Піратство біля берегів Сомалі, за підрахунками експерта ООН, колишнього міністра закордонних справ Франції Жака Ланґа, обходиться світові в 7 мільярдів доларів щороку – це кошти викупів, підвищених через піратство страхових сплат, витрати на охорону суден і втрачені прибутки. Лише упродовж минулого року повідомили про щонайменше 286 піратських нападів, 67 викрадених суден із 1 тисячею 130 заручниками і понад 240 мільйонів доларів виплат піратам як викуп.
Досі Рада безпеки вже ухвалювала кілька резолюцій щодо піратства в Сомалі. Зокрема, 2008 року головний орган ООН дозволив іноземним бойовим кораблям патрулювати в територіальних водах Сомалі, а 2009-го створив міжнародну контактну групу щодо піратства.
Існують навіть спеціальні міжнародні протипіратські військово-морські сили під егідою Євросоюзу, створені 2008 року, які діють у регіоні (EU NAVFOR Somalia – Operation ATALANTA).
Боротьба з піратством наштовхується на проблеми
Найбільша ж проблема в тому, що хоча міжнародна законодавча база проти піратства й існує, однак її неможливо втілювати. Зокрема, не визначено, як судити піратів, каже американський фахівець, капітан другого рангу Джеймз Краска з Військово-морського коледжу в Ньюпорті у штаті Род-Айленд: «Держави з-поза цього регіону не поспішають братися за справу і турбуватися про судове переслідування піратів із різноманітних причин».
За даними Жака Ланґа, 9 із 10 захоплених піратів урешті опиняються на волі – для їхнього засудження бракує або юридичних можливостей, або політичної волі.
Інший фахівець із питань піратства з проекту «Океани без піратства» у США Джон Гаґґінз звертає увагу, що тільки арештами простих виконавців піратських нападів і судами над ними проблему не вирішити.
«Чи буде політична воля ступити на берег і спробувати зупинити хоч якісь із фінансових потоків і фінансистів піратства, а також піратських лідерів, які самі ніколи й не сідають до катерів? Бо як можна досягти ефективності, лише арештовуючи рядових бійців, яких так легко замінити? Тож, я думаю, рішення полягає в наявності політичної волі судити й тих лідерів на березі», – каже він.
А вже згаданий Джеймз Краска додає, що судове переслідування піратів — лише тимчасовий вихід, враховуючи те, що в Сомалі практично відсутня центральна влада, на території країни існує кілька самопроголошених автономій чи й «незалежних держав», а реальну владу на місцях мають традиційні клани. «Вихід на перспективу, з яким, я думаю, всі погодяться, – це домогтися стабілізації трьох регіонів у Сомалі, перш за все Пунтланду, звідки походить більшість піратів», – вважає фахівець.
При цьому він звертає увагу, що в сомалійському клановому суспільстві саме на ці клани, навколо яких іде все життя звичайного сомалійця, є надія в боротьбі з піратством. «Клани не спричиняють піратство, вони є потенційною противагою для стримування й обмеження піратства. Тому, я думаю, треба більше працювати саме з кланами», – каже Джеймз Краска.
Боротьба України: від кораблів ВМС до одного штабіста
Тим часом в України з сомалійськими піратами власні стосунки. Весь світ пам’ятає історії суден «Фаїна» чи «Аріана» з українськими екіпажами, які залишалися в піратському полоні по багато місяців. Але повно й не таких драматичних прикладів. У Міністерстві закордонних справ України повідомили про звільнення з полону сомалійських піратів іще одного судна з двома українцями на борту.
І ще наприкінці 2008 року, після перших протипіратських рішень ООН і ЄС, тодішній Президент Віктор Ющенко заявляв, що Україна має взяти участь у міжнародній боротьбі з піратством, а українські військові моряки вже тоді говорили, що готові долучитися до міжнародних протипіратських зусиль.
Та лише майже через рік Рада національної безпеки і оборони схвалила участь України у військово-морській операції ЄС біля берегів Сомалі. Тоді йшлося про готовність держави надати для цієї операції до 30 бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа». ВМС України теж знову заявили, що готові до участі в ній.
Але лише в листопаді минулого року, вже за нової української влади, в ЄС повідомили про перший внесок України до протипіратської операції. Це був один український штабний офіцер.