Росія пропонує Раді безпеки ООН почати консультації про створення трьох судів для розгляду процесів над піратами і двох в’язниць для засуджених. Пропонований Москвою проект резолюції Ради безпеки також має закликати країни світу ухвалити закони, які зробили б піратство кримінальним злочином. Нині такі закони є в мало яких країнах, і ще й не всі вони втілюють їх. Китай, який цього місяця головує в Раді безпеки, твердо підтримує цей проект.
Піратство біля берегів Сомалі, за підрахунками експерта ООН, колишнього міністра закордонних справ Франції Жака Ланґа, обходиться світові в 7 мільярдів доларів щороку – це кошти викупів, підвищених через піратство страхових сплат, витрати на охорону суден і втрачені прибутки. Лише упродовж минулого року повідомили про щонайменше 286 піратських нападів, 67 викрадених суден із 1 тисячею 130 заручниками і понад 240 мільйонів доларів виплат піратам як викуп.
Досі Рада безпеки вже ухвалювала кілька резолюцій щодо піратства в Сомалі. Зокрема, 2008 року головний орган ООН дозволив іноземним бойовим кораблям патрулювати в територіальних водах Сомалі, а 2009-го створив міжнародну контактну групу щодо піратства.
Існують навіть спеціальні міжнародні протипіратські військово-морські сили під егідою Євросоюзу, створені 2008 року, які діють у регіоні (EU NAVFOR Somalia – Operation ATALANTA).
Боротьба з піратством наштовхується на проблеми
Найбільша ж проблема в тому, що хоча міжнародна законодавча база проти піратства й існує, однак її неможливо втілювати. Зокрема, не визначено, як судити піратів, каже американський фахівець, капітан другого рангу Джеймз Краска з Військово-морського коледжу в Ньюпорті у штаті Род-Айленд: «Держави з-поза цього регіону не поспішають братися за справу і турбуватися про судове переслідування піратів із різноманітних причин».
За даними Жака Ланґа, 9 із 10 захоплених піратів урешті опиняються на волі – для їхнього засудження бракує або юридичних можливостей, або політичної волі.
Інший фахівець із питань піратства з проекту «Океани без піратства» у США Джон Гаґґінз звертає увагу, що тільки арештами простих виконавців піратських нападів і судами над ними проблему не вирішити.
«Чи буде політична воля ступити на берег і спробувати зупинити хоч якісь із фінансових потоків і фінансистів піратства, а також піратських лідерів, які самі ніколи й не сідають до катерів? Бо як можна досягти ефективності, лише арештовуючи рядових бійців, яких так легко замінити? Тож, я думаю, рішення полягає в наявності політичної волі судити й тих лідерів на березі», – каже він.
А вже згаданий Джеймз Краска додає, що судове переслідування піратів — лише тимчасовий вихід, враховуючи те, що в Сомалі практично відсутня центральна влада, на території країни існує кілька самопроголошених автономій чи й «незалежних держав», а реальну владу на місцях мають традиційні клани. «Вихід на перспективу, з яким, я думаю, всі погодяться, – це домогтися стабілізації трьох регіонів у Сомалі, перш за все Пунтланду, звідки походить більшість піратів», – вважає фахівець.
При цьому він звертає увагу, що в сомалійському клановому суспільстві саме на ці клани, навколо яких іде все життя звичайного сомалійця, є надія в боротьбі з піратством. «Клани не спричиняють піратство, вони є потенційною противагою для стримування й обмеження піратства. Тому, я думаю, треба більше працювати саме з кланами», – каже Джеймз Краска.
Боротьба України: від кораблів ВМС до одного штабіста
Тим часом в України з сомалійськими піратами власні стосунки. Весь світ пам’ятає історії суден «Фаїна» чи «Аріана» з українськими екіпажами, які залишалися в піратському полоні по багато місяців. Але повно й не таких драматичних прикладів. У Міністерстві закордонних справ України повідомили про звільнення з полону сомалійських піратів іще одного судна з двома українцями на борту.
І ще наприкінці 2008 року, після перших протипіратських рішень ООН і ЄС, тодішній Президент Віктор Ющенко заявляв, що Україна має взяти участь у міжнародній боротьбі з піратством, а українські військові моряки вже тоді говорили, що готові долучитися до міжнародних протипіратських зусиль.
Та лише майже через рік Рада національної безпеки і оборони схвалила участь України у військово-морській операції ЄС біля берегів Сомалі. Тоді йшлося про готовність держави надати для цієї операції до 30 бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа». ВМС України теж знову заявили, що готові до участі в ній.
Але лише в листопаді минулого року, вже за нової української влади, в ЄС повідомили про перший внесок України до протипіратської операції. Це був один український штабний офіцер.
Піратство біля берегів Сомалі, за підрахунками експерта ООН, колишнього міністра закордонних справ Франції Жака Ланґа, обходиться світові в 7 мільярдів доларів щороку – це кошти викупів, підвищених через піратство страхових сплат, витрати на охорону суден і втрачені прибутки. Лише упродовж минулого року повідомили про щонайменше 286 піратських нападів, 67 викрадених суден із 1 тисячею 130 заручниками і понад 240 мільйонів доларів виплат піратам як викуп.
Досі Рада безпеки вже ухвалювала кілька резолюцій щодо піратства в Сомалі. Зокрема, 2008 року головний орган ООН дозволив іноземним бойовим кораблям патрулювати в територіальних водах Сомалі, а 2009-го створив міжнародну контактну групу щодо піратства.
Існують навіть спеціальні міжнародні протипіратські військово-морські сили під егідою Євросоюзу, створені 2008 року, які діють у регіоні (EU NAVFOR Somalia – Operation ATALANTA).
Боротьба з піратством наштовхується на проблеми
Найбільша ж проблема в тому, що хоча міжнародна законодавча база проти піратства й існує, однак її неможливо втілювати. Зокрема, не визначено, як судити піратів, каже американський фахівець, капітан другого рангу Джеймз Краска з Військово-морського коледжу в Ньюпорті у штаті Род-Айленд: «Держави з-поза цього регіону не поспішають братися за справу і турбуватися про судове переслідування піратів із різноманітних причин».
За даними Жака Ланґа, 9 із 10 захоплених піратів урешті опиняються на волі – для їхнього засудження бракує або юридичних можливостей, або політичної волі.
Інший фахівець із питань піратства з проекту «Океани без піратства» у США Джон Гаґґінз звертає увагу, що тільки арештами простих виконавців піратських нападів і судами над ними проблему не вирішити.
«Чи буде політична воля ступити на берег і спробувати зупинити хоч якісь із фінансових потоків і фінансистів піратства, а також піратських лідерів, які самі ніколи й не сідають до катерів? Бо як можна досягти ефективності, лише арештовуючи рядових бійців, яких так легко замінити? Тож, я думаю, рішення полягає в наявності політичної волі судити й тих лідерів на березі», – каже він.
А вже згаданий Джеймз Краска додає, що судове переслідування піратів — лише тимчасовий вихід, враховуючи те, що в Сомалі практично відсутня центральна влада, на території країни існує кілька самопроголошених автономій чи й «незалежних держав», а реальну владу на місцях мають традиційні клани. «Вихід на перспективу, з яким, я думаю, всі погодяться, – це домогтися стабілізації трьох регіонів у Сомалі, перш за все Пунтланду, звідки походить більшість піратів», – вважає фахівець.
При цьому він звертає увагу, що в сомалійському клановому суспільстві саме на ці клани, навколо яких іде все життя звичайного сомалійця, є надія в боротьбі з піратством. «Клани не спричиняють піратство, вони є потенційною противагою для стримування й обмеження піратства. Тому, я думаю, треба більше працювати саме з кланами», – каже Джеймз Краска.
Боротьба України: від кораблів ВМС до одного штабіста
Тим часом в України з сомалійськими піратами власні стосунки. Весь світ пам’ятає історії суден «Фаїна» чи «Аріана» з українськими екіпажами, які залишалися в піратському полоні по багато місяців. Але повно й не таких драматичних прикладів. У Міністерстві закордонних справ України повідомили про звільнення з полону сомалійських піратів іще одного судна з двома українцями на борту.
І ще наприкінці 2008 року, після перших протипіратських рішень ООН і ЄС, тодішній Президент Віктор Ющенко заявляв, що Україна має взяти участь у міжнародній боротьбі з піратством, а українські військові моряки вже тоді говорили, що готові долучитися до міжнародних протипіратських зусиль.
Та лише майже через рік Рада національної безпеки і оборони схвалила участь України у військово-морській операції ЄС біля берегів Сомалі. Тоді йшлося про готовність держави надати для цієї операції до 30 бійців спецпідрозділу СБУ «Альфа». ВМС України теж знову заявили, що готові до участі в ній.
Але лише в листопаді минулого року, вже за нової української влади, в ЄС повідомили про перший внесок України до протипіратської операції. Це був один український штабний офіцер.
