– Я думаю, що з першого дня свого перебування на посаді президента, у своїй інавгураційній промові Барак Обама заявив, що він і його держсекретар Гілларі Клінтон ставлять за мету співпрацю з людьми усього світу, співпрацю на основі взаємної поваги, довіри і взаєморозуміння на базі спільних підходів до всіх гострих проблем світу, які стоять перед нами.
Цьому ми присвятили вже майже два роки нашої праці, наші програми й ініціативи направлені на посилення діалогу з громадськістю всього світу, пошук нових способів співпраці. І, я думаю, все розвивається досить добре. Хоча, звичайно, є проблем, яких не уникнути повсякчас. Але я вважаю, що люди відкриті і бажають підтримати цей новий дух співпраці з Америкою.
Таким чином, моє завдання – простягнути руку семи мільярдам людей і запропонувати їм нові інструменти, нові програми для покращення взаєморозуміння людей у всьому світі, віднайти також нові шляхи для контактів громадян США з їхніми ровесниками, колегами у всьому світі. Я вважаю, що тут ми відкрили багато нового у нашій роботі.
– Ви згадували про відновлення добрих стосунків із деякими країнами, а що ж було такого, що приводило до їх погіршення?
– Я вважаю, що було багато речей, які спричинили це. Очевидно, були проблеми, в яких ми не погоджувалися з цими країнами... Кожному, мабуть, зрозуміло, які почуття викликала війна в Іраку та інші подіїі. Тому ми хотіли би, щоб люди мали інформацію і розуміли, чого ми хочемо тут і що ми робимо. Адже ми завжди будемо мати галузі, в яких ми з чимось не згоджуємося, але ми маємо шукати моменти дотику.., витворити середовище, в якому люди могли б дискутувати, обговорювати і прагнути стати друзями. Вони можуть бути сердитими один на одного, але не обов’язково внаслідок цього ненавидіти один одного.
– З одного боку, приватний сектор в Америці має неймовірно успішний маркетинг для впровадження американських цінностей у світі. Це й фільми, телебачення, музика, література, вражаючі технічні новинки... А з іншого боку, фінансовані урядом зусилля з публічної дипломатії... Чому б вам не залишити це приватному секторові?
– Я вважаю, що зусилля влади у цьому напрямку – це серйозна ініціатива. Багато наших програм – від студентських обмінів і мовних проектів до культурних обмінів – є важливими для виконання урядом США. І тут ми маємо демонструвати ширину й глибину Америки, багатство її історії, культури, нашу багатокультурність, яку приватний сектор часто обминає. Інакше ми цього не досягнули б. Більшість зв'язків США зі світом базується на популярному телебаченні. Я прийшла з телевізійного бізнесу і розумію, що, з одного боку, є намагання для прибутків фірм здійснювати вузьку стратегію, окремі типи програм, розваг, а на уряд покладені завдання показати масштаби, всю глибину нашої історії культури, всієї Америки, всіх її громадян.
– А які програми, проекти у комунікаціях громадян США зі світом вас найбільше приваблюють?
– Їх багато... Я завжди кажу, що технологія – це лише інструмент, а не стратегія... Ми впроваджуємо об’єднані проекти, як, наприклад, на початку цього року, коли студенти Бостона за допомогою Skype спілкувалися зі своїми ровесниками з Джелалабаду в Афганістані... Або ж інша ініціатива, коли ми за допомогою різних технологій посилили виступ і спілкування нашого президента в Гані. Ми використали для цього комбінацію радіо, телебачення, Інтернету, Twitter... Ми використовували технології з метою допомогти людям у всіх куточках Африки послати свої питання президентові Обамі. І мені здається, що це дуже потужні способи для спілкування.
Цьому ми присвятили вже майже два роки нашої праці, наші програми й ініціативи направлені на посилення діалогу з громадськістю всього світу, пошук нових способів співпраці. І, я думаю, все розвивається досить добре. Хоча, звичайно, є проблем, яких не уникнути повсякчас. Але я вважаю, що люди відкриті і бажають підтримати цей новий дух співпраці з Америкою.
Таким чином, моє завдання – простягнути руку семи мільярдам людей і запропонувати їм нові інструменти, нові програми для покращення взаєморозуміння людей у всьому світі, віднайти також нові шляхи для контактів громадян США з їхніми ровесниками, колегами у всьому світі. Я вважаю, що тут ми відкрили багато нового у нашій роботі.
– Ви згадували про відновлення добрих стосунків із деякими країнами, а що ж було такого, що приводило до їх погіршення?
– Я вважаю, що було багато речей, які спричинили це. Очевидно, були проблеми, в яких ми не погоджувалися з цими країнами... Кожному, мабуть, зрозуміло, які почуття викликала війна в Іраку та інші подіїі. Тому ми хотіли би, щоб люди мали інформацію і розуміли, чого ми хочемо тут і що ми робимо. Адже ми завжди будемо мати галузі, в яких ми з чимось не згоджуємося, але ми маємо шукати моменти дотику.., витворити середовище, в якому люди могли б дискутувати, обговорювати і прагнути стати друзями. Вони можуть бути сердитими один на одного, але не обов’язково внаслідок цього ненавидіти один одного.
– З одного боку, приватний сектор в Америці має неймовірно успішний маркетинг для впровадження американських цінностей у світі. Це й фільми, телебачення, музика, література, вражаючі технічні новинки... А з іншого боку, фінансовані урядом зусилля з публічної дипломатії... Чому б вам не залишити це приватному секторові?
– Я вважаю, що зусилля влади у цьому напрямку – це серйозна ініціатива. Багато наших програм – від студентських обмінів і мовних проектів до культурних обмінів – є важливими для виконання урядом США. І тут ми маємо демонструвати ширину й глибину Америки, багатство її історії, культури, нашу багатокультурність, яку приватний сектор часто обминає. Інакше ми цього не досягнули б. Більшість зв'язків США зі світом базується на популярному телебаченні. Я прийшла з телевізійного бізнесу і розумію, що, з одного боку, є намагання для прибутків фірм здійснювати вузьку стратегію, окремі типи програм, розваг, а на уряд покладені завдання показати масштаби, всю глибину нашої історії культури, всієї Америки, всіх її громадян.
– А які програми, проекти у комунікаціях громадян США зі світом вас найбільше приваблюють?
– Їх багато... Я завжди кажу, що технологія – це лише інструмент, а не стратегія... Ми впроваджуємо об’єднані проекти, як, наприклад, на початку цього року, коли студенти Бостона за допомогою Skype спілкувалися зі своїми ровесниками з Джелалабаду в Афганістані... Або ж інша ініціатива, коли ми за допомогою різних технологій посилили виступ і спілкування нашого президента в Гані. Ми використали для цього комбінацію радіо, телебачення, Інтернету, Twitter... Ми використовували технології з метою допомогти людям у всіх куточках Африки послати свої питання президентові Обамі. І мені здається, що це дуже потужні способи для спілкування.
