Прага – На початку січня Чехія надала політичний притулок колишньому міністру економіки України Богдану Данилишину, котрого обвинуватили у Києві в уряді Віктора Януковича в зловживаннях владою в колишньому уряді Юлії Тимошенко. Один із чільників попереднього прозахідного українського уряду каже кореспонденту Радіо Свобода Ґреґорі Файферу, що обвинувачення проти нього з боку влади Януковича є частиною наступу на опозицію в Україні.
– Ви можете пояснити, які обвинувачення українська влада висунула проти Вас?
– Мене обвинувачували у тому, що я нібито підписав узгодження для конкретних центральних органів виконавчої влади для проведення процедури закупівлі в одного виконавця.
Це стосувалося міністерства оборони України, а також міжнародного летовища Бориспіль, інших установ. Справді, 2008-2009 роки були складним для України, це роки міжнародної кризи, кризи високого рівня з різноманітними наслідками, у тому числі й для України.
Що можна сказати про ці кримінальні справи? Взагалі, якщо порівнювати закупівлі, які здійснювалися у 2007-2010 роках, то я робив все для того, щоб зменшити кількість процедур із одним виконавцем. Наприклад, у 2007 році з одним виконавцем було використано закупівель на суму в 131 мільярд гривень чи 52 відсотки всіх закупівель.
У першому кварталі 2008 року таких закупівель було на 60 мільярдів, або майже 80 відсотків всіх закупівель. Коли ж цими питаннями почало займатися міністерство економіки України, ці відсотки скоротилися у 2008 році до 21 відсотка, а у 2009 трохи більше 30 відсотків всіх закупівель.
У ці роки, особливо у 2008 році, у мене були конфлікти з колишнім керівництвом тендерної палати, у якій керували не останні люди з Партії регіонів і комуністи, це люди з команди Януковича. І хочу відзначити, що жодної кримінальної справи за період з 2007-2008 років не відкрито. І, зокрема, документів цього періоду немає навіть в наявності, і куди вони зникли, і хто з ними займається, ніхто не знає. І відповідно, правоохоронні органи в Києві цим не цікавляться. Це вказує на те, що в Україні немає системи незалежного правосуддя.
У будь-якому випадку, міністерство економіки могло лише схвалити процедуру і дати письмовий дозвіл, але не ухвалювало остаточного рішення у справі. Це могли зробити інші міністерства чи виконавчі органи, у моєму випадку – міністерством оборони.
– Як Ви можете пояснити, що влада обрала для обвинувачень саме Вас?
– Відразу ж після зміни уряду з мого боку неодноразово лунали критичні зауваження на адресу дій теперішньої влади. Навіть у травні-червні 2010 року були мої неодноразові публікації у міжнародних виданнях. В одній публікації в УНІАН йшлося про російський кредит уряду Януковича у 2 мільярди доларів від російського Зовнішекономбанку для того, щоб заповнити діру у бюджеті. Природно, що це не могло подобатися новій владі Партії регіонів. Зрозуміло, що заходи нової влади були направлені на те, щоб позбавити опозицію і членів колишнього уряду можливості говорити правду в ЗМІ. Вони створювали атмосферу страху.
– Ще до перемоги Віктора Януковича на президентських виборах багато-хто і в Україні, і на Заході казали, що вони не бачать якоїсь реальної різниці між двома головними конкурентами – Януковчем і його суперницею Юлією Тимошенко. Ці експерти були праві?
– Сама позиція формування світогляду людини, котра, звичайно, діє за принципом «я сидів, і ви будете сидіти», що повинні всі, хто не сидів у в’язниці, той буде сидіти... Я думаю, не треба характеризувати систему, яка пов’язана з правосуддям і вдаватися в історію, хто де був, і хто з чим пов’язаний. Я думаю, що не варто порівнювати двох людей в окремих аспектах, а дивитися на те, як кожен із них бачить Україну у найближчому майбутньому. Природно, що Тимошенко його бачить проєвропейським, коли держава має інтегруватися в європейську систему безпеки і в європейську систему цінностей. Вже перебуваючи на посаді міністра економіки України, я і Прем’єр-міністр Тимошенко багато зробили для того, щоб Україна стала членом СОТ, і це сталося у травні 2008 року. За моєї роботи на посаді міністра було проведено більше 10 раундів переговорів із Євросоюзом про формування зони вільної торгівлі, а фактично зараз вже завершуються такі переговори.
– Чимало людей на Заході вважають, що лідери Помаранчевої революції втратили шанс для демократизації України, бо займалися сварками між собою. Вони також попереджають, що Янукович після перемоги на демократичних виборах дуже близько до того, щоб повернути Київ назад у обійми Москви?
– Я завжди боляче сприймав ту ситуацію, котра склалася в Україні, особливо в останні два роки – 2008-2010-ий, коли стосунки між Президентом Ющенком і Прем’єр-міністром Тимошенко погіршилися.
У 2004 році народ України дав їм великий вотум довіри після Помаранчевої революції. Але той шанс, який надавався українським народом, влада у повній мірі не використала. І уроки з 2005-2010 років для українського народу не виявлені. Навіть на День соборності опозиція розколота, а вона має бути монолітна. Адже влада Партії регіонів монолітна навіть на цьому святі, а опозиція розпорошена. Роки революції нікого нічому не навчили з попередньої влади. Лише монолітна опозиція може привести до торжества демократії в Україні, і прогнати сьогоднішню владу.
Я думаю, що сьогодні Україна не є якоюсь ізольованою країною і вона не повинна бути закритою державою. І ЄС, і Захід в цілому стежать за подіями в нинішній Україні. На Заході не повинні забувати, що Україна, все ж, молода демократія і має свою специфіку розвитку і вона не повинна скочуватися на шлях недемократичного розвитку, як в деяких колишніх радянських республіках. Захід повинен впливати на дотримання тенденцій демократичного поступу України різними цивілізованими засобами.
– Що Ви плануєте робити далі?
– Я в даний час нічого не буду робити проти України. Навпаки, я буду робити все для того, щоб інтегрувати Україну у світовий економічний і політичний процес. Це й формування спільних підприємств, і пропаганда можливостей України у певних галузях. Україна має бути відкритою державою, навіть при нинішній владі. Я буду робити все для того, щоб внести свій вклад у цю відкритість України і допомогти людям Заходу розуміти, що ж відбувається там. Це дуже важливо для західних держав знати, і це має допомогти Україні не бути ізольованою від світу.
__________________
А це перші інтерв'ю, які дав Богдан Данилишин Радіо Свобода після звільнення з в'язниці і надання йому політичного притулку в Чехії
– Ви можете пояснити, які обвинувачення українська влада висунула проти Вас?
– Мене обвинувачували у тому, що я нібито підписав узгодження для конкретних центральних органів виконавчої влади для проведення процедури закупівлі в одного виконавця.
Це стосувалося міністерства оборони України, а також міжнародного летовища Бориспіль, інших установ. Справді, 2008-2009 роки були складним для України, це роки міжнародної кризи, кризи високого рівня з різноманітними наслідками, у тому числі й для України.
Що можна сказати про ці кримінальні справи? Взагалі, якщо порівнювати закупівлі, які здійснювалися у 2007-2010 роках, то я робив все для того, щоб зменшити кількість процедур із одним виконавцем. Наприклад, у 2007 році з одним виконавцем було використано закупівель на суму в 131 мільярд гривень чи 52 відсотки всіх закупівель.
У першому кварталі 2008 року таких закупівель було на 60 мільярдів, або майже 80 відсотків всіх закупівель. Коли ж цими питаннями почало займатися міністерство економіки України, ці відсотки скоротилися у 2008 році до 21 відсотка, а у 2009 трохи більше 30 відсотків всіх закупівель.
У ці роки, особливо у 2008 році, у мене були конфлікти з колишнім керівництвом тендерної палати, у якій керували не останні люди з Партії регіонів і комуністи, це люди з команди Януковича. І хочу відзначити, що жодної кримінальної справи за період з 2007-2008 років не відкрито. І, зокрема, документів цього періоду немає навіть в наявності, і куди вони зникли, і хто з ними займається, ніхто не знає. І відповідно, правоохоронні органи в Києві цим не цікавляться. Це вказує на те, що в Україні немає системи незалежного правосуддя.
У будь-якому випадку, міністерство економіки могло лише схвалити процедуру і дати письмовий дозвіл, але не ухвалювало остаточного рішення у справі. Це могли зробити інші міністерства чи виконавчі органи, у моєму випадку – міністерством оборони.
– Як Ви можете пояснити, що влада обрала для обвинувачень саме Вас?
– Відразу ж після зміни уряду з мого боку неодноразово лунали критичні зауваження на адресу дій теперішньої влади. Навіть у травні-червні 2010 року були мої неодноразові публікації у міжнародних виданнях. В одній публікації в УНІАН йшлося про російський кредит уряду Януковича у 2 мільярди доларів від російського Зовнішекономбанку для того, щоб заповнити діру у бюджеті. Природно, що це не могло подобатися новій владі Партії регіонів. Зрозуміло, що заходи нової влади були направлені на те, щоб позбавити опозицію і членів колишнього уряду можливості говорити правду в ЗМІ. Вони створювали атмосферу страху.
– Ще до перемоги Віктора Януковича на президентських виборах багато-хто і в Україні, і на Заході казали, що вони не бачать якоїсь реальної різниці між двома головними конкурентами – Януковчем і його суперницею Юлією Тимошенко. Ці експерти були праві?
– Сама позиція формування світогляду людини, котра, звичайно, діє за принципом «я сидів, і ви будете сидіти», що повинні всі, хто не сидів у в’язниці, той буде сидіти... Я думаю, не треба характеризувати систему, яка пов’язана з правосуддям і вдаватися в історію, хто де був, і хто з чим пов’язаний. Я думаю, що не варто порівнювати двох людей в окремих аспектах, а дивитися на те, як кожен із них бачить Україну у найближчому майбутньому. Природно, що Тимошенко його бачить проєвропейським, коли держава має інтегруватися в європейську систему безпеки і в європейську систему цінностей. Вже перебуваючи на посаді міністра економіки України, я і Прем’єр-міністр Тимошенко багато зробили для того, щоб Україна стала членом СОТ, і це сталося у травні 2008 року. За моєї роботи на посаді міністра було проведено більше 10 раундів переговорів із Євросоюзом про формування зони вільної торгівлі, а фактично зараз вже завершуються такі переговори.
– Чимало людей на Заході вважають, що лідери Помаранчевої революції втратили шанс для демократизації України, бо займалися сварками між собою. Вони також попереджають, що Янукович після перемоги на демократичних виборах дуже близько до того, щоб повернути Київ назад у обійми Москви?
– Я завжди боляче сприймав ту ситуацію, котра склалася в Україні, особливо в останні два роки – 2008-2010-ий, коли стосунки між Президентом Ющенком і Прем’єр-міністром Тимошенко погіршилися.
У 2004 році народ України дав їм великий вотум довіри після Помаранчевої революції. Але той шанс, який надавався українським народом, влада у повній мірі не використала. І уроки з 2005-2010 років для українського народу не виявлені. Навіть на День соборності опозиція розколота, а вона має бути монолітна. Адже влада Партії регіонів монолітна навіть на цьому святі, а опозиція розпорошена. Роки революції нікого нічому не навчили з попередньої влади. Лише монолітна опозиція може привести до торжества демократії в Україні, і прогнати сьогоднішню владу.
Я думаю, що сьогодні Україна не є якоюсь ізольованою країною і вона не повинна бути закритою державою. І ЄС, і Захід в цілому стежать за подіями в нинішній Україні. На Заході не повинні забувати, що Україна, все ж, молода демократія і має свою специфіку розвитку і вона не повинна скочуватися на шлях недемократичного розвитку, як в деяких колишніх радянських республіках. Захід повинен впливати на дотримання тенденцій демократичного поступу України різними цивілізованими засобами.
– Що Ви плануєте робити далі?
– Я в даний час нічого не буду робити проти України. Навпаки, я буду робити все для того, щоб інтегрувати Україну у світовий економічний і політичний процес. Це й формування спільних підприємств, і пропаганда можливостей України у певних галузях. Україна має бути відкритою державою, навіть при нинішній владі. Я буду робити все для того, щоб внести свій вклад у цю відкритість України і допомогти людям Заходу розуміти, що ж відбувається там. Це дуже важливо для західних держав знати, і це має допомогти Україні не бути ізольованою від світу.
__________________
А це перші інтерв'ю, які дав Богдан Данилишин Радіо Свобода після звільнення з в'язниці і надання йому політичного притулку в Чехії
