«Шлях до і після патенту». 15 вересня – День винахідника і раціоналізатора

Втілити ідею в життя

Ні для кого не секрет, що багато українських науковців, раціоналізаторів та винахідників працюють закордоном. Зокрема винаходами вихідців з України користуються НАСА та Європейське космічне агентство.

Ті, хто за сприятливих умов могли б працювати над своїми винаходами в країні, зараз розкидані по всьому світу. Наприклад, Михайло, аспірант Університету міста Констанц у Німеччині, працює в галузі біохімії. Робота групи університетських вчених здатна принести користь тисячам людей, зокрема, онкохворим, розповідає Михайло. «Зараз ми працюємо над тим, що визначаємо, як різноманітні молекули, якщо їх додати до розчину з ДНК, будуть змінювати структури ДНК. Якщо ми зробимо так, що певна структура зміниться і зможе блокувати розмноження ракових клітин, то, можливо, в майбутньому будуть створені ліки проти раку», – розповідає молодий вчений з Німеччини.

Молодий київський науковець Олексій Миронюк є розробником відразу трьох винаходів – це технології, які можна застосувати у хімічній промисловості. Олексій переконує, що патентування винаходів в Україні має свої «підводні камені». «Якщо Ви щось патентуєте, то маєте вказувати рецептуру (якщо це якась композиція) або принцип роботи (якщо це якийсь пристрій). І таким чином вказуєте шлях для якихось незаконних виробників, які не зважають на патентне законодавство, і можуть просто у Вас усе вкрасти. Права винахідників треба відстоювати і захищати. Це мають робити організації, в яких вони працюють».

Тим, хто претендує на патент у державах Євросоюзу, доводиться платити близько 2 000 євро. А в Україні – в середньому 50 євро. Загалом в Україні зареєстровані близько 100 тисяч патентів на винаходи. Українські винахідники не перевелися, однак скільки б вони патентів не одержали, часто їхні винаходи лежать мертвим багажем. І якими б цікавими, унікальними й вигідними для держави не були ці розробки, на практиці їх втілюють рідко, зазначає академік НАН України Ярослав Яцків. «Хто повинен реалізовувати ці винаходи? Держава не здатна, а олігархи, власники різноманітних підприємств до цього не доросли. Їм простіше споживати продукцію низького технологічного рівня, а не займатися впровадженням інновацій».

Економна інновація

Спростували таке твердження в Харкові. Місцеві раціоналізатори за сприяння Харківських тепломереж розробили лічильник, що вимірює температуру води. У чому його унікальність та користь, дізнавалася місцева кореспондентка Радіо «Свобода» Юлія Журавльова.

«Взявши за основу звичайний прилад обліку, фахівці замінили механічні деталі електронікою, встановили мікропроцесор і датчик температури в трубі. Кілька натискань – і на екрані з’являються обсяг використаної води і її температура у будь-який час. І найголовніше: воду, температура якої нижча за сорок градусів, новий лічильник враховує як холодну і дозволяє споживачеві не платити за неякісний підігрів. Адже, згідно з постановою Кабінету Міністрів, вода в крані вважається гарячою лише тоді, коли її температура сягає 50ти градусів, розповідає один із розробників Володимир Бородінов.

«23-25 градусів – це вода вже тепла, приємна. А 40-50 це вже для нас гаряче. І поки вода зіллється до 40 градусів, людина встигає умитися, душ прийняти, зуби почистити. І платить за тарифом холодної води. Уявіть, яка економія», – говорить Володимир Бородінов.

Прилад лише нещодавно запатентували, і зараз розпочинається його серійне виробництво. Зараз розробники активно шукають виробника: щоб і якісні лічильники випускали, і недорогі. Перша партія виробництва харківського держпідприємства «Прилад» має надійти у продаж у жовтні, розповідає головний метролог Харківських тепломереж Ігор Федоров. «Згідно зі службовою запискою Державного комітету з енергозбереження, потреба у квартирних лічильниках гарячої води по Україні складає більше двох з половиною мільйонів. А якщо вдасться їх поставляти і до Росії, то тоді цих приладів треба десятки мільйонів», – каже Ігор Федоров.

У Харкові новими лічильниками вже користуються 500 родин. Разом зі встановленням прилад обійшовся їм приблизно в тисячу гривень.

Шукайте інвестора!

У тому, що шлях до патенту не є чимось надскладним, переконує і голова департаменту інтелектуальної власності України Микола Паладій. При цьому він визнає: реалізація розробок – дійсно справа нелегка. Бо в інноваційній сфері бракує чітко встановлених правил гри. «Потрібні і законодавчі рішення, і рішення уряду. А винахідники будуть працювати в цих межах. Від держави я б не хотів ніяких пільг, просто треба встановити зрозумілі правили гри».

Коли винахідник має на руках патент, головне його завдання – шукати інвестора – хоч державного, хоч приватного. Микола Паладій радить, як пробити розробку. «Перш за все, реєструвати треба винахід в Україні, це прописано в законі і це буде логічно й правильно. Наступним кроком буде пошук інвестора. В Україні працює біржа інтелектуальної власності. Також є Державний комітет інвестицій і інновацій. Є навіть сайт, де можна запропонувати свою технологію». Микола Паладій запевняє, що співробітники його департаменту та біржі інтелектуальної власності завжди отові допомогти винахідникам у пошуках потенційного інвестора, партнера.

Економіка України залишається в основному сировинною: енергоємність – значна, а ефективність – мала, зазначають експерти. І одна з причини цього – те, що зі ста тисяч зареєстрованих патентів на винаходи в життя втілені одиниці.