Якби всі 52 політичні в’язні були звільнені, це було б найбільш масовим звільненням політичних дисидентів комуністичною владою Куби з 1998 року, коли понад 100 осіб були звільнені з в’язниць після відвідин країни тодішнім Папою Римським Іваном Павлом Другим.
Гавана занепокоєна подальшим підривом її репутації у світі
Іспанія проявила готовність прийняти усіх звільнених Кубою політв’язнів, котрі були обвинувачені в опозиційній діяльності і засуджені до 13-24 років ув’язнення. Офіційні особи Католицької церкви інформують, що поки-що лише 20 із цих в’язнів погодилися на «депортацію» до Іспанії. 29 із 52-х політв’язнів – журналісти.
Куба не хоче пояснювати причини такого кроку зі звільненням опозиціонерів, але після смерті у в’язниці внаслідок понад 80-денного голодування політичного дисидента Орландо Запата Тамайо влада в Гавані занепокоєна подальшим підривом її репутації у світі. Тим більше, що у світі засудили переслідування кубинською владою у березні й квітні учасниць жіночої групи протесту «Пані в білому», де взяли участь члени родин політичних в’язнів Куби.
Кубинський революційний лідер Фідель Кастро, котрий з’явився в понеділок на телеканалі новин, вперше за багато місяців публічного мовчання, нічого не згадав про звільнення групи політв’язнів.