Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 02:24

Прага – Узбекистан – ключова країна до стабільності в Центральній Азії та в Афганістані. Але аналітики губляться у здогадках про те, куди прямує ця держава. Ташкент то встановлює добрі стосунки із Заходом, то заграє з Москвою і Пекіном, то закривається від усіх, проводячи ізоляціоністську і авторитарну політику. Остання тенденція найбільше непокоїть експертів, які побоюються, що в закритій та репресивній країні можуть зародитися нові екстремістські рухи.

Зустрічаючись із головою Державного департаменту США Гілларі Клінтон, президент Узбекистану Іслам Каримов висловив задоволення «динамікою і змістом стосунків» зі Сполучними Штатами. Узбецька преса підхопила слова президента і написала про «десяти спільних проектів» та понад 200 компаній із американським капіталом, що працюють в Узбекистані.

Але експерти кажуть, що насправді Узбекистан вже протягом багатьох років не має чіткої політики щодо Заходу.

«Із Узбекистаном важко співпрацювати, – пояснює аналітик із «Чаттем Гауз», Джеймс Ніксі. – Якщо з ними важко встановити стосунки на найбільш базовому рівні, ви не орієнтуєтесь, що робити. Якщо вони не мають політики щодо Заходу, то і Заходу важко виробити якусь політику щодо них».

Дипломатичні стосунки з Узбекистаном завмерли з 2005 року, коли західні країни різко скритикували використання сили проти демонстрантів у місті Андижан. Тоді Ташкент наказав вивести американські війська з Узбекистану. Відповідно ускладнився доступ до Афганістану через територію Узбекистану. Незважаючи на це, північний шлях постачання на 90% залежить від Узбекистану, і він обіцяє стати ще важливішим, якщо ускладниться ситуація в Пакистані.

Але експерти побоюються, що дружба з Америкою триватиме доти, доки американці не будуть активно наполягати на дотриманні прав людини в Узбекистані. А останні заяви Гілларі Клінтон та її помічників свідчать, що Вашингтон буде наполягати на цьому.

Пропаганда не допоможе рухатися вперед, а стратегічного завдання немає

На відміну від сусідніх держав, які намагаються вибудувати свою енергетичну та безпекову політику, узбецьке керівництво втрачає зв’язок із реальністю і замість вироблення стратегії, видає пропаганду, говорить головний редактор одного з видань, що стежить за ситуацією в Центральній Азії, Джон МакЛеод.

«Режим розповідає про себе тільки те, що хоче, щоб про нього почули в ієрархічному і суворо контрольованому вигляді. Він говорить, що все чудово і все під контролем, і економічна, і монетарна політика. Але це – не політика, це пропаганда», – наголошує МакЛеод.

Експерти говорять, що якщо Казахстан та Туркменистан, які мають великі поклади енергоносіїв, розробляють стратегію інвестицій та вибудовують зв’язки зі Сходом та з Заходом відповідно до цієї стратегії, то Узбекистану загрожує ізоляція та продовження зубожіння. Адже головним експортним товаром країни залишається бавовна.
  • 16x9 Image

    Марія Щур

    В ефірі Радіо Свобода, як Марія Щур, із 1995 року. Кореспондент, ведуча, автор програми «Європа на зв’язку». Випускниця КДУ за фахом іноземна філологія та Центрально-Європейського університету в Празі, економіст. Стажувалася в Reuters і Financial Times у Лондоні, Франкфурті та Брюсселі. Вела тренінги для регіональних журналістів.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG