Прокуратура Криму повідомила, що посадовцю інкриміновано вчинення дій з протиправного припинення військовому радгоспу в Ленінському районі права користування земельною ділянкою площею 4,8 тисяч гектарів. Дії підозрюваного з незаконного розпорядження ріллею і пасовищами, які оцінюються в 23 мільйони гривень, кваліфіковані правоохоронцями за частиною 3 статті 365 Кримінального кодексу України як перевищення службових повноважень. Разом з тим, за неофіційними даними з прокуратури, також розслідуються зловживання стосовно земель південнобережного санаторію «Росія», який належить Верховній Раді АРК.
Кілька років тому Анатолія Гриценка, тоді спікера кримського парламенту, у цьому звинувачував тодішній представник Президента України в Криму Геннадій Москаль. Сьогодні він припускає, що на екс-спікера можна назбирати матеріалів на десяток кримінальних справ. Разом з тим, він сказав Радіо Свобода, що має «список на 6 аркушах» із прізвищами колишніх і нинішніх посадовців, яких слід притягувати до відповідальності з не меншим ентузіазмом, аніж Анатолія Гриценка. За словами Геннадія Москаля, затримання екс-спікера – «розборки» всередині кримських «регіоналів».
Про те, що Анатолій Гриценко «почав випадати з команди» «регіоналів» говорить і колишній лідер кримських комуністів Леонід Грач. В інтерв’ю журналістам він пов’язав затримання політика правоохоронцями з його «хитаннями під час хвороби Василя Джарти». У грудні минулого року, коли кримський прем’єр лікувався за кордоном після операції на шлунок, робилися кілька «вкидів» інформації про «неповернення» Джарти до Криму, що примушувало нервувати «донецьку команду».
На початку січня, коли прем’єр вийшов на роботу, один із депутатів кримського парламенту, яких не захотів оприлюднення свого прізвища, в інтерв’ю Радіо Свобода припустив, що тепер деякі впливові колись політики, можуть відчути «значний дискомфорт». З усіх ключових гравців на політичній мапі Криму не лише Анатолій Гриценко відчув жорстку руку «донецької команди» на власній шкірі, але перший і поки що єдиний з «важковаговиків» кримської політики.
Ще на початку літа нова влада взялася за Сергія Куницина, у минулому – кількаразового прем’єра автономії, главу Севастопольської міськдержадміністрації і представника Президента України в Криму, політика, який нарощував свій вплив і в часи президентства Леоніда Кучми, і Віктора Ющенка, і зберігав його, навіть після приходу до влади Віктора Януковича. Але арешти його політичних і бізнесових партнерів, депутатів кримського парламенту Сергія Казаченка та Олександра Гресса і заступника представника Президента Андрія Малишева, а також перехід до «регіоналів» ще кількох колишніх соратників на тлі тривалої і важкої хвороби Сергія Куницина, зробили його цілком безпечним для нової «донецької» влади Криму.
Наступна хвиля «зачисток» в автономії співпала з початком кампанії з виборів місцевих органів влади. Були заарештовані тодішні мери Алушти Володимир Щербина та Алупки Андрій Харитонов, які збиралися висуватися від партії «Союз». У помешканні «союзівця» Юрія Коломийцева, який балотувався до кримського парламенту, провели обшук. Правоохоронці заарештували також мера Лівадії Анатолія Мамикіна, меру Гурзуфа Віктору Гамалю, який встиг сховатися, висунули обвинувачення, а колишній мер Алушти Олексій Нечаєв отримав реальний термін ув’язнення – якраз перед виборами. Їх усіх висували місцеві комуністи.
Після поразки на виборах мера Сімферополя лідер партії «Союз», депутат кримського парламенту і ще один «політичний важковаговик» Лев Міримський вірно зрозумів ситуацію і, як видається, покаявся. Відомо, що він мав зустріч з прем’єр-міністром автономії Василем Джарти й пообіцяв йому підтримку.
В екс-лідера кримських комуністів Леоніда Грача – депутатський імунітет, тож він більш незговірливий. Це навіть визнав сам Василь Джарти. В ефірі «5 каналу» прем’єр днями зазначив, що з новою владою співпрацюють усі кримські політичні сили окрім комуністів – через «амбіції Грача». Окрім південнобережних мерів Леонід Грач втратив і найближчого політичного соратника у Верховній Ради Криму – депутата В'ячеслава Захарова, проти якого порушена справа за бійку під час пікетування опонентами комуністів їхнього офісу і зараз він ховається від правоохоронців.
Втім, найбільша втрата колись одного з найвпливовіших кримських політиків – це Кримська партійна організація КПУ. Її він створив практично з нуля у 1993 році, привів комуністів до влади у 1998, а впродовж двотисячних – зробив однією з провідних сил на півострові. Однак, внаслідок тривалого конфлікту з першим секретарем ЦК КПУ Петром Симоненком, якого Леонід Грач звинувачував у «продажу Компартії донецьким олігархам», сам Грач був виключений з партії, а кримська парторганізація КПУ – ліквідована.
Таким чином, лише Анатолій Гриценко, який наприкінці минулого року за результатами експертного опитування увійшов до десятки найвпливовіших кримських політиків, залишився чи не єдиним політиком, який попри членство в Партії регіонів і формальне входження до «президентської команда, насправді може стати реальною загрозою «донецьким» в їхній «силовій інтеграції» Криму в «Нову країну», котру в Україні будує Президент Віктор Янукович.
Члени групи Гриценка переважно теж увійшли до «команди». Кожен із них як зумів законспірувався і регулярно демонструє лояльність новій владі. Втім, всім зрозуміло, що «донецька» ера колись в Криму, як і в Україні мине. І тоді саме до Анатолія Гриценка прибігли б звиклі до подібних політичних міграцій кримські політики, лави яких відчутно розбавили «донецькі».
Депутат кримського парламенту Леонід Пилунський (фракція Курултай-Рух) вважає, що затримання Анатолія Гриценка – лише початок і гучні арешти кримських високопосадовців триватимуть. За його словами, «мирна спроба переділу влади, майна, багатств закінчилася».
Втім, найвірогідніше – це останній сигнал кримським «регіоналам»: грати можна лише в «команді». А хто поза нею – стане для світу наочним прикладом того, що в Україні справжня боротьба з корупцією, а не «пресування» опозиції – он, справедливого покарання не уникнути навіть членам Партії регіонів. Правда, небагато знайдеться тих, хто всерйоз стверджуватиме, що в Криму є інші партії...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Кілька років тому Анатолія Гриценка, тоді спікера кримського парламенту, у цьому звинувачував тодішній представник Президента України в Криму Геннадій Москаль. Сьогодні він припускає, що на екс-спікера можна назбирати матеріалів на десяток кримінальних справ. Разом з тим, він сказав Радіо Свобода, що має «список на 6 аркушах» із прізвищами колишніх і нинішніх посадовців, яких слід притягувати до відповідальності з не меншим ентузіазмом, аніж Анатолія Гриценка. За словами Геннадія Москаля, затримання екс-спікера – «розборки» всередині кримських «регіоналів».
Про те, що Анатолій Гриценко «почав випадати з команди» «регіоналів» говорить і колишній лідер кримських комуністів Леонід Грач. В інтерв’ю журналістам він пов’язав затримання політика правоохоронцями з його «хитаннями під час хвороби Василя Джарти». У грудні минулого року, коли кримський прем’єр лікувався за кордоном після операції на шлунок, робилися кілька «вкидів» інформації про «неповернення» Джарти до Криму, що примушувало нервувати «донецьку команду».
На початку січня, коли прем’єр вийшов на роботу, один із депутатів кримського парламенту, яких не захотів оприлюднення свого прізвища, в інтерв’ю Радіо Свобода припустив, що тепер деякі впливові колись політики, можуть відчути «значний дискомфорт». З усіх ключових гравців на політичній мапі Криму не лише Анатолій Гриценко відчув жорстку руку «донецької команди» на власній шкірі, але перший і поки що єдиний з «важковаговиків» кримської політики.
Ще на початку літа нова влада взялася за Сергія Куницина, у минулому – кількаразового прем’єра автономії, главу Севастопольської міськдержадміністрації і представника Президента України в Криму, політика, який нарощував свій вплив і в часи президентства Леоніда Кучми, і Віктора Ющенка, і зберігав його, навіть після приходу до влади Віктора Януковича. Але арешти його політичних і бізнесових партнерів, депутатів кримського парламенту Сергія Казаченка та Олександра Гресса і заступника представника Президента Андрія Малишева, а також перехід до «регіоналів» ще кількох колишніх соратників на тлі тривалої і важкої хвороби Сергія Куницина, зробили його цілком безпечним для нової «донецької» влади Криму.
Наступна хвиля «зачисток» в автономії співпала з початком кампанії з виборів місцевих органів влади. Були заарештовані тодішні мери Алушти Володимир Щербина та Алупки Андрій Харитонов, які збиралися висуватися від партії «Союз». У помешканні «союзівця» Юрія Коломийцева, який балотувався до кримського парламенту, провели обшук. Правоохоронці заарештували також мера Лівадії Анатолія Мамикіна, меру Гурзуфа Віктору Гамалю, який встиг сховатися, висунули обвинувачення, а колишній мер Алушти Олексій Нечаєв отримав реальний термін ув’язнення – якраз перед виборами. Їх усіх висували місцеві комуністи.
Після поразки на виборах мера Сімферополя лідер партії «Союз», депутат кримського парламенту і ще один «політичний важковаговик» Лев Міримський вірно зрозумів ситуацію і, як видається, покаявся. Відомо, що він мав зустріч з прем’єр-міністром автономії Василем Джарти й пообіцяв йому підтримку.
В екс-лідера кримських комуністів Леоніда Грача – депутатський імунітет, тож він більш незговірливий. Це навіть визнав сам Василь Джарти. В ефірі «5 каналу» прем’єр днями зазначив, що з новою владою співпрацюють усі кримські політичні сили окрім комуністів – через «амбіції Грача». Окрім південнобережних мерів Леонід Грач втратив і найближчого політичного соратника у Верховній Ради Криму – депутата В'ячеслава Захарова, проти якого порушена справа за бійку під час пікетування опонентами комуністів їхнього офісу і зараз він ховається від правоохоронців.
Втім, найбільша втрата колись одного з найвпливовіших кримських політиків – це Кримська партійна організація КПУ. Її він створив практично з нуля у 1993 році, привів комуністів до влади у 1998, а впродовж двотисячних – зробив однією з провідних сил на півострові. Однак, внаслідок тривалого конфлікту з першим секретарем ЦК КПУ Петром Симоненком, якого Леонід Грач звинувачував у «продажу Компартії донецьким олігархам», сам Грач був виключений з партії, а кримська парторганізація КПУ – ліквідована.
Таким чином, лише Анатолій Гриценко, який наприкінці минулого року за результатами експертного опитування увійшов до десятки найвпливовіших кримських політиків, залишився чи не єдиним політиком, який попри членство в Партії регіонів і формальне входження до «президентської команда, насправді може стати реальною загрозою «донецьким» в їхній «силовій інтеграції» Криму в «Нову країну», котру в Україні будує Президент Віктор Янукович.
Члени групи Гриценка переважно теж увійшли до «команди». Кожен із них як зумів законспірувався і регулярно демонструє лояльність новій владі. Втім, всім зрозуміло, що «донецька» ера колись в Криму, як і в Україні мине. І тоді саме до Анатолія Гриценка прибігли б звиклі до подібних політичних міграцій кримські політики, лави яких відчутно розбавили «донецькі».
Депутат кримського парламенту Леонід Пилунський (фракція Курултай-Рух) вважає, що затримання Анатолія Гриценка – лише початок і гучні арешти кримських високопосадовців триватимуть. За його словами, «мирна спроба переділу влади, майна, багатств закінчилася».
Втім, найвірогідніше – це останній сигнал кримським «регіоналам»: грати можна лише в «команді». А хто поза нею – стане для світу наочним прикладом того, що в Україні справжня боротьба з корупцією, а не «пресування» опозиції – он, справедливого покарання не уникнути навіть членам Партії регіонів. Правда, небагато знайдеться тих, хто всерйоз стверджуватиме, що в Криму є інші партії...
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
