Правозахист, толерантність, порозуміння – ці питання гостро постали перед українським суспільством унаслідок як певних історичних обставин, так і сучасних проблем. Як відзначив посол Німеччини Ганс-Юрген Гаймзьот, останнім часом він спостерігає загрозливу для України тенденцію: толерантне у цілому суспільство, за умов загострення соціальних проблем, погіршення якості життя вдається іноді до ксенофобських дій, а політики шукають ворога у стані опонентів. Такі речі неприпустимі усередині спільноти, яка воліє стати асоційованим членом Євросоюзу, зауважив дипломат.
А німецький консул Штьокль Штілльфрід нагадав: захист прав людини, порозуміння між різними прошарками населення та народами, які живуть на теренах України, – це той «двигун», без якого неможливий демократичний розвиток держави. І це також підґрунтя мирного розвитку суспільства, зауважує Штілльфрід.
«Чому ми підтримуємо українські громадські організації, сприяємо захистові прав людини? Тому що відчуваємо, що лише підтримуючи права людини, громадянське суспільство, можемо забезпечити мирне співжиття людей у багатонаціональній державі, з певними соціальними та культурними суперечностями», – наголосив німецький консул.
На що конкретно йдуть гроші
Наскільки ефективною є підтримка, подібна до пропонованої Німеччиною, для самих організацій, чи мають профінансовані проекти позитивний ефект? Учасники подібних програм вважають, що ефект є, і то чималий.
Так, на Сумщині судді та правоохоронці отримали літературу зі світового досвіду захисту прав дитини – посібники надруковані Сумським правозахисним товариством на кошти уряду ФРН.
А на Буковині та у Кримській автономії Конгрес національних громад України провів «Уроки толерантності» у школах та бібліотеках. Як розповіла Радіо Свобода координатор цього проекту Ганна Ленчовська, у літній школі для молоді обговорювали такі важливі теми, як вивчення досвіду попередників, знання історичної пам’яті.
«Ми вважали за потрібне говорити про трагічні сторінки минулого: це історія Голокосту, історія геноцидів та етнічних чисток, які мали місце у ХХ столітті. Також окремий день ми присвятили темі прав людини, у нас були дуже досвідчені експерти. Кілька наших учасників потім провели тренінги для школярів «Знай свої права», використовуючи ті знання, які вони отримали у літній школі», – зазначила Ганна Ленчовська.
На думку українських правозахисників, підтримка саме правозахисної сфери з боку європейських інституцій – це розуміння складності проблем, що існують в Україні, та бажання посприяти українцям у реформуванні системи правозахисту. Адже європейська практика передбачає, що громадськість, інтелектуали беруть активну участь у розробці реформ, та контролюють їх впровадження.
А німецький консул Штьокль Штілльфрід нагадав: захист прав людини, порозуміння між різними прошарками населення та народами, які живуть на теренах України, – це той «двигун», без якого неможливий демократичний розвиток держави. І це також підґрунтя мирного розвитку суспільства, зауважує Штілльфрід.
«Чому ми підтримуємо українські громадські організації, сприяємо захистові прав людини? Тому що відчуваємо, що лише підтримуючи права людини, громадянське суспільство, можемо забезпечити мирне співжиття людей у багатонаціональній державі, з певними соціальними та культурними суперечностями», – наголосив німецький консул.
На що конкретно йдуть гроші
Наскільки ефективною є підтримка, подібна до пропонованої Німеччиною, для самих організацій, чи мають профінансовані проекти позитивний ефект? Учасники подібних програм вважають, що ефект є, і то чималий.
Так, на Сумщині судді та правоохоронці отримали літературу зі світового досвіду захисту прав дитини – посібники надруковані Сумським правозахисним товариством на кошти уряду ФРН.
А на Буковині та у Кримській автономії Конгрес національних громад України провів «Уроки толерантності» у школах та бібліотеках. Як розповіла Радіо Свобода координатор цього проекту Ганна Ленчовська, у літній школі для молоді обговорювали такі важливі теми, як вивчення досвіду попередників, знання історичної пам’яті.
«Ми вважали за потрібне говорити про трагічні сторінки минулого: це історія Голокосту, історія геноцидів та етнічних чисток, які мали місце у ХХ столітті. Також окремий день ми присвятили темі прав людини, у нас були дуже досвідчені експерти. Кілька наших учасників потім провели тренінги для школярів «Знай свої права», використовуючи ті знання, які вони отримали у літній школі», – зазначила Ганна Ленчовська.
На думку українських правозахисників, підтримка саме правозахисної сфери з боку європейських інституцій – це розуміння складності проблем, що існують в Україні, та бажання посприяти українцям у реформуванні системи правозахисту. Адже європейська практика передбачає, що громадськість, інтелектуали беруть активну участь у розробці реформ, та контролюють їх впровадження.
