Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 00:24
Київ – Напередодні нової сесії парламенту біля будівлі Верховної Ради встановили додатковий паркан. Насправді, для влади ця пересторога, як і надмір міліції на вулицях столиці 24 серпня, є зайвою. Президент через внутрішньополітичні проблеми може не хвилюватися, а натомість зосередитися на розв’язанні проблем зовнішньополітичних.

Головна проблема у зв’язку з арештом Юлії Тимошенко виникла не через обурення українських громадян, а через жорстку позицію Заходу та Росії. Особливо для української влади неприємно те, що Москва та Брюссель виявили у цій справі таке рідкісне порозуміння.

З одного боку, ЄС обіцяє не зривати переговори з Україною про асоціацію та створення зони вільної торгівлі через арешт політиків-опозиціонерів. З іншого, міністр закордонних справ Франції Аллен Жюппе однозначно висловив «точку зору більшості в Євросоюзі» про те, що угода про асоціацію України з ЄС не набуде чинності доти, доки з Тимошенко не знімуть звинувачень. Крім того, на Заході хотіли б, аби екс-прем’єр брала участь у наступних парламентських виборах і навіть кажуть, що це важливо для визнання виборів легітимними.

Справа Тимошенко: контраргументи для Європи

У відповідь на такі зауваження українська влада голосно обурюється, що Європа сповідує подвійні стандарти. Бо там, мовляв, також судять високопосадовців, наприклад, Жака Ширака. При цьому клеврети президента забувають про «дрібничку»: французького екс-прем’єра за ґрати не садили.

Менш голосно регіонали кажуть про те, що в США та в ЄС достатньо своїх проблем, а тому про Юлію Тимошенко там невдовзі забудуть. «Ви думаєте, когось у Лондоні, де пів міста спалили, проблеми БЮТ хвилюють? Якщо Італія на межі банкротства, а Франція та Німеччина за голову хапаються – думаєте, їх проблеми БЮТ хвилюють?», – ділиться своїми міркуваннями головний «диригент» регіоналів Михайло Чечетов.

І вже зовсім тихо представники влади розповідають, що Європа стане поступливішою у справі Юлії Тимошенко, коли Київ виголосить свої аргументи. Мовляв, це лише зараз Януковича не надто раді бачити в європейських столицях. А от невдовзі українська земля стане товаром – тоді європейські країни забудуть про нашого екс-прем’єра і наввипередки кликатимуть у гості нашого Президента, аби домовитися, щоб їхній бізнес зміг працювати на українських чорноземах.

У цій ситуації українська влада хотіла б якнайшвидше отримати обвинувальний вирок у справі Тимошенко. Це дало б можливість не лише добити непримиренну опозицію, а стало б додатковим аргументом для подальшої газової суперечки з Росією, яка поступово переростає в газову війну із дуже непередбачуваним результатом.

У газовій війні з Москвою Київ розраховує на Вашингтон

Було б помилкою думати, що оголошена реорганізація НАК «Нафтогазу» автоматично вирішить проблему. Мовляв, нема «Нафтогазу» – і треба домовлятися про ціну на газ з чистого аркушу. Адже забов’язання за газовою угодою все одно лягають на державу, яка є власником НАКу.

Бліц-кригу для України в цій війні не буде. Радше навпаки: в короткотерміновій перспективі газова війна для Києва буде програшною. Адже Москва має договір (спочатку підписаний у Москві, а потім підтверджений у Харкові), який її повністю задовольняє і чекає від України серйозних поступок: вступу до Митного союзу, контролю над українською ГТС чи хоча б над газосховищами.

Зараз експерти припускають, що одним із компромісних варіантів могло б стати повернення на газовий ринок зручного посередника. Якщо ж компромісу знайдено не буде, то активну фазу газової війни на Банковій спрогнозували до початку опалювального сезону (середина жовтня). Якщо до того часу домовитися не вдасться, то Україна готова судитися. Утім, оскарження в міжнародному арбітражі обіцяє бути дуже тривалим – ніяк не менше, ніж півроку. А газова війна, тим часом, триватиме на всіх фронтах, насамперед – на інформаційному.

Говорячи про перспективи газової війни, представники чинної влади запевняють, що не збираються, по-перше, в односторонньому порядку порушувати чинну газову угоду, по-друге, порушувати питання про денонсацію Харківської угоди. До речі, показово, що минулого року харківські домовленості називали не інакше як «дешевий газ в обмін на базу для флоту». Тепер на Банковій кажуть, що Президент дуже обурений тим, що тоді його, фактично, обдурили, коли він щиро хотів розв’язати найболючіші українсько-російські проблеми. А тому Віктор Янукович налаштований рішуче.

При цьому представники влади натякають, що в новітній газовій війні союзником української влади будуть США. «Посол США буває на Банковій мало не щотижня, а [посла РФ] Зурабова там вже давно не бачили», – розповів один депутат-регіонал, що знається на зовнішньополітичних аспектах.

На антикорупційному фронті без перемін

Що ж до грізних заяв Віктора Януковича про те, що війна з корупцією «це не просто гасло», то підстав вірити в щирість глави держави наразі небагато. Ілюстрацією може слугувати історія із міністром палива та енергетики Бойком. У травні цього року тижневик «Дзеркало тижня» опублікував статтю «Вишка для Бойка», з якої випливає, що держпідприємство «Чорноморнафтогаз» через сумнівних посередників закупило бурову установку за ціною на 150 мільйонів доларів дорожче, ніж такий товар коштував би при закупівлі у виробника.

Міністр палива та енергетики Юрій Бойко у відповідь назвав матеріал стовідсотково замовним і пообіцяв звернутися до СБУ, щоб спецслужба встановила замовника публікації. З неофіційних джерел відомо, що перевірка була. Причому, на найвищому рівні ніби вирішили, щоб проводила її не СБУ (бо Юрія Бойка та очільника спецслужби Валерія Хорошковського зараховують до однієї фінансово-політичної групи), а МВС. Відтак підступного замовника так ніхто і не назвав, підстав для спростування публікації також не з’явилося.

У підсумку, зараз маємо унікальну ситуацію, коли не міністр, а журналісти в суді вимагають від урядовця спростувань щодо замовного характеру публікації. Утім, ця унікальність серед іншого свідчить, що широко розрекламована Президентом боротьба з корупцією має, м’яко кажучи, вибірковий характер.

Дмитро Шурхаложурналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG