Президент Німеччини Горст Келер поставив у п’ятницю свій підпис під документом про ратифікацію його країною Лісабонського договору, повідомив його речник.
Парламент Німеччини погодився з ратифікацією цього визначального документа про реформування і майбутнє функціонування Європейського Союзу на засадах певного посилення централізації вже давно, але президент не підписував цю ратифікацію через її розгляд у Конституційному суді Німеччини.
Конституційний суд відхилив твердження, що цей Договір віддасть центральним органам ЄС надто багато повноважень і зашкодить суверенітетові Німеччини, але водночас вирішив, що для втілення Договору необхідно ухвалити низку законів, які гарантуватимуть права парламенту Німеччини в справах Євросоюзу.
Раніше цього місяця обидві палати німецького парламенту ухвалили такі зміни до законодавства. Вони набули чинності в четвер, що відкрило шлях до завершення ратифікації підписом президента.
Таким чином, наразі з 27 країн-членів ЄС не ратифікували Лісабонський договір три: Ірландія, Чехія і Польща.
Ірландія – єдина країна Євросоюзу, Конституція якої вимагає для такої ратифікації після згоди парламенту ще й усенародного референдуму. Минулого року ірландські виборці на такому референдумі провалили ратифікацію Лісабонського договору. 2 жовтня вони голосуватимуть на новому референдумі. Цього разу, за прогнозами, з незначною перевагою можуть перемогти прихильники Договору.
У Польщі і Чехії обидві палати парламентів обох країн уже підтримували ратифікацію Лісабонського договору, але документи про неї відмовляються підписувати президенти-євроскептики.
У Польщі Лех Качинський заявляв, що підпише ратифікацію тільки в разі, якщо цей Договір підтвердить на референдумі Ірландія. У Чехії Вацлав Клаус казав, що поставить свій підпис лише тоді, коли Лісабонський договір ратифікують усі інші країни-члени ЄС.
Парламент Німеччини погодився з ратифікацією цього визначального документа про реформування і майбутнє функціонування Європейського Союзу на засадах певного посилення централізації вже давно, але президент не підписував цю ратифікацію через її розгляд у Конституційному суді Німеччини.
Конституційний суд відхилив твердження, що цей Договір віддасть центральним органам ЄС надто багато повноважень і зашкодить суверенітетові Німеччини, але водночас вирішив, що для втілення Договору необхідно ухвалити низку законів, які гарантуватимуть права парламенту Німеччини в справах Євросоюзу.
Раніше цього місяця обидві палати німецького парламенту ухвалили такі зміни до законодавства. Вони набули чинності в четвер, що відкрило шлях до завершення ратифікації підписом президента.
Таким чином, наразі з 27 країн-членів ЄС не ратифікували Лісабонський договір три: Ірландія, Чехія і Польща.
Ірландія – єдина країна Євросоюзу, Конституція якої вимагає для такої ратифікації після згоди парламенту ще й усенародного референдуму. Минулого року ірландські виборці на такому референдумі провалили ратифікацію Лісабонського договору. 2 жовтня вони голосуватимуть на новому референдумі. Цього разу, за прогнозами, з незначною перевагою можуть перемогти прихильники Договору.
У Польщі і Чехії обидві палати парламентів обох країн уже підтримували ратифікацію Лісабонського договору, але документи про неї відмовляються підписувати президенти-євроскептики.
У Польщі Лех Качинський заявляв, що підпише ратифікацію тільки в разі, якщо цей Договір підтвердить на референдумі Ірландія. У Чехії Вацлав Клаус казав, що поставить свій підпис лише тоді, коли Лісабонський договір ратифікують усі інші країни-члени ЄС.
