Доступність посилання

ТОП новини

Кількість абортів в Україні продовжує падати. Та все ж їх утричі більше, ніж у Європі


За даними МОЗ, упродовж минулого року 180 тисяч українок зробили аборти. Проте, за словами екс-міністра охорони здоров’я Василя Князевича, цю цифру можна сміливо округлити до 200 тисяч, якщо враховувати ті відомості, які залишилися поза увагою чиновників.

За офіційною статистикою, зі 180 тисяч зареєстрованих абортів 130 тисяч українські жінки роблять за власним бажанням (решта – це самовільні аборти і аборти за медичними приписами). І хоча з року в рік, як стверджують медики, українські жінки все менше роблять аборти, за кількістю таких операцій Україна все одно втричі перевищує європейські показники.

Суспільна проблема


Цифра абортів, зроблених за бажанням жінки, постійно скорочується, зазначає Валентина Коломийчук, керівник відділу акушерсько-гінекологічної допомоги МОЗ України. «Якщо взяти взагалі всі аборти, то це 15 абортів на 1000 жінок, а якщо брати аборти тільки за бажанням жінки, то це значно менша кількість, тобто позитивна динаміка є. Але ми повинні сприяти тому, щоб їх було ще менше. І, якщо вони все ж відбуваються, вони мають бути безпечними. Проводити цю процедуру може лише лікар, який має вищу або першу категорію(тобто не лікар, який нещодавно приступив до своєї діяльності) і лише в акредитованому закладі».

У радянські часи в Україні робили понад мільйон абортів на рік. Від початку дев’яностих років минулого століття кількість штучних переривань вагітності різко пішла на спад. У 1995-му - 740 тисяч абортів, у двохтисячному 430 тисяч, а п’ять років тому – 260 тисяч. Однак, в останнє п’ятиліття тенденція змінилася, констатує завідувач відділення Інституту педіатрії, акушерства та гінекології Академії Медичних Наук України Тетяна Татарчук. «Протягом останніх 5 років ми практично стоїмо на місці. Лікарі зробили багато, але далі ми дійшли до тієї стінки, яку медики не можуть подолати самі. Це вже суспільна проблема», - говорить вона.

Релігія і право на аборт


Людське життя починається від моменту зачаття, і тому штучне переривання вагітності є вбивством, порушенням заповіді «Не убий!». На цьому наголошує єпископ Римсько-католицької церкви Маркіян Трофим’як. Церква просить відповідально ставитися і до свого тіла, і до майбутнього життя, до ще ненародженої дитини. «Усі релігії світу згодні з тим, що аборт – це зло, а людське життя – це найцінніший дар, і воно починається від моменту зачаття». А людина створена Богом не для задоволення, а для продовження роду, говорить єпископ.

Водночас він зауважує, що католицька церква відкидає поняття контрацепції. «Людина не створена для сексуальності. Сексуальність є складовою частиною людини, дуже важливою, але не головною. Є щось набагато більше – духовність, моральність і покликання людини», - переконує Маркіян Трофим’як.

З іншого боку, релігійні представники не переконують сім’ї мати якнайбільше дітей. За словами католицького єпископа, для обмеження кількості дітей в родині є один-єдиний спосіб: «Є дні, коли жінка не завагітніє, лікарі докладно окреслюють ті дні». І планування сім’ї саме в такий спосіб не шкодить ані духовності, ані фізичному, ані психологічному здоров’ю батьків, пояснює він.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН проти усіх форм дискримінації щодо жінок, в якій зокрема зазначено, що жінки мають право вирішувати, яку кількість дітей вони хочуть мати, або ж не мати взагалі. І заклики до заборони абортів порушують репродуктивні та сексуальні права жінки, зазначає Галина Ярманова, координатор гендерної програми в представництві фонду імені Генріха Бьолля в Україні. «Аборт є однією з необхідних умов для того, щоб жінка могла реалізувати свої репродуктивні та сексуальні права в нашій державі. Жінка може вирішувати, якими методами контрацепції користуватися чи не користуватися, скільки дітей і з якими проміжками часу їй мати. В Україні, на жаль, контрацепція є дуже дорогою, центрів по плануванню сім’ї дуже мало, а доступу до інформації про сексуальність людини, безпечну сексуальну поведінку та репродуктивну свободу в багатьох людей просто немає». Крім того, в Україні, на відміну від Європи, відсутня система сексуальної освіти для молоді, що також негативно впливає на ситуацію, переконана Галина Ярманова.

Європа

Згідно зі статистичними даними, кількість абортів у різних країнах Євросоюзу коливається від 6 до 78 абортів на 1000 жінок репродуктивного віку. Жінки східноєвропейських країн переривають вагітність у 13 разів частіше від жінок з країн Західної Європи, повідомляє кореспондент Радіо Свобода у країнах Євросоюзу.

Загалом право вільно переривати вагітність у Європейській співдружності є результатом боротьби численних феміністичних рухів та сексуальної революції кінця минулого століття; хоч аборт і досі вважається незаконним в Ірландії, Польщі, Кіпрі та на Мальті. Водночас під впливом деяких чинників, зокрема релігійних організацій, в Італії та Литві ситуація поступово змінюється у бік обмеження права вільно переривати вагітність. З одного боку, це проявляється у тиску громадської думки на жінок. З іншого, при багатьох європейських клініках створюють посади консультантів, які проводять співбесіди з пацієнтками, або ж здійснюється сплановане подорожчання самої процедури аборту. Ще одна складність, яка все частіше постає на шляху абортів у Італії та деяких інших країнах: все більше гінекологів відмовляються від практикування абортів через свої етичні та моральні принципи.

Водночас, у більшості країн-членів Євросоюзу, навіть таких ліберальних, як Голландія чи Бельгія, переривати вагітність дозволено тільки на ранній стадії, тобто, до 12 тижнів. Хоча, скажімо у Швеції, жінки мають право на аборти і до 5 місяців вагітності.

Цікаво, що заборона абортів у Ірландії призвела до того, що кожен рік тисячі мешканок цієї країни їдуть до закордонних клінік, здебільшого британських, щоб там перервати небажану вагітність. Минулого року три жінки звернулися із позовом проти Ірландії до Європейського суду з прав людини. Вони скаржаться на те, що заборона абортів є грубим порушенням Європейської конвенції з прав людини. Цього року до європейського суду у Страсбурзі надійшла скарга й від мешканки Польщі. У цій країні аборти дозволені тільки тоді, коли вагітність стала наслідком насилля, зародок розвивається з відхиленнями або ж здоров’ю матері загрожує небезпека.

Планування сім’ї


Вже понад10 років в Україні функціонує Служба планування сім’ї, а також мережа центрів планування сім’ї. Звернувшись до такого центру, жінка, яка збирається зважитися на аборт, проходить бесіду з психологом і акушером-гінекологом, які відмовляють її від такого кроку.

Але, звичайно, ніхто не має права позбавляти жінку права вибору, зауважує Валентина Коломийчук, керівник відділу акушерсько-гінекологічної допомоги МОЗ України. Інша справа, коли жінці протипоказана вагітність за медичними показниками. «У нас є постанова Кабінету Міністрів, яка регламентує право проведення аборту за медичними показаннями. Там є перелік захворювань, за яких вагітність загрожує життю жінки». Адже дійсно існує категорія жінок із захворюваннями, що не дають можливості народити без ускладнень та патологій. Однак деякі з них все ж зважуються на народження дитини. Без схвальної рекомендації лікарів жінки вагітніють і нерідко такі історії закінчуються трагічно. «Незважаючи на протипоказання медиків, деякі жінки з такими захворюваннями вагітніють і відмовляються переривати свою вагітність. Це часто загрожує їхньому життю. За програмою «Репродуктивне здоров’я нації» саме для цієї групи жінок, яким протипоказана вагітність, за державні кошти іде закупівля контрацептивів», - каже Валентина Коломийчук.

Близько половини абортів до 17 років призводять до безпліддя дівчини, стверджують вітчизняні лікарі-гінекологи. У жінок, які зробили аборти, удвічі зростає ризик ускладнень під час наступної вагітності. Але, як стверджують фахівці, окрім фізичної шкоди, аборти несуть психологічні проблеми, а також проблеми морально-етичного та релігійного характеру.
  • Зображення 16x9

    Марічка Набока

    У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ імені Тараса Шевченка. У 2010-му отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка. Маю публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі «Ера». На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG