Для нерухомої або незрячої людини чи не найважливіше після забезпечення життєвих функцій – побачити світ. Нехай особливим чином, за допомогою інвалідного візка, шрифту Брайля чи програми «Інтернет – окуляр». А ще – відчути себе потрібним суспільству, а не тягарем для нього. Саме про це йшлося на конференції, організованій Східноєвропейською вищою школою в Перемишлі за підтримки та участі влади міста й Мазовецького воєводства, Академії спеціальної педагогіки імені Марії Гжегожевської, Південно-східного інституту і благодійного товариства «На все життя».
Неповносправні люди часто талановитіші від тих, кому дароване міцне здоров’я, вважає засновник фундації «Праця для незрячих», президент Нью-Йоркського Комітету допомоги незрячим у Польщі, американець польського походження Станіслав Швідерський. Однак для початку їх потрібно навчити життєвим орієнтаціям і сформувати психологічну стійкість.
Це повинні робити молоді люди, переконаний пан Швідерський. «Ми поставили перед собою нечуване досі завдання: щоб у спеціальних або педагогічних навчальних закладах навчати молодь, зацікавлену в роботі з неповносправними, і щоб вона обирала це фахом – домашні візити до інвалідів. Адже соціальна допомога інвалідам швидкісними темпами поширюється в світі як професії, представників якої нині ще дуже мало», – зазначає меценат.
Як з’ясувалося, молодих людей, котрі прагнуть працювати у цій сфері, не бракує. Прикладом на конференції послужили практичні заняття з орієнтації незрячих, які презентували молоді педагоги навчально-виховного осередку для незрячих дітей у Ласках та спеціальної педагогічної академії.
А те, що вдалося останнім часом зробити в Польщі для незрячих за сприяння цієї фундації, заслуговує уваги: переклади спеціалізованих книг і методик, застосування першого в Польщі синтезатора мови, поширення книги навчання шрифту для незрячих, осучаснення засобів реабілітації – від звичайних тростин і збільшуючої й корегуючої оптики до комп’ютерного програмного забезпечення. А також спеціальних ігор – наприклад, боулінгу чи стрільби – для незрячих людей. Для цього необхідно було встановити обладнання, долучивши до проектів як державні, так і приватні, благодійні кошти.
На конференції йшлося і про можливості роботи інвалідів в умовах економічної кризи. Член колегії «Праці для незрячих» Цезар Дусьо розповів про один з таких осередків у Станіславово під Полоцьком. Загалом у Польщі близько двох тисяч незрячих працюють у спеціальних підприємствах, де вирощують капусту, полуницю, фруктові сади, займаються ремісництвом і виготовленням мистецьких виробів.
Це відбувається як з ініціативи звичайних підприємців, так і за сприяння державних інституцій, зазначає помічник воєводи Куявсько-Поморського воєводства з питань інвалідів Марія Крешер. У створених осередках цих людей навчають працювати і долати життєві труднощі. Тут діють різноманітні світлиці, де діти, бавлячись, навчаються разом із дорослими, котрі мешкають поряд із ними.
Інвалідам набагато більше подобається працювати для суспільства, ніж отримувати від нього дотації, наголошує Марія Крешер. Водночас 40 локальних проектів із усієї Польщі за минулий рік отримали дотації для роботи з незрячими дітьми, бо це вклад у їхнє стабільне майбутнє.
В Україні менше коштів, та не менше добрих справ
Виявленню та розвиткові індивідуальних творчих здібностей інвалідів присвячена і програма, започаткована в Україні Рівненським обласним відділенням бібліотечної асоціації, розповіла заступник директора бібліотеки Раїса Щербан. За підтримки відділу преси, культури й освіти Посольства США в Україні тут виходить у світ бюлетень «Інва.нет», котрий поширюється у найвіддаленіші населені пункти області.
Сьогодні «Інва.нет» – це навігатор, трибуна, незалежний захист людей із особливими потребами. Видання в електронному вигляді виставляється в мережу інтернет, світ побачили вже 23 випуски, їх прочитали понад 50 тисяч користувачів. Читацька аудиторія – від найменших до людей пенсійного віку, ті, хто не можуть пересуватися і погано бачать.
Саме завдяки гранту рівненські незрячі можуть оволодіти комп’ютером, адже тут встановлені спеціальні звукові програми для незрячих, їх нині отримують і в районних центрах.
На Рівненщині існують чимало спеціалізованих громадських організацій, котрі об’єднують людей із особливими потребами. Красномовний приклад їхньої необхідності – численні перемоги рівненських інвалідів на різноманітних міжнародних спортивних змаганнях та параолімпійських іграх – від пауерліфтингу до парних танців на інвалідних візках. Це люди, котрі, об’єднавшись, зуміли не просто вижити, а й самоствердитись. Нині настав черговий етап об’єднання з подібними осередками за кордоном.
На конференції йшлося і про роль релігійних громад у допомозі інвалідам. Як розповіла сестра Марія з францисканської громади Житомира, літні дитячі табори та гуртки для незрячих дітей, навчання музики та створення «гуртожитку для незрячих» – то перші добрі справи, започатковані римо-католиками у Харкові, Тернополі, Києві та Житомирі.
Із участю православних у подібних проектах дещо складніше, зауважує керівник молодіжної організації «Православне діло», диякон із Рівного Віталій Поровчук. Найактивнішою на Рівненщині в цьому сенсі є саме молодь, котра допомагає інвалідам брати участь у походах до історичних та православних місць краю.
«Ми побачили, що їм потрібна не тільки опіка, а й добре серце і спілкування, бо вони часто-густо замкнуті в своєму середовищі, у чотирьох стінах», – каже Віталій Поровчук.
Всеукраїнська молодіжна організація «Генерація успішної дії» розробила проект із адаптації незалежного тестування випускників для його доступності незрячим, фінансову підтримку якому надав Міжнародний фонд «Відродження».
А тим часом польська громадська організація «Шанс для невидющих» влаштувала обговорення спільних проблем представників України, Польщі, Болгарії, Румунії, Росії та Білорусі.
Польські неурядові організації продовжують співпрацю з українцями у створенні максимально сприятливих умов розвитку і самореалізації для тих, хто сприймає світ тільки на звук і дотик. Свідченням того є конференція в Перемишлі, значна частина якої містила практичне навчання роботи з інвалідами за визнаними у світі програмами адаптації з дитинства людей із особливими потребами.
Неповносправні люди часто талановитіші від тих, кому дароване міцне здоров’я, вважає засновник фундації «Праця для незрячих», президент Нью-Йоркського Комітету допомоги незрячим у Польщі, американець польського походження Станіслав Швідерський. Однак для початку їх потрібно навчити життєвим орієнтаціям і сформувати психологічну стійкість.
Це повинні робити молоді люди, переконаний пан Швідерський. «Ми поставили перед собою нечуване досі завдання: щоб у спеціальних або педагогічних навчальних закладах навчати молодь, зацікавлену в роботі з неповносправними, і щоб вона обирала це фахом – домашні візити до інвалідів. Адже соціальна допомога інвалідам швидкісними темпами поширюється в світі як професії, представників якої нині ще дуже мало», – зазначає меценат.
Як з’ясувалося, молодих людей, котрі прагнуть працювати у цій сфері, не бракує. Прикладом на конференції послужили практичні заняття з орієнтації незрячих, які презентували молоді педагоги навчально-виховного осередку для незрячих дітей у Ласках та спеціальної педагогічної академії.
А те, що вдалося останнім часом зробити в Польщі для незрячих за сприяння цієї фундації, заслуговує уваги: переклади спеціалізованих книг і методик, застосування першого в Польщі синтезатора мови, поширення книги навчання шрифту для незрячих, осучаснення засобів реабілітації – від звичайних тростин і збільшуючої й корегуючої оптики до комп’ютерного програмного забезпечення. А також спеціальних ігор – наприклад, боулінгу чи стрільби – для незрячих людей. Для цього необхідно було встановити обладнання, долучивши до проектів як державні, так і приватні, благодійні кошти.
На конференції йшлося і про можливості роботи інвалідів в умовах економічної кризи. Член колегії «Праці для незрячих» Цезар Дусьо розповів про один з таких осередків у Станіславово під Полоцьком. Загалом у Польщі близько двох тисяч незрячих працюють у спеціальних підприємствах, де вирощують капусту, полуницю, фруктові сади, займаються ремісництвом і виготовленням мистецьких виробів.
Це відбувається як з ініціативи звичайних підприємців, так і за сприяння державних інституцій, зазначає помічник воєводи Куявсько-Поморського воєводства з питань інвалідів Марія Крешер. У створених осередках цих людей навчають працювати і долати життєві труднощі. Тут діють різноманітні світлиці, де діти, бавлячись, навчаються разом із дорослими, котрі мешкають поряд із ними.
Інвалідам набагато більше подобається працювати для суспільства, ніж отримувати від нього дотації, наголошує Марія Крешер. Водночас 40 локальних проектів із усієї Польщі за минулий рік отримали дотації для роботи з незрячими дітьми, бо це вклад у їхнє стабільне майбутнє.
В Україні менше коштів, та не менше добрих справ
Виявленню та розвиткові індивідуальних творчих здібностей інвалідів присвячена і програма, започаткована в Україні Рівненським обласним відділенням бібліотечної асоціації, розповіла заступник директора бібліотеки Раїса Щербан. За підтримки відділу преси, культури й освіти Посольства США в Україні тут виходить у світ бюлетень «Інва.нет», котрий поширюється у найвіддаленіші населені пункти області.
Сьогодні «Інва.нет» – це навігатор, трибуна, незалежний захист людей із особливими потребами. Видання в електронному вигляді виставляється в мережу інтернет, світ побачили вже 23 випуски, їх прочитали понад 50 тисяч користувачів. Читацька аудиторія – від найменших до людей пенсійного віку, ті, хто не можуть пересуватися і погано бачать.
Саме завдяки гранту рівненські незрячі можуть оволодіти комп’ютером, адже тут встановлені спеціальні звукові програми для незрячих, їх нині отримують і в районних центрах.
На Рівненщині існують чимало спеціалізованих громадських організацій, котрі об’єднують людей із особливими потребами. Красномовний приклад їхньої необхідності – численні перемоги рівненських інвалідів на різноманітних міжнародних спортивних змаганнях та параолімпійських іграх – від пауерліфтингу до парних танців на інвалідних візках. Це люди, котрі, об’єднавшись, зуміли не просто вижити, а й самоствердитись. Нині настав черговий етап об’єднання з подібними осередками за кордоном.
На конференції йшлося і про роль релігійних громад у допомозі інвалідам. Як розповіла сестра Марія з францисканської громади Житомира, літні дитячі табори та гуртки для незрячих дітей, навчання музики та створення «гуртожитку для незрячих» – то перші добрі справи, започатковані римо-католиками у Харкові, Тернополі, Києві та Житомирі.
Із участю православних у подібних проектах дещо складніше, зауважує керівник молодіжної організації «Православне діло», диякон із Рівного Віталій Поровчук. Найактивнішою на Рівненщині в цьому сенсі є саме молодь, котра допомагає інвалідам брати участь у походах до історичних та православних місць краю.
«Ми побачили, що їм потрібна не тільки опіка, а й добре серце і спілкування, бо вони часто-густо замкнуті в своєму середовищі, у чотирьох стінах», – каже Віталій Поровчук.
Всеукраїнська молодіжна організація «Генерація успішної дії» розробила проект із адаптації незалежного тестування випускників для його доступності незрячим, фінансову підтримку якому надав Міжнародний фонд «Відродження».
А тим часом польська громадська організація «Шанс для невидющих» влаштувала обговорення спільних проблем представників України, Польщі, Болгарії, Румунії, Росії та Білорусі.
Польські неурядові організації продовжують співпрацю з українцями у створенні максимально сприятливих умов розвитку і самореалізації для тих, хто сприймає світ тільки на звук і дотик. Свідченням того є конференція в Перемишлі, значна частина якої містила практичне навчання роботи з інвалідами за визнаними у світі програмами адаптації з дитинства людей із особливими потребами.
