Молоді люди влаштували свій табір у колишньому українському селі Жуків, нині Ковалівці, що у Підкарпатському воєводстві.
Українські селяни звідти були примусово депортовані у 1945-му. Як спогад, залишився старий цвинтар із сотнями хрестів і надгробних пам’ятників, виконаних відомими брусненськими майстрами. Адже неподалік було українське село Брусно, яке славилось своїми умільцями з різьби по каменю.
Каменярський осередок своїми традиціями сягає ще першої половини XVI століття. Відомо з наукових досліджень, що брусненська школа і започаткувала масові надгробні хрести. Спершу їх встановлювали на могилах знатних і заможних людей. Такі роботи сьогодні становлять мистецьку цінність.
У 2008 році у Жукові цвинтар був забутий і зарослий. Реставратори разом із пластунами, за підтримки об’єднання українців Перемишля, під час літніх таборів розчищали кладовище, а з-під землі відкопали чимало різьблених хрестів ще з початку ХІХ століття, про які ніхто й не знав, розповів реставратор Андрій Котлярчук.
«Ми працюватимемо від понеділка до суботи на цвинтарі у Жукові, білитимемо хрести, розчищатимемо, а також об’їжджатимемо довколишні території, – каже він. – Цей цвинтар повністю український і був просто жахливий, коли ми вперше туди приїхали два роки тому».
21 серпня у Гораєць відкриють меморіал загиблим українцям
Учасники літнього табору встановлять інформаційні таблиці для туристів про давній український цвинтар і село, а також досліджуватимуть інші місця Закерзоння, мешканці яких примусово були депортовані у 1940-х роках. Зокрема, пластунів цікавить Лемківщина. До слова, вони вчать лемківську говірку і пісні. Учасники «Вирію» досліджують старі дерев’яні церкви, шукають інші занедбані місця поховання українців, щоб їх також упорядкувати.
Адже табір передусім краєзнавчий, щоб молоді люди ознайомились із історією колишніх етнічних українських земель у Польщі. Пластуни зустрічатимуться з місцевим населенням, яке пам’ятає події до 1945 року, записуватимуть спогади, традиції, обряди, діалект, який звучав на тих теренах.
А 21 серпня молодь візьме участь у відкритті меморіального комплексу загиблим українцям на місці колишнього села Гораєць на Любачівщині. У братській могилі тут спочивають близько 190 українців, убитих у квітні 1945 року. Села Гораєць від того часу не існує, але про нього лише нагадує цвинтар, який заріс лісом. Власне, і його цього тижня розчищатимуть пластуни.
Українські селяни звідти були примусово депортовані у 1945-му. Як спогад, залишився старий цвинтар із сотнями хрестів і надгробних пам’ятників, виконаних відомими брусненськими майстрами. Адже неподалік було українське село Брусно, яке славилось своїми умільцями з різьби по каменю.
Каменярський осередок своїми традиціями сягає ще першої половини XVI століття. Відомо з наукових досліджень, що брусненська школа і започаткувала масові надгробні хрести. Спершу їх встановлювали на могилах знатних і заможних людей. Такі роботи сьогодні становлять мистецьку цінність.
У 2008 році у Жукові цвинтар був забутий і зарослий. Реставратори разом із пластунами, за підтримки об’єднання українців Перемишля, під час літніх таборів розчищали кладовище, а з-під землі відкопали чимало різьблених хрестів ще з початку ХІХ століття, про які ніхто й не знав, розповів реставратор Андрій Котлярчук.
«Ми працюватимемо від понеділка до суботи на цвинтарі у Жукові, білитимемо хрести, розчищатимемо, а також об’їжджатимемо довколишні території, – каже він. – Цей цвинтар повністю український і був просто жахливий, коли ми вперше туди приїхали два роки тому».
21 серпня у Гораєць відкриють меморіал загиблим українцям
Адже табір передусім краєзнавчий, щоб молоді люди ознайомились із історією колишніх етнічних українських земель у Польщі. Пластуни зустрічатимуться з місцевим населенням, яке пам’ятає події до 1945 року, записуватимуть спогади, традиції, обряди, діалект, який звучав на тих теренах.
А 21 серпня молодь візьме участь у відкритті меморіального комплексу загиблим українцям на місці колишнього села Гораєць на Любачівщині. У братській могилі тут спочивають близько 190 українців, убитих у квітні 1945 року. Села Гораєць від того часу не існує, але про нього лише нагадує цвинтар, який заріс лісом. Власне, і його цього тижня розчищатимуть пластуни.
