Роботу над черговою концепцією створення громадських телебачення та радіо в Україні ініціював ще навесні глава держави, каже член Гуманітарної ради при Президентові, проректор університету «Україна» Валерій Бебик. За його словами, робоча група готувала документ, який міг би стати підґрунтям для закону про створення суспільного мовлення, незалежного від держави як у визначенні редакційної політики, так і в отриманні фінансових ресурсів.
Валерій Бебик«Як все це створювалось. Мені зателефонувала Ганна Герман і запросила зайти на каву. Я прийшов, і вона каже: «Віктор Янукович хотів би, щоб ми якнайшвидше розробили проект закону про суспільне телебачення». І в Гуманітарній раді створена робоча група із суспільних комунікацій, одним із основних завдань якої було створення цієї концепції. Ми вийшли на концепцію освітнього телебачення», – розповів член гуманітарної ради.
Україна бачила і кращі проекти
Втім, на думку першого заступника голови парламентського комітету з питань свободи слова і інформації, народного депутата від БЮТ Андрія Шевченка, ніякої потреби у створенні чергової концепції не було, оскільки подібні документи, напрацьовані медіаспільнотою зі врахуванням міжнародного досвіду та демократичних стандартів, уже пропонувалися владі, як попередній, так і чинній.
«Останні кілька місяців показують, що дорога назад може бути швидшою, ніж ми думали. Є великий ризик, що замість утворення повноцінного суспільного мовлення ми отримаємо перейменування державного телебачення і радіо. Концепція розробляється в умовах повного ігнорування всіх напрацювань, які робилися в Україні раніше. Ми повинні чітко зафіксувати ті критерії, без яких це підміна понять. Це незалежність у фінансуванні, незалежність у кадрових рішеннях і незалежність у редакційній політиці», – зазначив парламентарій в інтерв’ю Радіо Свобода.
Тарас ШевченкоНайбільшими недоліками нової концепції є те, що вона не визначає механізмів фінансування суспільного мовлення, а також передбачає його певну залежність від інституцій державної влади, вважає представник Інституту медіа права Тарас Шевченко. Крім того, проект не дає відповідей на багато запитань щодо юридичного статусу організації-мовника, каже він.
«Якщо дивитись глобально на документ, то він достатньо хороший, тому що в ньому загалом перераховані ті речі, котрі мають бути присутніми у суспільному мовленні. Однак, у ньому є суттєва вада. Він не дає чітких відповідей на заитання, як безпосередньо буде все це організоване. А вписувати в концепцію, що Президент і Верховна Рада мають якусь компетенцію формувати наглядову раду національного суспільного мовлення – це вже не конституційно», – наголошує представник Інституту медіа права.
У світі достатньо прикладів
Медіа-експерти кажуть, що для створення суспільного мовлення не потрібно «винаходити велосипед», адже є достатньо прикладів у країнах сталої демократії. Так у Великій Британії незалежна від бізнесу і влади компанія-мовник працює з 1920-х років. На сьогодні британське суспільне мовлення має чотири радіо- і вісім телеканалів, що дає можливість задовольнити цікавість слухачів та глядачів із різною освітою, статками та життєвими поглядами, зауважує керівник проектів Бі-Бі-Сі Нік Ньюджет.
«Кожна родина, яка має телевізор, платить ліцензійну плату, приблизно 175 євро. Це примусова сплата, – каже він. – Ви можете не дивитися наших каналів, але маєте платити. Так, принаймні, на території Британії. Це означає, що немає тиску від реклами та з боку спонсорів. Ми дуже конкурентна організація, оскільки ми не вважаємо, що громадське телебачення має бути нудним. Ми маємо масового глядача на першому каналі, але не забуваємо, що мусимо давати поживу і інтелектуальним меншинам, і робимо це на інших каналах».
Учасники громадських слухань ухвалили резолюцію, яка закликає включити до майбутнього законопроекту норми, що гарантуватимуть незалежність суспільного мовлення від органів влади, політичних сил та будь-яких інших структур.
Україна бачила і кращі проекти
Втім, на думку першого заступника голови парламентського комітету з питань свободи слова і інформації, народного депутата від БЮТ Андрія Шевченка, ніякої потреби у створенні чергової концепції не було, оскільки подібні документи, напрацьовані медіаспільнотою зі врахуванням міжнародного досвіду та демократичних стандартів, уже пропонувалися владі, як попередній, так і чинній.
«Останні кілька місяців показують, що дорога назад може бути швидшою, ніж ми думали. Є великий ризик, що замість утворення повноцінного суспільного мовлення ми отримаємо перейменування державного телебачення і радіо. Концепція розробляється в умовах повного ігнорування всіх напрацювань, які робилися в Україні раніше. Ми повинні чітко зафіксувати ті критерії, без яких це підміна понять. Це незалежність у фінансуванні, незалежність у кадрових рішеннях і незалежність у редакційній політиці», – зазначив парламентарій в інтерв’ю Радіо Свобода.
«Якщо дивитись глобально на документ, то він достатньо хороший, тому що в ньому загалом перераховані ті речі, котрі мають бути присутніми у суспільному мовленні. Однак, у ньому є суттєва вада. Він не дає чітких відповідей на заитання, як безпосередньо буде все це організоване. А вписувати в концепцію, що Президент і Верховна Рада мають якусь компетенцію формувати наглядову раду національного суспільного мовлення – це вже не конституційно», – наголошує представник Інституту медіа права.
У світі достатньо прикладів
Медіа-експерти кажуть, що для створення суспільного мовлення не потрібно «винаходити велосипед», адже є достатньо прикладів у країнах сталої демократії. Так у Великій Британії незалежна від бізнесу і влади компанія-мовник працює з 1920-х років. На сьогодні британське суспільне мовлення має чотири радіо- і вісім телеканалів, що дає можливість задовольнити цікавість слухачів та глядачів із різною освітою, статками та життєвими поглядами, зауважує керівник проектів Бі-Бі-Сі Нік Ньюджет.
«Кожна родина, яка має телевізор, платить ліцензійну плату, приблизно 175 євро. Це примусова сплата, – каже він. – Ви можете не дивитися наших каналів, але маєте платити. Так, принаймні, на території Британії. Це означає, що немає тиску від реклами та з боку спонсорів. Ми дуже конкурентна організація, оскільки ми не вважаємо, що громадське телебачення має бути нудним. Ми маємо масового глядача на першому каналі, але не забуваємо, що мусимо давати поживу і інтелектуальним меншинам, і робимо це на інших каналах».
Учасники громадських слухань ухвалили резолюцію, яка закликає включити до майбутнього законопроекту норми, що гарантуватимуть незалежність суспільного мовлення від органів влади, політичних сил та будь-яких інших структур.
