Едзе Вітаўт па вуліцы
За ім нясуць дзве шабліцы
Слаўны князь Вітаўт
Гаспадар на Літве
Шаблі літы, злотам біты
У яшчар-скуру апавіты
Слаўны князь Вітаўт
Гаспадар на Літве
Адна шабля для спадара
Друга шабля на татара
Слаўны князь Вітаўт
Гаспадар на Літве...
Це слова білоруської народної пісні, що була складена ще у 15-му столітті.
За часів уславленого в літописах та піснях князя Вітовта, Велике князівство Литовське, Руське і Жемойтське, котре білоруси, як і литовці, вважають своєю спадщиною, мало найбільшу в історії територію, силу та авторитет. Найважливіша в житті перемога великого князя Вітовта, яку він отримав разом зі своїм двоюрідним братом Ягайлом – польським королем Владиславом Другим, сталася на Грюнвальдському полі на території сучасної Польщі 15 липня 1510 року. Це була кульмінація війни 1409-1411 років між німецьким Тевтонським орденом та союзними силами Польської корони і Великого князівства. У нечуваній за масштабами битві зійшлося з двох сторін 60 тисяч воїнів. Історики підрахували, що після тої перемоги на білоруську землю не ступала нога озброєного німця 505 років.
Голова Національного комітету Білорусі із відзначення 600-річчя Грюнвальдської битви Анатоль Грицкевіч зазначив: «Для нас це дійсно патріотична битва. Головне, що остаточно на 5 століть зупинили наступ німців на територію Білорусі. І економічний розгром Тевтонського ордену дозволив вільний проїзд річками до Балтійського моря, торгівлю з Північною Європою, що позитивно вплинуло на розвиток нашої економіки».
Якщо б не перемогли, то «білоруси говорили б тепер німецькою» – історик
У Мінську ображаються, коли у Польщі чи Литві білорусів не згадують як нащадків тої великої битви. І в Білорусі багато роблять, щоб довести – це білоруська історія.
600-літтю Грюнвальдської битви в Білорусі присвячені конференції та фестивалі, мистецькі вистави. Міністерство культури фінансувало поїздку на Грюнвальдське поле білоруських рицарських клубів, телевізійні канали показують фільми та серіали присвячені Грюнвальду.
«Білоруси пам’ятають як про події 600-річної давнини, так і 65-річної, це підкреслює наше розуміння наскільки важлива для білорусів свобода і незалежність», – заявив на одному такому фестивалі міністр культури Білорусі Павел Латушко.
Недержавні організації створюють владі конкуренцію у святкуванні ювілею Грюнвальду.
«Якщо б наші предки не перемогли у цій битві – білоруси говорили б тепер німецькою мовою», – каже історик Анатолій Тарас, автор нової книжки про Грюнвальдську битву. Він переконаний, що білоруси разом із поляками та литовцями мають пишатися цією великою перемогою. Хоча 600 років тому формально й не було народу, який називався б білоруським.
«Наші предки по-різному називалися. За 3000 років вони генетично та антропологічно не змінилися. А жодних міграцій тут не було. То чому ж ми повинні казати, що це були не білоруси? Просто тоді не було такої назви», – зауважує історик Анатолій Тарас.
Під Грюнвальдом воювало 23 білоруські хоругви, нагадує він, які й зробили важливий внесок у перемогу, не менший, ніж поляки.
Інші історики кажуть, що все ж у цьому помпезному святкуванні перемоги над німцями 600 років тому відчуваються залишки «холодної війни», коли все німецьке вважалося агресивним та поганим.
За ім нясуць дзве шабліцы
Слаўны князь Вітаўт
Гаспадар на Літве
Шаблі літы, злотам біты
У яшчар-скуру апавіты
Слаўны князь Вітаўт
Гаспадар на Літве
Адна шабля для спадара
Друга шабля на татара
Слаўны князь Вітаўт
Гаспадар на Літве...
Це слова білоруської народної пісні, що була складена ще у 15-му столітті.
За часів уславленого в літописах та піснях князя Вітовта, Велике князівство Литовське, Руське і Жемойтське, котре білоруси, як і литовці, вважають своєю спадщиною, мало найбільшу в історії територію, силу та авторитет. Найважливіша в житті перемога великого князя Вітовта, яку він отримав разом зі своїм двоюрідним братом Ягайлом – польським королем Владиславом Другим, сталася на Грюнвальдському полі на території сучасної Польщі 15 липня 1510 року. Це була кульмінація війни 1409-1411 років між німецьким Тевтонським орденом та союзними силами Польської корони і Великого князівства. У нечуваній за масштабами битві зійшлося з двох сторін 60 тисяч воїнів. Історики підрахували, що після тої перемоги на білоруську землю не ступала нога озброєного німця 505 років.
Голова Національного комітету Білорусі із відзначення 600-річчя Грюнвальдської битви Анатоль Грицкевіч зазначив: «Для нас це дійсно патріотична битва. Головне, що остаточно на 5 століть зупинили наступ німців на територію Білорусі. І економічний розгром Тевтонського ордену дозволив вільний проїзд річками до Балтійського моря, торгівлю з Північною Європою, що позитивно вплинуло на розвиток нашої економіки».
Якщо б не перемогли, то «білоруси говорили б тепер німецькою» – історик
У Мінську ображаються, коли у Польщі чи Литві білорусів не згадують як нащадків тої великої битви. І в Білорусі багато роблять, щоб довести – це білоруська історія.
600-літтю Грюнвальдської битви в Білорусі присвячені конференції та фестивалі, мистецькі вистави. Міністерство культури фінансувало поїздку на Грюнвальдське поле білоруських рицарських клубів, телевізійні канали показують фільми та серіали присвячені Грюнвальду.
«Білоруси пам’ятають як про події 600-річної давнини, так і 65-річної, це підкреслює наше розуміння наскільки важлива для білорусів свобода і незалежність», – заявив на одному такому фестивалі міністр культури Білорусі Павел Латушко.
Недержавні організації створюють владі конкуренцію у святкуванні ювілею Грюнвальду.
«Якщо б наші предки не перемогли у цій битві – білоруси говорили б тепер німецькою мовою», – каже історик Анатолій Тарас, автор нової книжки про Грюнвальдську битву. Він переконаний, що білоруси разом із поляками та литовцями мають пишатися цією великою перемогою. Хоча 600 років тому формально й не було народу, який називався б білоруським.
«Наші предки по-різному називалися. За 3000 років вони генетично та антропологічно не змінилися. А жодних міграцій тут не було. То чому ж ми повинні казати, що це були не білоруси? Просто тоді не було такої назви», – зауважує історик Анатолій Тарас.
Під Грюнвальдом воювало 23 білоруські хоругви, нагадує він, які й зробили важливий внесок у перемогу, не менший, ніж поляки.
Інші історики кажуть, що все ж у цьому помпезному святкуванні перемоги над німцями 600 років тому відчуваються залишки «холодної війни», коли все німецьке вважалося агресивним та поганим.
