Доступність посилання

24 Вересень 2017, Київ 03:18

Правда про українські меблі: відсутність сертифікатів якості та високі ціни


Київ – Сертифікація меблів в Україні не є обов’язковою. Тому низка підприємств виставляють на продаж неперевірений, а отже, потенційно неякісний товар. Водночас, ціни на меблі українського виробництва продовжують зростати.

В Україні є сотні великих і тисячі дрібних виробників меблевої продукції. Щороку науково-технічний випробувальний центр меблів перевіряє лише близько 70 підприємств. І з них як мінімум 4 відсотки не проходять випробування.

Необов’язкова сертифікація

В Україні сертифікація меблів добровільна. Тому перевіряють продукцію тільки ті підприємства, які дбають про свій імідж, про конкурентну спроможність меблів, або хочуть експортувати свої меблі в країни, де сертифікат є необхідним, говорить керівник випробувального центру меблів Євген Голубєв.

«Сьогодні нормативна документація лише рекомендується до виконання, тому низка підприємств не проходить сертифікації. Вони просто постачають меблі на продаж без проведення цієї процедури. Меблі, які стоять у магазині, повинні мати етикетку виробника. Якщо цього немає, меблі явно фальсифіковані і якості від них чекати неварто», – сказав він.

Якісні меблі – це не лише гарний зовнішній вигляд, наголошує Голубєв. Меблева продукція має відповідати критеріям надійності і, головне, критеріям безпеки, каже він.

«Є два види безпеки: це фізико-механічна безпека і безпеки виділення шкідливих хімічних речовин у повітря жилих приміщень.Фізико-механічна безпека – це, зокрема, зовнішній вигляд, міцність, деформація корпусу, жорсткість кріплення дверей, довговічність, міцність та зусилля при засуванні ящиків, зусилля при засуванні штанг. Санітарно-хімічні випробування – це визначення формальдегідів та інших шкідливих речовин. Тобто, ми всі елементи випробовуємо і потім визначаємо, чи придатний цей виріб для виробництва, і видаємо документи. Випробування, як правило, ми проводимо цілях сертифікації».

У випробувальному центрі меблів Радіо Свобода повідомили, що в Україні зараз створюють державну комісію, яка має контролювати якість меблів.

Чи відроджується меблева галузь на Львівщині?

На Львівщині, за офіційними даними, за останні п’ять місяців виробництво меблів зросло удвічі у порівнянні з минулим роком. Це офіційні дані Львівської ОДА. Тим часом приватні підприємці говорять про зменшення попиту на меблі, повідомляє львівська кореспондентка Радіо Свобода.

Найбільшою популярністю в регіоні користуються дерев’яні меблі для кімнат і крісла з металевим каркасом, розповіла заступник начальника управління промисловості Львівської ОДА Наталія Савка. «Ми маємо позитивні тенденції. Нарешті галузь запрацювала. Підприємства мають ринки збуту, а не працюють на склад», – зазначила вона.

Меблі з Європи на Львівщину потрапляють переважно контрабандним шляхом, розповіли у приватній розмові місцеві підприємці. Вироби завантажують у фури поміж вживаний одяг. У такий спосіб потрапляють через кордон в Україну і «меблі з других рук» із Голландії. Тут їх реставрують, ремонтують і продають.

Виготовленням меблів в області займається багато приватних осіб, які не мають власного зареєстрованого підприємства, але по кілька осіб працюють у майстерні. За даними таких маленьких фірм, нині городяни менше замовляють меблі. Якщо торік у черзі на розкрій деревинно-стружкової плити потрібно було чекати два тижні, то нині удвічі менше.

У середньому галичани змінюють меблі раз на 20 років або взагалі тільки раз у житті, а чимало людей мешкають в інтер’єрі, залишеному батьками. Сьогодні нові меблі для багатьох мешканців регіону є недоступними через фінансові труднощі й безробіття.

Ціни на меблі ростуть

Киянка Ольга обставила коридор новими меблями за дві тисячі гривень. Вона купила шафу, вішалку, а також комод із дзеркалом українського виробництва і цілком ними задоволена, розповідає жінка.

«Обирала так: спочатку в інтернеті подивилася, потім під’їхала в магазин, де можна було цей комплект замовити. Привезли меблі швидко, майстер зібрав їх за кілька годин. В принципі, я задоволена. Він недорогий, але головне зручний і красивий. Я думаю, що наші меблі трохи гірші, ніж закордонні, але все-таки ціна не така висока. Меблі для передпокою, які я купила, виглядають дуже симпатично і вже рік стоять – поки не розвалюються. Сподіваюся, що так і далі буде».

Але не всі споживачі задоволені українськими меблями. Вони нарікають на їх низьку якість, короткий термін служби і відсутність гарантії. Тим часом лише останні півроку ціна на меблі зросла на 20-40%, заявив президент Асоціації меблевих та деревообробних підприємств України Сергій Сагаль.

«Одне з серйозних питань – підвищення цін на деревину. За 3 квартали ціна піднялася від 50 до 100%. Деревообробники піднімають на матеріали, виробники – на меблі. А ринок не може це спожити. Сьогодні йде стагнація ринку меблів», – вважає він.

Сергій Сагаль також констатував, що українські меблеві фабрики не працюють сьогодні на повну потужність. І багато підприємств згортають свою діяльність. Засилля імпорту з Китаю, Малайзії, Італії та Польщі, каже він, пригнічує вітчизняного виробника.

«Ми подавали дуже багато пропозицій, щоб покращити ситуацію. Перш за все, запровадити ввізне мито на деревину. Ми пропонуємо, в програмі Президента така ініціатива була минулого року прописана, але так нічого і не змінилося. Зараз ми просимо ввести ввізне мито на сировину в розмірі 50% від вартості деревини. Це може зменшити ріст цін і конкуренцію на ринку. Також ми пропонуємо мито чи якісь заходи на ввіз імпортних меблів, яких достатньо в нашій країні. Водночас, у нас є мито на імпортну фурнітуру. Ми пропонуємо зняти це мито на комплектуючі, які не виробляємо в Україні».

Тим часом, експерти радять споживачам покладатися на власний смак та інтуїцію, і не купувати несертифіковану продукцію. Оскільки сьогодні відповідальність за надійність і безпеку меблевої продукції в Україні лежить виключно на совісті виробників.
  • 16x9 Image

    Наталка Коваленко

    Співпрацюю з Радіо Свобода з 2005 року. Магістр Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Народилася на Полтавщині 1984 року.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG