Сьогодні до тисячі жінок служать в армії Афганістану офіцерами. Це стало можливим завдяки організації спеціальних військових курсів для жінок у Кабулі. Одним із організаторів цього почину стала жінка-генерал афганської армії Хатул Мухаммадзай, чи не єдина жінка-парашутистка в армії цієї країни, яка пройшла навчання і службу ще за часів присутності збройних сил Москви на афганських теренах у 80-ті роки. Вона вважає, що жінки Афганістану мають так само служити і захищати свою землю, як і жінки армій інших країн.
Перший такий випуск військових курсів відбувся наприкінці вересня цього року, коли 29 жінок-офіцерів поповнили лави афганських збройних сил. Набирають на ці курси жінок у віці 18-35 років із освітою 12 класів середньої школи. Після шести місяців навчання їм присвоюють звання офіцерів.
Днями в Кабулі відбувся черговий випуск із 30 жінок курсантів із офіцерських курсів для військово-повітряних сил.
«Більша частина моєї родини служить в армії, тому і я вирішила піти цим шляхом. Службою в армії Афганістану я хочу досягнути спокою у своєму житті», – заявила Радіо Свобода одна з випускниць цих курсів Хатера Аюбпур.
А Мансура Солех була ще конкретнішою. «Ми перші жінки, які навчаються такій військовій професії, – наголошує вона. – Я дійсно щаслива, що буду служити військовим пілотом у афганських військово-повітряних силах».
Влада планує збільшити кількість жінок в армії до 10 відсотків
Генерал Девід Петерсон, який очолює центр підготовки жінок-вояків у Кабулі, дуже високо оцінив не лише бажання своїх учениць до військової служби, а й їхній професіоналізм. Хоча афганська влада не планує кидати жінок-військових у полум’я боїв із «Талібаном», а використовує їх, здебільшого, на адміністративних посадах.
Жінки Афганістану, котрі не мають закінченої шкільної освіти, закінчують тримісячні солдатсько-сержантські курси і служать у штабах, госпіталях, у тилових підрозділах. Під час навчання на курсах жінкам платять стипендію до 100 доларів США, а в армії їхня зарплата зростає у понад три рази.
До середини наступного року афганське військо мало б нараховувати до 200 тисяч вояків, щонайменше 10 відсотків складатимуть у ньому жінки. Уряд Афганістану планує за три роки самостійно вирішувати проблеми безпеки своєї країни, лише власними збройними силами.
Перший такий випуск військових курсів відбувся наприкінці вересня цього року, коли 29 жінок-офіцерів поповнили лави афганських збройних сил. Набирають на ці курси жінок у віці 18-35 років із освітою 12 класів середньої школи. Після шести місяців навчання їм присвоюють звання офіцерів.
Днями в Кабулі відбувся черговий випуск із 30 жінок курсантів із офіцерських курсів для військово-повітряних сил.
«Більша частина моєї родини служить в армії, тому і я вирішила піти цим шляхом. Службою в армії Афганістану я хочу досягнути спокою у своєму житті», – заявила Радіо Свобода одна з випускниць цих курсів Хатера Аюбпур.
А Мансура Солех була ще конкретнішою. «Ми перші жінки, які навчаються такій військовій професії, – наголошує вона. – Я дійсно щаслива, що буду служити військовим пілотом у афганських військово-повітряних силах».
Влада планує збільшити кількість жінок в армії до 10 відсотків
Генерал Девід Петерсон, який очолює центр підготовки жінок-вояків у Кабулі, дуже високо оцінив не лише бажання своїх учениць до військової служби, а й їхній професіоналізм. Хоча афганська влада не планує кидати жінок-військових у полум’я боїв із «Талібаном», а використовує їх, здебільшого, на адміністративних посадах.
Жінки Афганістану, котрі не мають закінченої шкільної освіти, закінчують тримісячні солдатсько-сержантські курси і служать у штабах, госпіталях, у тилових підрозділах. Під час навчання на курсах жінкам платять стипендію до 100 доларів США, а в армії їхня зарплата зростає у понад три рази.
До середини наступного року афганське військо мало б нараховувати до 200 тисяч вояків, щонайменше 10 відсотків складатимуть у ньому жінки. Уряд Афганістану планує за три роки самостійно вирішувати проблеми безпеки своєї країни, лише власними збройними силами.
-
Василь Зілгалов
Із Радіо Свобода співпрацюю з 1989 року. Переїхав з Мюнхена до Праги у березні 1995 року. Народився в сталінській Україні. Троє з родини загинули від голоду у 1932-33 роках. Мати ледве уціліла в 1933-му. Батько пройшов Колиму але система все ж знищила його. Окрім батька, тоталітаризм згубив чотирьох моїх дядьків. Закінчив історичний факультет. Викладав методологію історії. Підготував дві дисертації. Чимало написав. Журналістом став з 1969 року, після вторгнення радянських військ до Праги. Опублікував роботи з історії політичної публіцистики, книги з історії українських міст, дослідження про Василя Пачовського, з історії української еміграції.
