Суд на Тайвані визнав, що колишній президент Чень Шуйбянь винний у корупції, і засудив його до довічного ув’язнення.
Ідеться про низку звинувачень у розтратах, підробці документів, хабарництві й відмиванні грошей на суми в мільйони доларів за час його перебування на посаді в 2000–2008 роках.
Разом із ним за схожими звинуваченнями визнали винною й його дружину У Шучень і теж засудили її надовіку.
Чень Шуйбянь заявляє, що звинувачення проти нього політично мотивовані. Дехто з його прихильників вважає, що на переслідування колишнього президента вплинули його антикитайські й незалежницькі погляди.
Чень Шуйбянь прийшов до влади, обіцяючи подолати корупцію і проголосити незалежність Тайваню від Китаю. Нинішня влада Тайваню повернулася на попередні позиції, що Тайвань має прагнути возз’єднатися з континентальним Китаєм.
Нині владна на Тайвані партія «Ґоміньдан» і її представник, президент Тайваню Ма Їнцзю дотримуються принципу «єдиного Китаю».
Цей принцип у Тайбеї розуміють як об’єднання Тайваню і континентального Китаю колись у майбутньому, коли в КНР запанує демократія.
Дотепер Тайвань, який офіційно називає себе Республіка Китай, вважає саме себе «справжнім» «єдиним Китаєм» і хотів би приєднати до себе решту Китаю, де нині при владі комуністи. Але є й течія прихильників відходу від принципу «єдиного Китаю» і проголошення незалежності під назвою Тайвань чи якоюсь іншою.
Натомість у Пекіні теж дотримуються принципу «єдиного Китаю», але з протилежного погляду, і вважають Тайвань за китайську провінцію, яка вийшла з-під контролю і має бути повернена під владу Китайської Народної Республіки.
Влади Тайваню і континентального Китаю розійшлися внаслідок громадянської війни 1949 року, коли континентальний Китай захопили комуністи, а скинений ними уряд партії «Ґоміньдан» утік на острів і зберіг його під своїм контролем.
Світова спільнота тривалий час вважала владу в Тайбеї за законного представника Китаю, але потім це змінилося. Зокрема, Тайвань втратив членство в ООН 1971 року, коли на місце, відведене для Китаю, до Організації Об’єднаних Націй прийняли замість нього комуністичну владу КНР із Пекіна.
Ідеться про низку звинувачень у розтратах, підробці документів, хабарництві й відмиванні грошей на суми в мільйони доларів за час його перебування на посаді в 2000–2008 роках.
Разом із ним за схожими звинуваченнями визнали винною й його дружину У Шучень і теж засудили її надовіку.
Чень Шуйбянь заявляє, що звинувачення проти нього політично мотивовані. Дехто з його прихильників вважає, що на переслідування колишнього президента вплинули його антикитайські й незалежницькі погляди.
Чень Шуйбянь прийшов до влади, обіцяючи подолати корупцію і проголосити незалежність Тайваню від Китаю. Нинішня влада Тайваню повернулася на попередні позиції, що Тайвань має прагнути возз’єднатися з континентальним Китаєм.
Нині владна на Тайвані партія «Ґоміньдан» і її представник, президент Тайваню Ма Їнцзю дотримуються принципу «єдиного Китаю».
Цей принцип у Тайбеї розуміють як об’єднання Тайваню і континентального Китаю колись у майбутньому, коли в КНР запанує демократія.
Дотепер Тайвань, який офіційно називає себе Республіка Китай, вважає саме себе «справжнім» «єдиним Китаєм» і хотів би приєднати до себе решту Китаю, де нині при владі комуністи. Але є й течія прихильників відходу від принципу «єдиного Китаю» і проголошення незалежності під назвою Тайвань чи якоюсь іншою.
Натомість у Пекіні теж дотримуються принципу «єдиного Китаю», але з протилежного погляду, і вважають Тайвань за китайську провінцію, яка вийшла з-під контролю і має бути повернена під владу Китайської Народної Республіки.
Влади Тайваню і континентального Китаю розійшлися внаслідок громадянської війни 1949 року, коли континентальний Китай захопили комуністи, а скинений ними уряд партії «Ґоміньдан» утік на острів і зберіг його під своїм контролем.
Світова спільнота тривалий час вважала владу в Тайбеї за законного представника Китаю, але потім це змінилося. Зокрема, Тайвань втратив членство в ООН 1971 року, коли на місце, відведене для Китаю, до Організації Об’єднаних Націй прийняли замість нього комуністичну владу КНР із Пекіна.
