Доступність посилання

23 Вересень 2017, Київ 00:10

Від 35 до 45 мільярдів тонн різних відходів покривають територію України. Щороку обсяги близько восьмисот офіційних і безлічі стихійних звалищ зростають у середньому на 20 відсотків.

У той же час замість новітніх сміттєпереробних заводів, влада українських міст сприяє зведенню сміттєспалювалювальних, які забруднюють навколишнє середовище і є економічно збитковими, стверджують фахівці.

Неактуальне сміттєспалення

Наприклад, у Києві сміттєспалювальний завод, який був закритий ще минулого року, запрацює знову. А в Донецьку, попри протести місцевих жителів, міська рада винесла постанову про будівництво і експлуатацію такого заводу в Пролетарському районі міста, розповідає місцева кореспондентка Радіо Свобода.

Дискусія щодо будівництва заводу в Донецьку точиться вже більше року, втім, жителі Пролетарського району і екологічні організації так і не погодились на створення підприємства. За висновками експертизи, яку провели 11 громадських організацій, завод може загрожувати здоров’ю донеччан, бо призведе до викидів діоксину, чадного газу, миш’яку та інших небезпечних речовин.

Один із мешканців близького до будівництва району Віктор Вікулін обурений рішенням міської влади. «Мій будинок стоїть на відстані 500 метрів від того місця, де вони збираються будувати завод. По-друге, всіх нас просто отруять – не передбачається роздільний збір сміття, все підряд будуть спалювати», – говорить він.

Шведська фірма «Екоенерджі» має намір інвестувати 340 мільйонів євро у цей цілком безпечний проект, зазначає міський голова Донецька Олександр Лук'янченко. «Сміттєспалювальний завод повністю безпечний, пройшов екологічну експертизу. А питання сміття щодня в Донецьку стає більш актуальним, бо вільної землі для полігонів немає».

Спалювання однієї тонни побутових відходів дає викид до восьми тисяч кубічних метрів шкідливих димових газів, великої кількості отруйних речовин, таких як діоксин і ртуть. Тому будувати сміттєспалювальні заводи – це кам’яний вік, говорить директор Інституту міста Олександр Сергієнко. Крім того, це економічно невигідно. Адже завдяки переробці відходів можна отримувати нову продукцію, зауважує науковець.

«Цивілізовані країни давно відмовилися або відмовляються від спалювання. Адже зараз існують розробки, які дозволяють робити безвідходне виробництво. Тобто, все сміття переробляється і певним чином використовується. Виходить біофракція, добрива, паливо, дизельна фракція, бензинова фракція. Це дуже прибуткова сфера. Наприклад, у Німеччині в галузі переробки сміття обертається щорічно близько 40 мільярдів євро».

Гори сміття

Майже півтора мільйона тонн сміття утворюється щороку лише в Києві. Тож на кожну людину припадає відповідно близько 300 кілограмів на рік. У той же час, за оцінками екологів, в Україні переробляється лише два відсотки сміття, а спалюється – менше одного.

Тож більшість відходів просто накопичується, особливо у селах, де немає організованого збору сміття, говорить голова одного з сіл Сумської області Сергій Баклан.

« У нас є сільське звалище, це визначений майданчик. Справа в тому, що зараз проблема з пластиковим сміттям – його нікуди подіти, адже воно не розкладається. У сусідньому місті є роздільний прийом скла і пластику. Але, щоб здати туди відходи, треба витратити власні кошти і час, бо в нас нема навіть централізованого вивезення відходів до одного визначеного місце (не кажучи вже про роздільний збір). Через це більшість або спалюють сміття, або закидають яр, створюють стихійні звалища. Ми плануємо все ж організувати збір: люди знатимуть, що будуть вивозити сміття на якійсь із вулиць, і виноситимуть мішки».

Роздільний збір і переробка

Без сортування відходів і роздільного збору сміття неможлива і його переробка, пояснює директор Інституту міста Олександр Сергієнко. Тож українці повинні усвідомити необхідність правильного розподілу відходів на органічне, пластикове, скляне, високотехнологічне та інше сміття.

«Цей процес, по-перше, треба добре організувати. По-друге, необхідна просвітницька, громадська компанія. У Німеччині людям спочатку доплачували, щоб вони роздільно збирали і викидали сміття, а потім через певний час почали штрафувати», – розповідає експерт.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ планує залучити кредит від Світового банку для фінансування будівництва сміттєпереробних заводів у десяти містах. Крім того, як повідомив в ефірі Радіо Свобода, директор Департаменту благоустрою Міністерства з питань ЖКГ Олександр Ігнатенко, за 5 останні років роздільне збирання сміття вдалося запровадити в 53 населених пунктах країни.

«3% наших побутових відходів повертаємо в господарський обіг. 4% побутових відходів утилізується на трьох сміттєспалювальних заводах. Це різні міста. Це від Києва, Харкова, в яких також існує роздільний збір, до таких міст, як Южне і Миргород (там є дійсно позитивний приклад) і Калуш».

На всю Україну працює лише 30 ліній переробки сміття. За словами фахівців, такі підприємства необхідні, як мінімум, у кожному місті, населення якого понад 50 тисяч. Їх в Україні більше ста.

А поки сміттєпереробних заводів бракує навіть столиці. Хоча наступного року навколо Києва обіцяють таки звести 4 сучасні комплекси, на яких будуть переробляти і утилізувати тверді відходи. Крім того, Київська міська державна адміністрація оголосила конкурс із залучення інвесторів для будівництва сміттєпереробного заводу в самій столиці.

Сміттєпереробний комплекс планують розташувати в Дарницькому районі столиці на вул. Колекторній, 44, де зараз розташований завод "Енергія".
  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG