Як очікується, всі 52, звільнені Гаваною, кубинські опозиціонери прибудуть до Іспанії упродовж 2-3 місяців. Сьогодні ж до Мадрида прибула перша група з семи звільнених кубинською владою дисидентів. Усі вони прибули до Іспанії з родинами.
Якби всі 52 політичні в’язні були звільнені, це було б найбільш масовим звільненням політичних дисидентів комуністичною владою Куби з 1998 року, коли понад 100 осіб були звільнені з в’язниць після відвідин країни тодішнім Папою Римським Іваном Павлом Другим.
Гавана занепокоєна подальшим підривом її репутації у світі
Іспанія проявила готовність прийняти усіх звільнених Кубою політв’язнів, котрі були обвинувачені в опозиційній діяльності і засуджені до 13-24 років ув’язнення. Офіційні особи Католицької церкви інформують, що поки-що лише 20 із цих в’язнів погодилися на «депортацію» до Іспанії. 29 із 52-х політв’язнів – журналісти.
Куба не хоче пояснювати причини такого кроку зі звільненням опозиціонерів, але після смерті у в’язниці внаслідок понад 80-денного голодування політичного дисидента Орландо Запата Тамайо влада в Гавані занепокоєна подальшим підривом її репутації у світі. Тим більше, що у світі засудили переслідування кубинською владою у березні й квітні учасниць жіночої групи протесту «Пані в білому», де взяли участь члени родин політичних в’язнів Куби.
Кубинський революційний лідер Фідель Кастро, котрий з’явився в понеділок на телеканалі новин, вперше за багато місяців публічного мовчання, нічого не згадав про звільнення групи політв’язнів.
(архівна фотографія) Кубинський дисидент та активіст із захисту прав людини Елізардо Санчез (ліворуч)
Кубинський дисидент та активіст із захисту прав людини Елізардо Санчез розкритикував дії кубинської влади щодо процесу звільнення політичних в’язнів. Супроводжуючи першу групу на летовищі в Гавані, він зауважив: «Я й кілька колег-правозахисників прийшли сюди щоб провести групу політв’язнів та їхні родини. Але виглядає, що влада Куби висилає їх із країни таємно, неначе терористів чи наркоторговців. Це принизливе ставлення до людей, котрі ні в чому не винні».Якби всі 52 політичні в’язні були звільнені, це було б найбільш масовим звільненням політичних дисидентів комуністичною владою Куби з 1998 року, коли понад 100 осіб були звільнені з в’язниць після відвідин країни тодішнім Папою Римським Іваном Павлом Другим.
Гавана занепокоєна подальшим підривом її репутації у світі
Іспанія проявила готовність прийняти усіх звільнених Кубою політв’язнів, котрі були обвинувачені в опозиційній діяльності і засуджені до 13-24 років ув’язнення. Офіційні особи Католицької церкви інформують, що поки-що лише 20 із цих в’язнів погодилися на «депортацію» до Іспанії. 29 із 52-х політв’язнів – журналісти.
Куба не хоче пояснювати причини такого кроку зі звільненням опозиціонерів, але після смерті у в’язниці внаслідок понад 80-денного голодування політичного дисидента Орландо Запата Тамайо влада в Гавані занепокоєна подальшим підривом її репутації у світі. Тим більше, що у світі засудили переслідування кубинською владою у березні й квітні учасниць жіночої групи протесту «Пані в білому», де взяли участь члени родин політичних в’язнів Куби.
Кубинський революційний лідер Фідель Кастро, котрий з’явився в понеділок на телеканалі новин, вперше за багато місяців публічного мовчання, нічого не згадав про звільнення групи політв’язнів.