Доступність посилання

21 Вересень 2017, Київ 11:52

Росія зрадила Україну. Заради НАТО


Військово-морський спецназ відпрацювує захоплення піратського корабля у рамках навчань «Сі бриз», Одеса, 13 липня 2010 року
Знову в Одесі очікують на колоритні, емоційні та до сліз щирі виступи «антинатівських бабусь». Адже 6 червня розпочинаються українсько-американські навчання «Сі Бриз 2011». Навчання, які стали символом непримиренної боротьби проросійських сил в Україні проти «натовського сапога». Ось тільки сама матінка-Росія все частіше підводить своїх прихильників на українських теренах. Останній приклад безпосередньо пов‘язаний з військово-морською тематикою.

Російська преса опублікувала цікавий факт. Як виявилось, напередодні широко розрекламованих українсько-російських військово-морських навчань «Фарватер миру-2011», Росія, несподівано для української сторони, відмінила участь кількох своїх кораблів у двосторонніх маневрах і відіслала їх до берегів Іспанії. Мабуть, це буде шоком для щирих членів «п‘ятої колони» Росії в Україні, але рятувальне судно «Епрон», кілекторне судно «КИЛ-158» та єдиний підводний човен Чорноморського флоту РФ «Алроса» пішли до Середземного моря не боротися проти «загрози НАТО», яка повинна ось-ось з‘явитися з-за рогу, а якраз навпаки. Кораблі ЧФ РФ тихенько, щоб не створювати зайвого інформаційного галасу в ЗМІ, стали в один ряд з кораблями НАТО, щоб узяти участь у масштабних військово-морських навчаннях Північноатлантичного Альянсу «Bold Monarch 2011». Разом з 20 країнами НАТО з 30 травня до 10 червня Росія буде відпрацьовувати завдання пошуку та рятування екіпажів підводних човнів.

«Запоріжжя» ще почекає

Парадоксальність ситуації полягає в тому, що якраз ці кораблі ЧФ РФ повинні були в ході «Фарватеру миру» забезпечувати ходові випробування підводного човна «Запоріжжя» ВМС України. Але російська сторона вирішила, що брати-українці можуть почекати. А от НАТО чекати не може.

Загалом ходові випробування «Запоріжжя» повинні були стати головною «родзинкою» українсько-російських навчань. Багатостраждальний підводний човен, якого вже кілька разів хотіли «пустити на голки», за останній час майже перетворився на бойову одиницю ВМС України. Протягом 2010 року було завершено ремонт «Запоріжжя», підготовлено екіпаж. У грудні 2010-го розпочались швартові випробування субмарини. На травень були заплановані ходові випробування, після яких підводний човен мав би ввійти до складу українських ВМС. Але не сталося, як бажалося. Рятувальні кораблі ЧФ РФ, які повинні були забезпечувати вихід українського підводного човна в море, пішли рятувати екіпажі натівських субмарин.

Як повідомлялося у пресі, голова Військового комітету НАТО адмірал Джампаоло Ді Паола заявив, що рішення стосовно участі Росії у навчаннях «Bold Monarch 2011» було ухвалено 4–5 травня у Брюселі на засіданні Ради Росія–НАТО на рівні начальників генеральних штабів. А вже через п‘ять днів підводний човен «Алроса» і рятувальні кораблі ЧФ РФ вийшли з Севастополя для відпрацювання навчальних завдань з кораблями Альянсу. Чудова оперативність. Майже за стандартами НАТО.

«Буду називати речі своїми іменами. Своїх братів-українців ми на «Фарватері миру», м‘яко кажучи, «кинули». Ці навчання, якими і я свого часу керував, завжди носили гуманітарний, рятувальний характер. І ось на них і було б доцільно навчити підводників двох дружніх флотів навичкам рятування. Але нашому керівництву ближче виявилось НАТО. З берегів Іспанії Альянс бомбить Лівію, а ми з ними спільні маневри проводимо. Мені, як військовій людині, за це соромно. Ніякої гордості, ніякого відстоювання геополітичних інтересів», – заявив російській пресі колишній командувач Чорноморського флоту РФ адмірал Володимир Комоєдов.

Через те, що кілька кораблів та підводний човен ЧФ РФ не взяли участь у навчаннях, «Фарватер миру» вийшов не таким масштабним, як планувалося. Два флоти разом змогли зібрати лише 9 бойових кораблів, 8 катерів і допоміжних суден, 8 літаків, 3 вертольоти та 260 морських піхотинців. Сценарій маневрів було суттєво скорочено. І постраждала від цього українська сторона.

Хто заплатить за збитки?

Цікаво, але у 2009 році, коли були зірвані традиційні українсько-американські навчання «Сі Бриз 2009», Україна також зазнала практичних втрат. У рамках цих навчань мав відбутися черговий етап держвипробовувань військово-транспортного літака Ан-70. За словами джерел у військовому відомстві, під час маневрів із борту літака передбачалося виконати понад 400 стрибків із парашутом. Окрім того, планувалося продемонструвати ефективність Ан-70 потенційним покупцям із іноземних держав, що було не зайвим на тлі конкуренції з європейським літаком А-400М.

Були втрати і в бойовій підготовці. Командування ВМС України заявляло тоді, що під час навчань «Сі Бриз 2009» 14 кораблів, катерів і допоміжних суден ВМС мали пройти сім тисяч морських миль, збільшивши наплаваність кожного корабля на вісім діб. Морська піхота мала відпрацювати спільні дії з десантними кораблями із завантаження бойової техніки і висадки її на плав. Кожен бронетранспортер під час навчань мав пройти полігонами близько тисячі кілометрів, а кожен автомобіль – близько двох тисяч. Екіпажі семи вертольотів і трьох літаків авіації Військово-морських сил, Сухопутних військ та Повітряних сил Збройних Сил України могли збільшити на чотири години середнє налітання для кожного літального апарата. Підрозділи морської піхоти й аеромобільних військ могли б виконати близько 500 стрибків із парашутом.

Хотів би нагадати, що всі ці елементи бойової підготовки повинні були проводитись за кошти американської сторони. На фоні мізерного фінансування української армії цей факт є чи не найважливішим.

До цього часу я особисто не чув, щоб хтось оцінив шкоду від зриву «Сі Бриз-2009» і покарав винних. Судячи по тому, що в Україні жодним чином не зреагували і на, скажімо так, непорядну поведінку Росії в ході «Фарватеру миру-2011», на компенсацію з боку росіян ВМС України і цього разу не слід очікувати.

Залишається сподіватись, що «Сі Бриз-2011» відбудуться за планом і українські моряки зможуть відпрацювати все, що потрібно для забезпечення боєготовності ВМС. Хто б ще сказав тим бабусям в Одесі, що «Росія і НАТО – вже браття навік».

Михайло Самусь – заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG