Над першим українським університетським супутником у Дніпропетровську почали працювати ще шість років тому. Проте по-справжньому робота закипіла тільки останнім часом. Через економічну кризу підприємства ракетно-космічної галузі майже перестали залучати студентів до своїх великих проектів, і у молоді з'явилась потреба реалізувати набуті знання хоча б у невеликому.
Літаючий апарат, який вони спроектували, – крихітний: вага – 10 кілограмів, габарити – усього 15 на 15 на 40 сантиметрів. Однак попри іграшковий вигляд наносупутник має серйозні функції – дистанційне зондування Землі для наукових досліджень, спостереження за довкіллям, прогнозування погоди.
Маленький корабель – чималі проблеми
А втім, створення наносупутника – це тільки півсправи, кажуть учасники проекту. Аби запуск приніс користь, потрібен ще й наземний комплекс для «зчитування» космічної інформації. З цим поки проблеми, без міжнародної допомоги не обійтись, каже керівник проекту «Український наносупутник», завідувач кафедри системи автоматизованого управління Дніпропетровського національного університету Анатолій Кулабухов.
«У плані наземного сегменту в нас підключена Міжнародна програма TEMPUS, куди входить низка західноєвропейських вузів, три вузи Росії і два вузи Казахстану. Західноєвропейські партнери у рамках цього проекту мають надати нам наземне обладнання. На першому етапі інформацію з нашого супутника буде знімати західнонімецький університет», – розповів керівник проекту.
Міні-корабель буде екологічно чистим і працюватиме на сонячній енергії. Запуск у космос планують 2012 року. Маленький апарат виведе на орбіту нова вітчизняна ракета-носій «Циклон-4». Її теж збудують у Дніпропетровську, щоправда, у заводських умовах, і робитимуть це конструктори-професіонали.
Над молодіжним супутником зараз працюють два десятка студентів та аспірантів Дніпропетровського національного університету. Кожен відповідає за окремий блок. Студент Георгій Ідіатуллін запропонував новацію, аби полегшити роз’єднання супутника і ракети-носія.
«При виведенні студентських супутників не можна використовувати піротехнічні засоби, тому я запропонував використовувати спеціальний контейнер з кришкою. У потрібний момент кришка відкриється, потім за допомогою спеціальної пружини виведеться космічний апарат», – розповів про своє ноу-хау студент.
Мало створити, треба вміти продати
Попереду в юних ракетобудівників багато клопотів: випробування льотної моделі, кажуть студенти, може «з’їсти» левову частку кошторису. Між тим державне фінансування проекту – на нього треба близько 4 мільйони гривень – досі під знаком запитання. Не виключено: студентам-ракетникам треба буде спробувати себе й у ролі шукачів спонсорів, зазначає один із кураторів проекту, заступник гендиректора Національного центру аерокосмічної освіти молоді Олексій Кулик.
«Є приклад Берлінського державного технічного університету, який на свої супутники не бере жодної копійки у держави. Вони виборюють гранти, знаходять клієнтів. Україна може створювати супутники, але не вміє їх правильно продавати. Завдання – не просто створити супутник, а зробити всю цю роботу самоокупною», – зазначив науковець
Про конструкторський досвід молодих українських ракетобудівників вже дізнались у світі. До наукової роботи дніпропетровських студентів наразі залучається Японія. Цими днями Дніпропетровський національний університет підписав меморандум із Токійським університетом: однолітки з двох країн домовились разом збудувати ще 5 молодіжних супутників.
Маленький корабель – чималі проблеми
А втім, створення наносупутника – це тільки півсправи, кажуть учасники проекту. Аби запуск приніс користь, потрібен ще й наземний комплекс для «зчитування» космічної інформації. З цим поки проблеми, без міжнародної допомоги не обійтись, каже керівник проекту «Український наносупутник», завідувач кафедри системи автоматизованого управління Дніпропетровського національного університету Анатолій Кулабухов.
«У плані наземного сегменту в нас підключена Міжнародна програма TEMPUS, куди входить низка західноєвропейських вузів, три вузи Росії і два вузи Казахстану. Західноєвропейські партнери у рамках цього проекту мають надати нам наземне обладнання. На першому етапі інформацію з нашого супутника буде знімати західнонімецький університет», – розповів керівник проекту.
Міні-корабель буде екологічно чистим і працюватиме на сонячній енергії. Запуск у космос планують 2012 року. Маленький апарат виведе на орбіту нова вітчизняна ракета-носій «Циклон-4». Її теж збудують у Дніпропетровську, щоправда, у заводських умовах, і робитимуть це конструктори-професіонали.
Над молодіжним супутником зараз працюють два десятка студентів та аспірантів Дніпропетровського національного університету. Кожен відповідає за окремий блок. Студент Георгій Ідіатуллін запропонував новацію, аби полегшити роз’єднання супутника і ракети-носія.
«При виведенні студентських супутників не можна використовувати піротехнічні засоби, тому я запропонував використовувати спеціальний контейнер з кришкою. У потрібний момент кришка відкриється, потім за допомогою спеціальної пружини виведеться космічний апарат», – розповів про своє ноу-хау студент.
Мало створити, треба вміти продати
Попереду в юних ракетобудівників багато клопотів: випробування льотної моделі, кажуть студенти, може «з’їсти» левову частку кошторису. Між тим державне фінансування проекту – на нього треба близько 4 мільйони гривень – досі під знаком запитання. Не виключено: студентам-ракетникам треба буде спробувати себе й у ролі шукачів спонсорів, зазначає один із кураторів проекту, заступник гендиректора Національного центру аерокосмічної освіти молоді Олексій Кулик.
«Є приклад Берлінського державного технічного університету, який на свої супутники не бере жодної копійки у держави. Вони виборюють гранти, знаходять клієнтів. Україна може створювати супутники, але не вміє їх правильно продавати. Завдання – не просто створити супутник, а зробити всю цю роботу самоокупною», – зазначив науковець
Про конструкторський досвід молодих українських ракетобудівників вже дізнались у світі. До наукової роботи дніпропетровських студентів наразі залучається Японія. Цими днями Дніпропетровський національний університет підписав меморандум із Токійським університетом: однолітки з двох країн домовились разом збудувати ще 5 молодіжних супутників.
