Ізраїль оголосив плани збудувати майже 700 нових житлових будинків у східній частині Єрусалима, яку палестинці бачать столицею своєї майбутньої держави.
Міністерство житлового будівництва Ізраїлю оголосило, що схвалило плани зведення нових квартир у трьох єврейських мікрорайонах, де вже живуть десятки тисяч людей.
У листопаді Ізраїль погодився під тиском США заморозити нове житлове будівництво в єврейських поселеннях на Західному березі Йордану.
Але, як наголосив тоді прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, це не стосується Східного Єрусалима.
Ізраїль вважає весь Єрусалим своєю цілісною і неподільною столицею й відтак не розглядає єврейські квартали в його східній частині за єврейські поселення на палестинських теренах.
На початку грудня Євросоюз заявив, що Ізраїль і палестинці мають вирішити статус Єрусалима так, щоб місто було спільною столицею обох держав – Ізраїлю й майбутньої палестинської.
Євросоюз також заявив тоді, що не визнає й не визнаватиме жодних змін кордонів за станом до 1967 року в тому, що стосується Єрусалима, якщо тільки про такі зміни не домовляться самі сторони переговорів.
Палестинці заявляють, що Східний Єрусалим, у кордонах 1948–67 років, має стати столицею їхньої майбутньої держави.
Ізраїль захопив усе місто внаслідок «шестиденної війни» 1967 року й оголосив про анексію Східного Єрусалима – його офіційне включення до складу своєї держави, а 1980-го ухвалив закон про Єрусалим як цілісну й неподільну столицю Ізраїлю. Міжнародна спільнота не визнає цих кроків.
За планом ООН розокремлення тодішньої підмандатної Палестини на єврейську і арабську частини 1947 року Єрусалим мав стати окремою одиницею під міжнародним урядуванням. Від часу арабсько-ізраїльської війни 1948 року західну частину міста взяв під контроль Ізраїль, а східну, разом із історичним Старим містом, окупувала Йорданія. Саме ці кордони 1948–67 років і визнає офіційно міжнародна спільнота.
Міністерство житлового будівництва Ізраїлю оголосило, що схвалило плани зведення нових квартир у трьох єврейських мікрорайонах, де вже живуть десятки тисяч людей.
У листопаді Ізраїль погодився під тиском США заморозити нове житлове будівництво в єврейських поселеннях на Західному березі Йордану.
Але, як наголосив тоді прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, це не стосується Східного Єрусалима.
Ізраїль вважає весь Єрусалим своєю цілісною і неподільною столицею й відтак не розглядає єврейські квартали в його східній частині за єврейські поселення на палестинських теренах.
На початку грудня Євросоюз заявив, що Ізраїль і палестинці мають вирішити статус Єрусалима так, щоб місто було спільною столицею обох держав – Ізраїлю й майбутньої палестинської.
Євросоюз також заявив тоді, що не визнає й не визнаватиме жодних змін кордонів за станом до 1967 року в тому, що стосується Єрусалима, якщо тільки про такі зміни не домовляться самі сторони переговорів.
Палестинці заявляють, що Східний Єрусалим, у кордонах 1948–67 років, має стати столицею їхньої майбутньої держави.
Ізраїль захопив усе місто внаслідок «шестиденної війни» 1967 року й оголосив про анексію Східного Єрусалима – його офіційне включення до складу своєї держави, а 1980-го ухвалив закон про Єрусалим як цілісну й неподільну столицю Ізраїлю. Міжнародна спільнота не визнає цих кроків.
За планом ООН розокремлення тодішньої підмандатної Палестини на єврейську і арабську частини 1947 року Єрусалим мав стати окремою одиницею під міжнародним урядуванням. Від часу арабсько-ізраїльської війни 1948 року західну частину міста взяв під контроль Ізраїль, а східну, разом із історичним Старим містом, окупувала Йорданія. Саме ці кордони 1948–67 років і визнає офіційно міжнародна спільнота.
