Київ – Давно очікуваний указ Президента щодо усунення з посади голови Київської міськдержадміністрації Леоніда Черновецького, так само, як і призначення на неї Олександра Попова, лишає велике поле невизначеності стосовно легітимності цих рішень та порядку подальшого управляння Києвом.
Перш за все, яким чином згадані укази узгоджуються зі статтею 118 Конституції, що передбачає призначення головою КМДА лише особи, яка обрана міським головою? Хоча власне Конституція не регламентує порядку звільнення з цієї посади, але на такий випадок є рішення Конституційного Суду від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003, де у пункті 1.2 чітко зазначено, що КМДА може очолювати лише особа, обрана міським головою. Навіть у випадку, коли вона досягла граничного пенсійного віку для державного службовця, на цю особу не поширюється відповідна норма закону про державну службу.
Позбутися посади голови КМДА можливо лише разом із посадою міського голови. Відповідно: бути призначеним головою КМДА можна винятково внаслідок перемоги на виборах міського голови. Іншого законного шляху немає.
Сумнівна легітимність призначення нового керівника міста ставить під сумнів й усі його дії на цій посаді, зокрема фінансові та кадрові.
Зрозуміло, що Леонід Черновецький не оскаржуватиме у суді своє звільнення, хоча має для цього усі законні підстави. Ймовірно, що у компетентних установ також є задокументовані і цілком законні підстави запросити цього громадянина до суду з інших приводів.
Тому у справі «звільнення-призначення» Черновецький не виступатиме позивачем. Втім, це не означає, що будь-який громадянин – член територіальної громади Києва, який вважатиме, що його конституційне право на самоврядування є порушеним, не подасть такого судового позову. Внаслідок цього дії обох указів можуть бути зупиненими.
В умовах хронічного недовиконання бюджету у столиці, вкрай складної ситуації у комунальному господарстві та конфліктів за ліквідні активи, непевний статус виконавчої влади повсякчас спричинятиме її неефективність. Політична відповідальність за діяльність такої влади цілковито покладатиметься киянами безпосередньо на владу вищу.
Нещодавно міністерство регіонального розвитку та будівництва оголосило про намір внести на розгляд Кабміну законопроект, яким обов’язок затвердження Генерального плану розвитку Києва покладається на … Президента держави. Річ навіть не у тому, що в Адміністрації глави держави немає відповідних фахових підрозділів у питаннях урбаністики, відтак годі чекати компетентного фахового рішення. Генплан – це величезний за обсягом документ, який передбачає постійний моніторинг його виконання та оперативну корекцію в разі потреби. Недарма у Києві свого часу було утворено спеціальне Управління Генерального плану розвитку міста.
До функцій Адміністрації Президента така діяльність зовсім не належить. З таким самим успіхом можна покласти на цей орган повноваження із розробки та затвердження міського бюджету і щорічної програми соціально економічного розвитку.
Призначення керівництва виконавчої влади у Києві, навіть без формальної участі представницького органу киян, Київради, та спроба відібрання у неї природного права самоврядування – затвердження Генплану міста – є лише першими тривожними ознаками згортання представницької демократії. Іншими словами: відчуження, точніше – самовідчуження влади від народу.
Більшість киян вітає усунення Черновецького
Парадоксом українського політичного буття є та обставина, що більшість киян щиро вітає усунення Леоніда Черновецького від основних владних важелів. Закон про вибори місцевої влади складено так, що міським головою, а на останніх муніципальних виборах і депутатом у мажоритарному окрузі може стати особа, яка набрала абсолютну меншість голосів. Головне, щоб конкуренти набрали ще менше. Саме тому, незважаючи на те, що Леоніда Черновецького двічі обирали міським головою, його максимальна підтримка киянами і близько не сягала бодай третини голосів.
Діяльність «молодої команди» столичного голови останніми роками викликала таке обурення киян, що багатьма з них указ про його відставку сприймається як акт справедливості. Конформістська Київрада також не є авторитетним органом самоврядування в очах абсолютної більшості городян.
Такий стан речей є наслідком якості законодавства, за яку несе цілковиту відповідальність попередня владна більшість на чолі із Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко, а також політичної неспроможності суб’єктів політики на міському рівні – організацій політичних партій.
Новій владі залишалося лише скористатися зі сприятливої для себе ситуації, що вона й зробила. Але від того довіри до новопризначених усупереч Конституції нових посадовців не побільшає. Коло замкнулося.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Перш за все, яким чином згадані укази узгоджуються зі статтею 118 Конституції, що передбачає призначення головою КМДА лише особи, яка обрана міським головою? Хоча власне Конституція не регламентує порядку звільнення з цієї посади, але на такий випадок є рішення Конституційного Суду від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003, де у пункті 1.2 чітко зазначено, що КМДА може очолювати лише особа, обрана міським головою. Навіть у випадку, коли вона досягла граничного пенсійного віку для державного службовця, на цю особу не поширюється відповідна норма закону про державну службу.
Позбутися посади голови КМДА можливо лише разом із посадою міського голови. Відповідно: бути призначеним головою КМДА можна винятково внаслідок перемоги на виборах міського голови. Іншого законного шляху немає.
Сумнівна легітимність призначення нового керівника міста ставить під сумнів й усі його дії на цій посаді, зокрема фінансові та кадрові.
Зрозуміло, що Леонід Черновецький не оскаржуватиме у суді своє звільнення, хоча має для цього усі законні підстави. Ймовірно, що у компетентних установ також є задокументовані і цілком законні підстави запросити цього громадянина до суду з інших приводів.
Тому у справі «звільнення-призначення» Черновецький не виступатиме позивачем. Втім, це не означає, що будь-який громадянин – член територіальної громади Києва, який вважатиме, що його конституційне право на самоврядування є порушеним, не подасть такого судового позову. Внаслідок цього дії обох указів можуть бути зупиненими.
В умовах хронічного недовиконання бюджету у столиці, вкрай складної ситуації у комунальному господарстві та конфліктів за ліквідні активи, непевний статус виконавчої влади повсякчас спричинятиме її неефективність. Політична відповідальність за діяльність такої влади цілковито покладатиметься киянами безпосередньо на владу вищу.
Нещодавно міністерство регіонального розвитку та будівництва оголосило про намір внести на розгляд Кабміну законопроект, яким обов’язок затвердження Генерального плану розвитку Києва покладається на … Президента держави. Річ навіть не у тому, що в Адміністрації глави держави немає відповідних фахових підрозділів у питаннях урбаністики, відтак годі чекати компетентного фахового рішення. Генплан – це величезний за обсягом документ, який передбачає постійний моніторинг його виконання та оперативну корекцію в разі потреби. Недарма у Києві свого часу було утворено спеціальне Управління Генерального плану розвитку міста.
До функцій Адміністрації Президента така діяльність зовсім не належить. З таким самим успіхом можна покласти на цей орган повноваження із розробки та затвердження міського бюджету і щорічної програми соціально економічного розвитку.
Призначення керівництва виконавчої влади у Києві, навіть без формальної участі представницького органу киян, Київради, та спроба відібрання у неї природного права самоврядування – затвердження Генплану міста – є лише першими тривожними ознаками згортання представницької демократії. Іншими словами: відчуження, точніше – самовідчуження влади від народу.
Більшість киян вітає усунення Черновецького
Парадоксом українського політичного буття є та обставина, що більшість киян щиро вітає усунення Леоніда Черновецького від основних владних важелів. Закон про вибори місцевої влади складено так, що міським головою, а на останніх муніципальних виборах і депутатом у мажоритарному окрузі може стати особа, яка набрала абсолютну меншість голосів. Головне, щоб конкуренти набрали ще менше. Саме тому, незважаючи на те, що Леоніда Черновецького двічі обирали міським головою, його максимальна підтримка киянами і близько не сягала бодай третини голосів.
Діяльність «молодої команди» столичного голови останніми роками викликала таке обурення киян, що багатьма з них указ про його відставку сприймається як акт справедливості. Конформістська Київрада також не є авторитетним органом самоврядування в очах абсолютної більшості городян.
Такий стан речей є наслідком якості законодавства, за яку несе цілковиту відповідальність попередня владна більшість на чолі із Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко, а також політичної неспроможності суб’єктів політики на міському рівні – організацій політичних партій.
Новій владі залишалося лише скористатися зі сприятливої для себе ситуації, що вона й зробила. Але від того довіри до новопризначених усупереч Конституції нових посадовців не побільшає. Коло замкнулося.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
