Доступність посилання

19 Листопад 2017, Київ 22:30

У Києві вперше за понад шістдесят років змінили правила виклику швидкої допомоги. Основне в змінах – уникнення плутанини між різними видами медичної допомоги – швидкої, невідкладної, дитячої... Водночас за медиками закріпили право не виїжджати на виклики, коли у пацієнта температура нижча від 39 градусів, коли він скаржиться лише на високий тиск, загострення хронічних захворювань тощо.

Також урегульовані права пацієнтів: якщо у допомозі необґрунтовано відмовлять, лікарі за це відповідатимуть.

Чи допоможуть нові правила?

Правила виклику швидкої допомоги не змінювали у столиці 63 роки, зауважила керівник постійної комісії Київради з питань медицини Алла Шлапак. За її словами, головне у змінах – чітке розрізнення різних видів медичної допомоги. «Якість допомоги стане кращою, оперативнішою. Права як громадян, так і лікарів будуть чітко прописані. Правила чітко визначають різницю між невідкладною медичною допомогою, швидкою медичною допомогою, психіатричною допомогою, дитячою невідкладною допомогою, в них зазначено також, у яких випадках слід викликати лікаря-терапевта чи сімейного лікаря. Тобто, для кожного з цих випадків прописуються окремі правила». Тож людину, яка подзвонила на телефон «103» диспетчер перемикатиме на відповідну службу.

Стан швидкої медичної допомоги не лише в Києві, а й по всій Україні настільки критичний, що можна говорити навіть про відсутність такої допомоги. Це заявляє екс-заступник міністра охорони здоров'я Валерій Івасюк. За його словами, переконання підтверджується навіть у тих випадках, коли пацієнтами стають VIP-персони. Не кажучи вже про «простих смертних». «Один раз я вже стосовно цього висловився – у зв’язку із загибеллю Кушнарьова». Тоді Валерій Івасюк стверджував, що народний депутат України Євген Кушнарьов помер через неготовність районної лікарні міста Ізюма надати потерпілому повноцінну термінову допомогу. «І я не змінив свою думку з тих пір, - говорить він, - я взагалі думаю, що якби Платіні знав про медицинські проблеми (окрім доріг, стадіонів та іншої інфраструктури), тобто про те, що Україна не готова надати швидку медичну допомогу навіть одній особі, яка приїде на Євро 2012, то рішення стосовно участі України в чемпіонаті було б скасоване».

27-річний киянин Юрій, наприклад, вважає, що сподіватися на допомогу швидкої, принаймні, наївно. Йому невідкладну допомогу надали лише з четвертої спроби. Ніколи не зловживаючи спиртним, хлопець одного разу випив келих вина, яке виявилося підробленим. Юрію стало зле, і такий стан тривав цілий день, тож довелося викликати «швидку». «Мені було так погано, що я не розумів, де я є. Я викликав швидку і сказав, що отруївся вином. Мені відповіли, що не виїжджають на виклики з алкогольним отруєнням. За мною приїхав мій друг, оскільки я був на вулиці. По дорозі ми зустріли іншу бригаду швидкої в машині. Вони також відмовилися мені допомагати і наказали їхати до лікарні за місцем проживання. У цій лікарні мене теж не прийняли, і лише в наступній мені поставили крапельницю, і буквально врятували життя», - розповів Юрій.

«Потрібно засукувати рукави і рятувати…»

До двадцяти викликів за зміну – такими є будні бригад «швидкої» в одному з українських регіонів – Рівненщині. Кореспондентка Радіо Свобода відвідала міську станцію «Швидкої медичної допомоги» і провела декілька годин у складі кардіореанімаційної бригади.

За добу одна бригада виїжджає на виклики 14-20 разів. Для лікаря Юрія Смолярчука, який працює у складі кардіореанімаційної бригади, зміна цього дня почалася як звичайно – з викликів до астматиків та серцево-судинних хворих. За 24 роки роботи на «швидкій» на рахунку в лікаря вже тисячі врятованих життів. Але бувають і прикрі випадки. «Минуле чергування - померла дитина 13-и років, ми вже застали її мертвою. Кажуть, до смертей можна звикнути – це неправда. Часом на виклик приїжджаєш, а там нічого серйозного. А часом так спокійно викликають, а приїжджаєш, дивишся – а там катастрофа, потрібно засукувати рукави і рятувати...».

Але бажання кинути таку напружену нервову роботу Юрій Смолярчук не має. «Чесно кажучи, ні. Вона мені дуже подобається. По-перше, екстрим, і дуже багато таких випадків, що радієш, коли «витягуєш» людину практично зі смерті – отримуєш задоволення... Я в сім’ї заспокоююсь». До речі, дочка Юрія Смолярчука теж працює поряд, на «швидкій».

Головний лікар міської станції швидкої допомоги Валерій Гикавчук розповідає: бригади укомплектовані всім необхідним для надання невідкладної медичної допомоги. Однак на таке місто як Рівне їх би мало бути 24 – одна бригада на десять тисяч населення. Працює ж у півтора раза менше через недостатнє фінансування і відсутність сучасних реанімобілів. Працюють здебільшого на «газелях», які часто ламаються і є незручними для перевезення хворих. Хоча Україна рік тому вступила до міжнародної асоціації спецтранспорту, поки що на Рівненщині немає жодного реанімобіля, обладнаного за останніми вимогами часу, говорить головний лікар.
Крім того, у Рівному, як і загалом в Україні, відсутні не лише смуги для спецтранспорту, а й часто взагалі пристойні дороги. Дуже важко, особливо в дощову і снігову погоду, заїжджати на приміські вулиці з ґрунтовим покриттям, або навіть у міські двори, де ще не позбулися численних ям. І лише рік тому лікарі домоглися, щоб на виїзді з вулиці, котра прилягає до станції, встановили світлофор – на це знадобилося 45 тисяч гривень з міського бюджету.

Державна підтримка

Основні проблеми «швидкої» - це віджила апаратура і старі машини. Медичним персоналом і грішми вона забезпечена, зазначає Віра Кропивна, лікар швидкої допомоги на Полтавщині. «У нас дві нових і дві старих машини. Але якщо виклик до села, а дорога розмита, то іномарки там не проїдуть. А наші проїжджають. Апаратурі не 20 років, менше звичайно, але кардіограф, наприклад, який щодня труситься в машині, треба міняти часто, а ми цього не можемо собі дозволити», - пояснює вона.

Бригади швидкої допомоги по всій Україні неукомплектовані ліками та устаткуванням, на одні лише машини надійшло більше 4000 заявок, зазначає Тетяна Бахтеєва, голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я. Крім цього, існує гостра нестача молодих кадрів. «Близько 50 % медиків на швидкій - це пенсіонери. Через низьку заробітну плату молодь не йде сюди працювати. У Києві ми ще маємо приватні служби «швидкої», але в регіонах дочекатися її приїзду - це проблема. Ми починаємо розробляти програму підтримки служби швидкої допомоги, орієнтовно вона коштуватиме 1мільярд гривень. Сподіваюсь, що МОЗ зверне на це увагу»,– каже Бахтеєва.

У середньому виїзд бригади швидкої допомоги обходиться у сто гривень (без урахування вартості бензину). Щодоби, наприклад, лише в Києві реєструють у середньому дві з половиною тисячі викликів. А до лікарень госпіталізують 700 пацієнтів.
Цікаво, що в багатьох європейських країнах на перехрестях існують будки з дефібриляторами – апаратами з електростимуляції серця (на випадок, якщо комусь стане зле). Ось тільки поряд обов’язково має опинитися небайдужа людина.А от у Києві людині, що впала на Контрактовій площі з нападом епілепсії, за словами очевидців, викликати «швидку» було просто неможливо. Лікарі відмовляються виїжджати на виклик без конкретної адреси.
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG