Європейське українство опинилось у доволі складній ситуації: криза змушує працедавців скорочувати кількість працівників задля збереження бізнесу. Іноземні робітники за таких обставин опиняються без роботи першими. З іншого боку, криза змушує уряди країн ЄС скорочувати фінансування програм у гуманітарній сфері, і національно-культурні товариства також потерпають від цього.
А незадоволення соціально-економічною ситуацією приводить до влади радикально налаштованих політиків, які доволі часто ухвалюють дискримінаційні закони, або ж виявляють небажання фінансувати видання національних меншин. Так, угорський парламент ухвалив нову Конституцію, яку експерти вважають дискримінаційною щодо меншин, а у Словаччині – через брак коштів – закрилась єдина українська газета «Нове життя». Ці дані навела президент Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні.
Але існує ще одна проблема, з якою зітнулось закордонне українство: це – байдужість влади в Україні до їхніх проблем. Українські громади у країнах ЄС не отримують ані підручників української мови, ані інформаційних матеріалів про Україну, каже Хортяні.
За словами співголови Асоціації українців Греції Оксани Чаус, офіційний Київ не відповів на пропозиції заробітчан – підтримати тих, хто готовий повернутись і відкрити вдома свою справу.
Офіційний Київ має придивитись до досвіду ЄС
Тим часом, уряди багатьох європейських країн підтримують повернення своїх громадян додому, адже ці люди – носії нового досвіду та знань, капіталу, який «готовий працювати». Наприклад, у Португалії влада заохочує своїх співгромадян, які працюють поза межами країни, до вкладення зароблених капіталів у національну економіку. Про це Радіо Свобода розповів голова Спілки українців Португалії Павло Садоха.
«Минулого року на національному святі Португалії Президент країни звернувся до співвітчизників – емігрантів: ми вам вдячні за те, що ви фактично рятуєте португальську економіку, та за те, що продовжуєте розвивати і показувати світові нашу культуру! Також Президент пообіцяв заохочувати португальців, щоб вони приїжджали до Португалії бодай на час відпустки і вкладали кошти у свою рідну землю! І той капітал, який португальські заробітчани вкладають у свою землю, ніхто не забере, і ніхто їх не назве зрадниками», – наголошує Павло Садоха.
Українська церква як осередок українського духу
Чи не єдиним центром збереження українства за кордоном, окрім засобів масової інформації та живого спілкування, лишається церква. Наприклад, саме церква є осередком української мови та культури в Естонії, зазначає музикант Руслан Трочинський.
«В Естонії українська громада гарно розвивається, це є справжня спільнота, – каже він. – Маємо гарний український центр при греко-католицькій церкві. Там править отець Анатолій (Лютюк), це те, що справді діє!»
На сьогодні запропонована українським урядом державна програма співпраці із закордонним українством не діє. А дехто з європейських українців розраховує лише на власні сили, і вважає, що сподіватись на українську владу, очікувати на її допомогу немає сенсу.
А незадоволення соціально-економічною ситуацією приводить до влади радикально налаштованих політиків, які доволі часто ухвалюють дискримінаційні закони, або ж виявляють небажання фінансувати видання національних меншин. Так, угорський парламент ухвалив нову Конституцію, яку експерти вважають дискримінаційною щодо меншин, а у Словаччині – через брак коштів – закрилась єдина українська газета «Нове життя». Ці дані навела президент Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні.
Але існує ще одна проблема, з якою зітнулось закордонне українство: це – байдужість влади в Україні до їхніх проблем. Українські громади у країнах ЄС не отримують ані підручників української мови, ані інформаційних матеріалів про Україну, каже Хортяні.
За словами співголови Асоціації українців Греції Оксани Чаус, офіційний Київ не відповів на пропозиції заробітчан – підтримати тих, хто готовий повернутись і відкрити вдома свою справу.
Офіційний Київ має придивитись до досвіду ЄС
Тим часом, уряди багатьох європейських країн підтримують повернення своїх громадян додому, адже ці люди – носії нового досвіду та знань, капіталу, який «готовий працювати». Наприклад, у Португалії влада заохочує своїх співгромадян, які працюють поза межами країни, до вкладення зароблених капіталів у національну економіку. Про це Радіо Свобода розповів голова Спілки українців Португалії Павло Садоха.
«Минулого року на національному святі Португалії Президент країни звернувся до співвітчизників – емігрантів: ми вам вдячні за те, що ви фактично рятуєте португальську економіку, та за те, що продовжуєте розвивати і показувати світові нашу культуру! Також Президент пообіцяв заохочувати португальців, щоб вони приїжджали до Португалії бодай на час відпустки і вкладали кошти у свою рідну землю! І той капітал, який португальські заробітчани вкладають у свою землю, ніхто не забере, і ніхто їх не назве зрадниками», – наголошує Павло Садоха.
Українська церква як осередок українського духу
Чи не єдиним центром збереження українства за кордоном, окрім засобів масової інформації та живого спілкування, лишається церква. Наприклад, саме церква є осередком української мови та культури в Естонії, зазначає музикант Руслан Трочинський.
«В Естонії українська громада гарно розвивається, це є справжня спільнота, – каже він. – Маємо гарний український центр при греко-католицькій церкві. Там править отець Анатолій (Лютюк), це те, що справді діє!»
На сьогодні запропонована українським урядом державна програма співпраці із закордонним українством не діє. А дехто з європейських українців розраховує лише на власні сили, і вважає, що сподіватись на українську владу, очікувати на її допомогу немає сенсу.