Серед програм та заходів, розроблених для реалізації «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року», вдосконалення цінової й тарифної політики, модернізація нафто- й газотранспортної систем, видобуток нафти й газу за межами України.
Водночас ще у 2006 році після ухвалення стратегії деякі експерти виділили кілька проблем у цій урядовій ініціативі, а саме: нескоординованість розвитку паливно-енергетичного комплексу з особливостями національної економіки та фактичне ігнорування зв’язків ПЕК з іншими галузями й сферами суспільного життя.
Енергетиці заважає політика
За словами директора зовнішньополітичного напрямку Міжнародного центру перспективних досліджень Ігоря Жовкви, за чотири роки український уряд підписав цілу низку документів у сфері енергетики, проте більшість із них не відповідають задекларованим в енергостратегії напрямкам. Експерт переконаний, що належному розвитку української енергетики заважає політичний фактор. «Багато з підписаних за цей період документів в енергетичній сфері зовсім не узгоджувалися з ухваленою стратегією», – каже він.
Колишній міністр палива та енергетики Іван Плачков брав безпосередню участь у розробці й підписанні енергетичної стратегії. Він наголошує, що програма має дві основні мети: контроль за природними монополіями, щоб запобігти необґрунтованому підвищенню тарифів, і зменшення енергозалежності України – шляхом скорочення обсягів споживання газу.
«Головне, з чого потрібно починати, це перетворити енергетичні компанії, які є природними монополіями, на публічні. І обов’язково посилити роль незалежних контролюючих органів», – додає Іван Плачков.
Влада не розвиває, а експлуатує?
Натомість директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар називає енергетичну стратегію «збором побажань галузевих лобі». На його думку, у стратегії не врахована динаміка змін в енергетичній сфері – як в Україні, так і в усьому світі.
За словами Михайла Гончара, нинішня влада фактично ігнорує потреби української енергетики. «Мені здається, що в цієї урядової, владної команди існує намір не досягнути енергетичної незалежності, а навпаки – здійснювати бізнес-експлуатацію існуючої енергозалежності України», – вважає експерт.
У квітні у ЗМІ оприлюднили проект міжурядової українсько-російської угоди про розширення стратегічної співпраці між державами у сфері енергетики. Серед основних пунктів – гарантування Україною недоторканності російських підприємств на її території, безперешкодного транзиту газу, створення низки спільних підприємств.
Водночас цими днями у Міністерстві палива й енергетики заявили, що Україна посилюватиме енергетичну безпеку Європи і чітко виконуватиме всі раніше підписані контракти.
Водночас ще у 2006 році після ухвалення стратегії деякі експерти виділили кілька проблем у цій урядовій ініціативі, а саме: нескоординованість розвитку паливно-енергетичного комплексу з особливостями національної економіки та фактичне ігнорування зв’язків ПЕК з іншими галузями й сферами суспільного життя.
Енергетиці заважає політика
За словами директора зовнішньополітичного напрямку Міжнародного центру перспективних досліджень Ігоря Жовкви, за чотири роки український уряд підписав цілу низку документів у сфері енергетики, проте більшість із них не відповідають задекларованим в енергостратегії напрямкам. Експерт переконаний, що належному розвитку української енергетики заважає політичний фактор. «Багато з підписаних за цей період документів в енергетичній сфері зовсім не узгоджувалися з ухваленою стратегією», – каже він.
Колишній міністр палива та енергетики Іван Плачков брав безпосередню участь у розробці й підписанні енергетичної стратегії. Він наголошує, що програма має дві основні мети: контроль за природними монополіями, щоб запобігти необґрунтованому підвищенню тарифів, і зменшення енергозалежності України – шляхом скорочення обсягів споживання газу.
«Головне, з чого потрібно починати, це перетворити енергетичні компанії, які є природними монополіями, на публічні. І обов’язково посилити роль незалежних контролюючих органів», – додає Іван Плачков.
Влада не розвиває, а експлуатує?
Натомість директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар називає енергетичну стратегію «збором побажань галузевих лобі». На його думку, у стратегії не врахована динаміка змін в енергетичній сфері – як в Україні, так і в усьому світі.
За словами Михайла Гончара, нинішня влада фактично ігнорує потреби української енергетики. «Мені здається, що в цієї урядової, владної команди існує намір не досягнути енергетичної незалежності, а навпаки – здійснювати бізнес-експлуатацію існуючої енергозалежності України», – вважає експерт.
У квітні у ЗМІ оприлюднили проект міжурядової українсько-російської угоди про розширення стратегічної співпраці між державами у сфері енергетики. Серед основних пунктів – гарантування Україною недоторканності російських підприємств на її території, безперешкодного транзиту газу, створення низки спільних підприємств.
Водночас цими днями у Міністерстві палива й енергетики заявили, що Україна посилюватиме енергетичну безпеку Європи і чітко виконуватиме всі раніше підписані контракти.
