– Пане Щаранський, наскільки Україна нині відома світові? Завдяки чому? Як це впливає на авторитет української держави?
– Україна знана у світі перш за все завдяки своїй незалежній політичній позиції. Нинішня українська держава більше не є, як раніше, мовчазним придатком Радянського Союзу. Нині це самостійна держава, зі своїм чітким та звучним голосом, що його чути в усьому світі. В якості прикладу такої незалежної політики можу назвати позицію України щодо відправки військ до Іраку.
– Наскільки цікава Україна світовій спільноті з позицій політики, культури, історії?
– Україна – велика, потужна держава, яка відіграє значну роль у всіх сферах, у політичній насамперед. З одного боку, Україна – частина сучасної Європи. А з іншого, в Україні чудово розуміють небезпеку повернення тоталітаризму, що відкине назад не лише саму Україну, а й сусідні держави. Саме через це позиція держав Східної Європи, включно з Україною, стосовно багатьох актуальних питань сучасної політики, наприклад, боротьби з тероризмом, більш зрозуміла й більш чітка.
– Які Ваші перші асоціації, коли Ви чуєте слово «Україна»?
– В Україні я народився й виріс. Тут я багато в чому сформувався, тут пережив перші яскраві враження, з тих, які назавжди залишаються у серці та в пам’яті. Тут я уперше дізнався про катастрофу (Голокост) та побачив, як радянська влада усіляко намагається стерти будь-яку пам’ять про неї з нашої свідомості. В Україні я познайомився і потоваришував із чудовими людьми – борцями за українську незалежність. І спілкування з ними мене переконало, що ті, кого радянська влада називала «націоналістами», кого намагалась показати як таких собі радикалів, котрі ні з ким не рахуються – що ці люди чудово можуть вживатися поміж собою, але за однієї умови – якщо вони демократи. До речі, я завжди підтримував ідею незалежності України, і вважаю існування самостійної української держави фактом дуже важливим для цілого світу.
– Як змінилася політична карта світу з появою на ній держави Україна?
– Ми, радянські дисиденти, завжди вважали, що Україна повинна стати незалежною державою. І завжди вбачали у цій майбутній незалежній Україні важливий фактор, котрий не допустить повернення тоталітаризму та радянського ладу. У цьому сенсі молода українська держава уже довела своє існування – як незалежна демократія, котра перебуває в розвитку.
Але ми також завжди вважали як абсолютно незаперечне і те, що незалежна Україна швидко здобуте серйозних економічних успіхів. На жаль, цього досі не сталось. Україна все ще не встигла реалізувати свій потужний людський потенціал, свої величезні запаси природних ресурсів та вийти на рівень провідних світових держав. Але я упевнений, що це станеться. І я від усього серця зичу Україні, щоби сталось це якнайраніше.
– Україна знана у світі перш за все завдяки своїй незалежній політичній позиції. Нинішня українська держава більше не є, як раніше, мовчазним придатком Радянського Союзу. Нині це самостійна держава, зі своїм чітким та звучним голосом, що його чути в усьому світі. В якості прикладу такої незалежної політики можу назвати позицію України щодо відправки військ до Іраку.
– Наскільки цікава Україна світовій спільноті з позицій політики, культури, історії?
– Україна – велика, потужна держава, яка відіграє значну роль у всіх сферах, у політичній насамперед. З одного боку, Україна – частина сучасної Європи. А з іншого, в Україні чудово розуміють небезпеку повернення тоталітаризму, що відкине назад не лише саму Україну, а й сусідні держави. Саме через це позиція держав Східної Європи, включно з Україною, стосовно багатьох актуальних питань сучасної політики, наприклад, боротьби з тероризмом, більш зрозуміла й більш чітка.
– Які Ваші перші асоціації, коли Ви чуєте слово «Україна»?
– В Україні я народився й виріс. Тут я багато в чому сформувався, тут пережив перші яскраві враження, з тих, які назавжди залишаються у серці та в пам’яті. Тут я уперше дізнався про катастрофу (Голокост) та побачив, як радянська влада усіляко намагається стерти будь-яку пам’ять про неї з нашої свідомості. В Україні я познайомився і потоваришував із чудовими людьми – борцями за українську незалежність. І спілкування з ними мене переконало, що ті, кого радянська влада називала «націоналістами», кого намагалась показати як таких собі радикалів, котрі ні з ким не рахуються – що ці люди чудово можуть вживатися поміж собою, але за однієї умови – якщо вони демократи. До речі, я завжди підтримував ідею незалежності України, і вважаю існування самостійної української держави фактом дуже важливим для цілого світу.
– Як змінилася політична карта світу з появою на ній держави Україна?
– Ми, радянські дисиденти, завжди вважали, що Україна повинна стати незалежною державою. І завжди вбачали у цій майбутній незалежній Україні важливий фактор, котрий не допустить повернення тоталітаризму та радянського ладу. У цьому сенсі молода українська держава уже довела своє існування – як незалежна демократія, котра перебуває в розвитку.
Але ми також завжди вважали як абсолютно незаперечне і те, що незалежна Україна швидко здобуте серйозних економічних успіхів. На жаль, цього досі не сталось. Україна все ще не встигла реалізувати свій потужний людський потенціал, свої величезні запаси природних ресурсів та вийти на рівень провідних світових держав. Але я упевнений, що це станеться. І я від усього серця зичу Україні, щоби сталось це якнайраніше.
