Події останніх 24 годин були драматичними і захопливими. Загалом деякі оглядачі називають події після виборів одними з найбільш драматичних за всю політичну історію країни. Сьогодні третя за величиною Ліберально-демократична партія паралельно вела перемови щодо формування коаліції як із Консервативною партією, так і з лейбористами, котрі керували країною з 1997 року.
Але в останні дві години з’явилися повідомлення, що переговори лібералів із лейбористами зірвалися. Переговори ж із консерваторами тривають. Оглядачі кажуть, що в наступні 24 години лідер консерваторів Дейвід Камерон офіційно стане прем’єр-міністром.
Коаліційні переговори тривали вже 5 днів, і це є безпрецедентним для британської політики, де виборча система сприяє повній перемозі якоїсь одної партії, яка формує уряд самостійно. А на цих виборах уперше за багато десятиліть сталося так, що жодна партія не здобула більше від половини парламентських мандатів.
До останнього моменту лейбористи все-таки сподівалися взяти участь в уряді. І для того, щоб це стало можливим, вчора прем’єр-міністр Ґордон Браун оголосив, що піде у відставку з посади лідера Лейбористської партії. Аналітики кажуть, що це було однією з умов для коаліційних переговорів із лібералами.
«Якщо стане зрозуміло, що національні інтереси – а це стабільний і принциповий уряд – найкраще реалізувати через формування коаліції між Лейбористською та Ліберально-демократичною партіями, тоді я вважаю, що маю виконати обов’язок сформувати такий уряд, який, з моєї точки зору, матиме більшість у Палаті громад під час промови королеви та інших вотумів довіри», – заявив Браун.
Але він пообіцяв, що сам він не залишатиметься на посаді після формування уряду, й заявив, що запускає у дію механізм виборів нового лідера Лейбористської партії. Сам він не братиме участі у цих виборах.
«Причиною того, що ми одержали «підвішений парламент», є те, що жодна з партій та жоден із лідерів не змогли отримати повної підтримки країни. Як лідер моєї партії, я мушу визнати, що це був вирок мені», – сказав Ґордон Браун.
Цікаво, що після заяви Брауна ліберальні демократи відразу повідомили, що офіційно починають переговори щодо формування коаліції з лейбористами. Але, як видно, ці переговори завершилися безрезультатно.
Хто стане новим лідером Лейбористської партії?
Лейбористській партії доведеться перейти в опозицію, і перше, що робитиме вона, – це обиратиме нового керівника. Браун не братиме участі у виборах і пообіцяв, що не підтримуватиме жодного кандидата.
Аналітики очікують, що серед головних претендентів будуть нинішній міністр закордонних справ Дейвід Мілібанд та міністр шкільництва Ед Боллз. У минулому Мілібанд, який вважається представником тих партійців, що підтримували політику Тоні Блера, двічі відмовлявся кинути виклик Браунові. Близький до Ґордона Брауна Ед Боллз, як очікується, уособлюватиме більш ліві настрої в партії. Він матиме широку підтримку британських профспілок.
Цікаво, що свою кандидатуру може виставити й рідний брат Дейвіда Мілібанда – Ед, що також є членом уряду, тож британці можуть стати свідками захопливої конкуренції між братами. Називаються імена ще щонайменше чотирьох претендентів.
Для лейбористів дуже важливо, щоб новий лідер був обраний швидко і встиг набрати ваги. Адже багато хто прогнозує, що коаліція консерваторів із лібералами, які мають надто мало спільного у політичних поглядах, може виявитися нетривкою і неефективною, а це призвело б до нових виборів дуже скоро.
Але в останні дві години з’явилися повідомлення, що переговори лібералів із лейбористами зірвалися. Переговори ж із консерваторами тривають. Оглядачі кажуть, що в наступні 24 години лідер консерваторів Дейвід Камерон офіційно стане прем’єр-міністром.
Коаліційні переговори тривали вже 5 днів, і це є безпрецедентним для британської політики, де виборча система сприяє повній перемозі якоїсь одної партії, яка формує уряд самостійно. А на цих виборах уперше за багато десятиліть сталося так, що жодна партія не здобула більше від половини парламентських мандатів.
До останнього моменту лейбористи все-таки сподівалися взяти участь в уряді. І для того, щоб це стало можливим, вчора прем’єр-міністр Ґордон Браун оголосив, що піде у відставку з посади лідера Лейбористської партії. Аналітики кажуть, що це було однією з умов для коаліційних переговорів із лібералами.
«Якщо стане зрозуміло, що національні інтереси – а це стабільний і принциповий уряд – найкраще реалізувати через формування коаліції між Лейбористською та Ліберально-демократичною партіями, тоді я вважаю, що маю виконати обов’язок сформувати такий уряд, який, з моєї точки зору, матиме більшість у Палаті громад під час промови королеви та інших вотумів довіри», – заявив Браун.
Але він пообіцяв, що сам він не залишатиметься на посаді після формування уряду, й заявив, що запускає у дію механізм виборів нового лідера Лейбористської партії. Сам він не братиме участі у цих виборах.
«Причиною того, що ми одержали «підвішений парламент», є те, що жодна з партій та жоден із лідерів не змогли отримати повної підтримки країни. Як лідер моєї партії, я мушу визнати, що це був вирок мені», – сказав Ґордон Браун.
Цікаво, що після заяви Брауна ліберальні демократи відразу повідомили, що офіційно починають переговори щодо формування коаліції з лейбористами. Але, як видно, ці переговори завершилися безрезультатно.
Хто стане новим лідером Лейбористської партії?
Лейбористській партії доведеться перейти в опозицію, і перше, що робитиме вона, – це обиратиме нового керівника. Браун не братиме участі у виборах і пообіцяв, що не підтримуватиме жодного кандидата.
Аналітики очікують, що серед головних претендентів будуть нинішній міністр закордонних справ Дейвід Мілібанд та міністр шкільництва Ед Боллз. У минулому Мілібанд, який вважається представником тих партійців, що підтримували політику Тоні Блера, двічі відмовлявся кинути виклик Браунові. Близький до Ґордона Брауна Ед Боллз, як очікується, уособлюватиме більш ліві настрої в партії. Він матиме широку підтримку британських профспілок.
Цікаво, що свою кандидатуру може виставити й рідний брат Дейвіда Мілібанда – Ед, що також є членом уряду, тож британці можуть стати свідками захопливої конкуренції між братами. Називаються імена ще щонайменше чотирьох претендентів.
Для лейбористів дуже важливо, щоб новий лідер був обраний швидко і встиг набрати ваги. Адже багато хто прогнозує, що коаліція консерваторів із лібералами, які мають надто мало спільного у політичних поглядах, може виявитися нетривкою і неефективною, а це призвело б до нових виборів дуже скоро.
