цей проект».

Росія зацікавлена на базі ОДКБ створити щось подібне до НАТО

Росія не єдина військова потуга, яка намагається розширити свою присутність в Киргизстані. США мають в цій країні свою військову базу Манас і готові заплатити Бішкеку 180 мільйонів доларів щоб зберегти цей, важливий для війни в Афганістані, військовий об’єкт.

Росіяни ж намагаються разом із Білоруссю, Киргизстаном, Узбекистаном, Вірменією, Казахстаном і Таджикистаном у рамках ОДКБ створити щось на зразок НАТО – сили швидкого реагування. Попередню угоду схвалено у Москві але Білорусь, зважаючи на «молочну війну» з Росією, не підписала ці документи. Не було тут також і підпису Узбекистану. Та нинішні повідомлення з Москви про ніби-то вирішення «молочної проблеми» між Москвою і Мінськом означають, що підпис Лукашенка під планом створення російського аналогу НАТО не є проблемою. Залишається президент Узбекистану Іслам Карімов, який незгодний зі створенням другої воєнної бази Росії на території Киргизстану. Але й цю проблему, як вважають експерти, Москва вирішить.

Відомо, що новий генсекретар НАТО – Андерс Фоґ Расмуссен, який є, як пишуть експерти, протеже Барака Обами, зосередиться, насамперед, на Афганістані і, зрозуміло, на покращенні стосунків із Росією, без якої вирішувати стратегічні завдання в Центральній Азії стає все більше проблемним для Північноатлантичного альянсу. Тепер же США і НАТО, коли в Середні Азії реально вимальовується новий військовий альянс, змушені будуть думати над цим ще детальніше. Тут, вірогідно, буде не до членства України й Грузії в Північноатлантичному альянсі.

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Василь Зілгалов

    Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG