– Вони разом творять якісь такі мафіозні клани, які тримають усіх. Або це можуть бути інші заможні люди, які на місці усе скуповують: і підприємства, і великі ділянки землі – і диктують селянам, що вони мають робити. Люди у провінції відчувають повне безправ’я, тому що очевидно: міліція не виконує своїх функцій. Тому що вона ніколи не захищала там звичайних людей – вона виконує лише те, що їй каже влада зверху. Ми з колегами також відзначили, що уся влада в Україні закрита настільки, що немає жодної реакції ні на які скарги, хто б не скаржився: чи це правозахисні організації, чи це звичайні люди – вони б’ються об стіну. Тільки якщо є дзвінок згори, тоді органи влади починають щось робити…
– Як Ви вважаєте, чи міжнародні правозахисні організації – «Репортери без кордонів» або «Міжнародна амністія» – на порушення прав людини в Україні реагують оперативніше, ніж ті українські інституції, які мали б цією проблематикою займатись?
– Вони, наші політики і чиновники, взагалі живуть автономно. Центральна влада не зважає на якісь події. Тобто, у них є якийсь певний план, вони його реалізують, незважаючи ні на що. Все, що інше відбувається, в їхньому розумінні – це недоліки, або ж це все організовано опозицією. Тобто, коли ми дивимось у ЗМІ на реакцію влади, то вона така: це все організовані провокації опозиції! Коли СБУ приходить із перевірками до громадських активістів – це якісь там опозиційні речі. Коли місцеві адміністрації збирають інформацію про політичні переконання чиновників, або хто як голосував на останніх президентських виборах, складаючи банк даних про усіх чиновників у районі, – то це все так само опозиція!
– А як Ви розцінюєте у цьому контексті запропонований новою парламентською коаліцією закон про мирні зібрання?
– Він не є найгіршим законопроектом. Якщо у ньому змінити 5-6 норм, він буде кращим, ніж та ситуація, що склалася зараз. Набагато гіршим є Закон про захист персональних даних, Трудовий кодекс, який розглядається у парламенті. Ця влада слухає лише дві речі: рейтинг – тобто, якщо буде падати рейтинг, будуть відбуватись певні метаморфози у їхній поведінці. Тобто, люди повинні знати і розуміти, що відбувається у країні, це наша ключова функція на сьогоднішній день. І друга річ – реакція міжнародної спільноти на всі ці речі. Тому що наша країна експортна, увесь наш бізнес побудований на продажі металу або інших речей у Євросоюз, Америку, інші країни, тож Україна не може бути ізольованою.
За словами Володимира Яворського, у державах, де найбільше порушуються права людини, економіка перебуває не на найвищому рівні. До того ж, Захід воліє мінімізувати торгівлю з такими державами, якщо взагалі не накладати ембарго: подібне мало місце у відносинах ЄС і Білорусі, США та Ірану. Не виключено, що під тиском західних економічних партнерів українські політики, тісно пов’язані з великим бізнесом, будуть змушені зменшити тиск на суспільство. А суспільство тим часом має гартуватись для протистояння тискові нинішньої влади, щоб врятувати себе і державу, наголошує голова УГС.
– Як Ви вважаєте, чи міжнародні правозахисні організації – «Репортери без кордонів» або «Міжнародна амністія» – на порушення прав людини в Україні реагують оперативніше, ніж ті українські інституції, які мали б цією проблематикою займатись?
– Вони, наші політики і чиновники, взагалі живуть автономно. Центральна влада не зважає на якісь події. Тобто, у них є якийсь певний план, вони його реалізують, незважаючи ні на що. Все, що інше відбувається, в їхньому розумінні – це недоліки, або ж це все організовано опозицією. Тобто, коли ми дивимось у ЗМІ на реакцію влади, то вона така: це все організовані провокації опозиції! Коли СБУ приходить із перевірками до громадських активістів – це якісь там опозиційні речі. Коли місцеві адміністрації збирають інформацію про політичні переконання чиновників, або хто як голосував на останніх президентських виборах, складаючи банк даних про усіх чиновників у районі, – то це все так само опозиція!
– А як Ви розцінюєте у цьому контексті запропонований новою парламентською коаліцією закон про мирні зібрання?
– Він не є найгіршим законопроектом. Якщо у ньому змінити 5-6 норм, він буде кращим, ніж та ситуація, що склалася зараз. Набагато гіршим є Закон про захист персональних даних, Трудовий кодекс, який розглядається у парламенті. Ця влада слухає лише дві речі: рейтинг – тобто, якщо буде падати рейтинг, будуть відбуватись певні метаморфози у їхній поведінці. Тобто, люди повинні знати і розуміти, що відбувається у країні, це наша ключова функція на сьогоднішній день. І друга річ – реакція міжнародної спільноти на всі ці речі. Тому що наша країна експортна, увесь наш бізнес побудований на продажі металу або інших речей у Євросоюз, Америку, інші країни, тож Україна не може бути ізольованою.
За словами Володимира Яворського, у державах, де найбільше порушуються права людини, економіка перебуває не на найвищому рівні. До того ж, Захід воліє мінімізувати торгівлю з такими державами, якщо взагалі не накладати ембарго: подібне мало місце у відносинах ЄС і Білорусі, США та Ірану. Не виключено, що під тиском західних економічних партнерів українські політики, тісно пов’язані з великим бізнесом, будуть змушені зменшити тиск на суспільство. А суспільство тим часом має гартуватись для протистояння тискові нинішньої влади, щоб врятувати себе і державу, наголошує голова УГС.
