Президент Віктор Янукович із нагоди Дня пам’яті жертв голодоморів, який вшановується в суботу, оприлюднив у п’ятницю звернення до народу.
«Навіть сьогодні трагедію 1932–1933 років важко осмислити. То був справжній Армагедон, коли люди од голоду втрачали людське. Відтак це національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, не підлягає забуттю», – заявив він.
Водночас Янукович звернув увагу: «Коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, «вчені» на численних імпрезах і «круглих столах» легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду – від 3 мільйонів до 5 мільйонів, до 7 мільйонів, а то й більше, – то це вже блюзнірство».
«Адже смерть навіть однієї людини – це невідшкодована втрата не тільки для рідних, а й для Космосу. То чи можна скидати на рахівниці мільйони, як щось таке собі, не суттєве? Це – непростимий гріх», – мовиться у зверненні Президента.
«Ми зобов’язані говорити правду і тільки правду, щоб скороспілими викладками не здевальвувати сакральність вселюдського горя», – також сказано у зверненні.
Слова «геноцид» у ньому жодного разу не згадано.
Третьої суботи листопада Україна вшановує День пам’яті жертв голодоморів.
Верховна Рада 2006 року визнала найстрашніший із голодоморів – Голодомор 1932–33 років – геноцидом українського народу.
У січні 2010 року Апеляційний суд Києва підтвердив, що то був геноцид української національної групи, тобто штучне створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення, і визнав винними ньому сімох тогочасних радянських керівників.
У квітні 2010 року Президент Віктор Янукович, виступаючи в Парламентській асамблеї Ради Європи, заявив, що Голодомор не можна вважати геноцидом українського народу, бо то була, за його словами, спільна трагедія держав, що входили до єдиного Радянського Союзу.
У 1932–33 роках унаслідок голоду загинули мільйони людей у багатьох регіонах тодішнього СРСР – переважно через неврожай. Та саме в радянській частині України і на Кубані, на той час переважно українській за населенням, на відміну від решти уражених голодом місцевостей, цей голод був влаштований штучно.
«Навіть сьогодні трагедію 1932–1933 років важко осмислити. То був справжній Армагедон, коли люди од голоду втрачали людське. Відтак це національне нещастя, яке поглинуло мільйони безневинних, не підлягає забуттю», – заявив він.
Водночас Янукович звернув увагу: «Коли ці печальні учти почали йти конвеєром, коли деякі, з дозволу сказати, «вчені» на численних імпрезах і «круглих столах» легко перекидаються мільйонами загиблих з голоду – від 3 мільйонів до 5 мільйонів, до 7 мільйонів, а то й більше, – то це вже блюзнірство».
«Адже смерть навіть однієї людини – це невідшкодована втрата не тільки для рідних, а й для Космосу. То чи можна скидати на рахівниці мільйони, як щось таке собі, не суттєве? Це – непростимий гріх», – мовиться у зверненні Президента.
«Ми зобов’язані говорити правду і тільки правду, щоб скороспілими викладками не здевальвувати сакральність вселюдського горя», – також сказано у зверненні.
Слова «геноцид» у ньому жодного разу не згадано.
Третьої суботи листопада Україна вшановує День пам’яті жертв голодоморів.
Верховна Рада 2006 року визнала найстрашніший із голодоморів – Голодомор 1932–33 років – геноцидом українського народу.
У січні 2010 року Апеляційний суд Києва підтвердив, що то був геноцид української національної групи, тобто штучне створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення, і визнав винними ньому сімох тогочасних радянських керівників.
У квітні 2010 року Президент Віктор Янукович, виступаючи в Парламентській асамблеї Ради Європи, заявив, що Голодомор не можна вважати геноцидом українського народу, бо то була, за його словами, спільна трагедія держав, що входили до єдиного Радянського Союзу.
У 1932–33 роках унаслідок голоду загинули мільйони людей у багатьох регіонах тодішнього СРСР – переважно через неврожай. Та саме в радянській частині України і на Кубані, на той час переважно українській за населенням, на відміну від решти уражених голодом місцевостей, цей голод був влаштований штучно.
