Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 08:10

Соціальна реклама - лакмусовий папірець суспільства


Київ – В Україні розпочався четвертий щорічний фестиваль соціальної реклами. Цього року до нього долучилися більше тисячі авторів плакатів та сюжетів соціального спрямування. У Міністерстві сім’ї, молоді та спорту ці показники вважають ознакою прогресу української соціальної реклами. Натомість автори й замовники соціальних сюжетів говорять, що постійно стикаються з перешкодами під час їх створення й розміщення.

Цього року з 80 тисяч українських біг-бордів кожен дев’ятий зайнятий соціальною рекламою. Торік її було удвічі менше. Таке зростання викликане не лише кризою та збільшенням вільних рекламних площ, але й більшою увагою до соціальної реклами з боку бізнесу й органів влади, говорить заступник міністра з питань сім’ї, молоді та спорту Світлана Толстоухова.

«Створені серйозі суб’єкти, які займаються нею і на комерційній, і не на комерційній основі. Створена біржа соціальної реклами. На сьогодні стає економічно вигідно її розміщувати», – зазначає заступник міністра.

Що сповільнює розвиток української соціальної реклами?

За словами Світлани Толстоухової, ця галузь дедалі більше комерціалізується, і часто соціальна реклама стає конкурентом звичайної. За даними міністерства, лише цього року на першу було витрачено понад 100 мільйонів гривень.

Однак в Україні ця сфера реклами розвивається повільніше, ніж у країнах Західної Європи, пояснює голова союзу рекламістів України Іван Ромат: «Тут є й економічні проблеми, і державі зі свого боку варто замислитися над стимулюванням цього напряму. Ті знижки на соціальну рекламу, які встановлені місцевими радами, є дуже непрозорими».

Сьогодні функціонування соціальної реклами в Україні недостатньо виписане у законодавстві, зазначають представники одного з найбільших її замовників – Державного центру зайнятості. Один із наслідків: пільгами й перевагами соціальної користується реклама політична, тоді як дійсно суспільно значущі інформаційні приводи залишаються поза увагою. Приклад цього наводить голова правління Української рекламної асоціації Ірина Кузнєцова.

«Реклама до Дня Києва за підписом міського голови Леоніда Черновецького публікувалася як соціальна, і витіснила з інформаційного простору сюжети про декілька важливих благодійних проектів, які проходили у той час». Проте, наголошує Ірина Кузнецова, найбільш якісні зразки соціальної реклами публікують, не зважаючи ні на що.

Люди мають право знати всіх замовників – рекламісти

Тим часом комерційна і політична реклама в Україні запозичує дедалі більше ознак соціальної. Іноді доходить до абсурду. За словами рекламістів, навіть хрестоматійна серія слоганів «Вона працює....» за українськими законами формально є соціальною рекламою: інформація торкається суспільно значущих проблем, проте не містить посилань на політичну силу чи конкретну особу.

Загалом «соціалізація» реклами є позитивним процесом, завдяки їй інформація подається більш якісно й зрозуміло, переконана заступник міністра з питань сім’ї, молоді й спорту Світлана Толстоухова. Проте Євген Ромат та інші рекламісти говорять про масу перегинів у цьому напрямку, які є не тільки неетичними, але й викликають обурення у споживачів рекламної продукції.

Як вихід українські рекламісти пропонують на законодавчому рівні закріпити рубрикування будь-якої суспільної інформації у медіа та зовнішній рекламі. Така система діє в багатьох країнах Європи: будь-яке повідомлення містить інформацію про людину або організацію, яка є ініціатором його опублікування.

Рекламісти переконують: соціальна реклама є індикатором найбільш кричущих соціальних проблем, оскільки створюється переважно молодими дизайнерами й режисерами і не має комерційної чи політичної цензури. Але з іншого боку, її якість та ставлення до неї в Україні є ознакою зрілості суспільства.За словами Івана Романа, серед його колег популярний афоризм: «Соціальна реклама – це політична реклама переможця виборів». В Україні ця галузь тільки на початку свого становлення.

(Київ – Прага)

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG