Доступність посилання

ТОП новини

«Молодість» не для молоді?


Кадр з фільму «Фактор Фелліні»
Кадр з фільму «Фактор Фелліні»
Прага – Кінофестиваль «Молодість», як випливає з назви, це фестиваль дебютів. Одним із таких дебютів є короткометражна чорно-біла 10-хвилинна стрічка «Фактор Фелліні» – єдина від України учасниця студентської конкурсної міжнародної програми цього фестивалю. Вона була показана кілька разів у розділі студентський фільм, в якому бере участь 26 стрічок. Конкурс фестивалю розділений на 3 категорії: студентський, короткометражний і повнометражний дебют. У короткометражній секції – ще 2 стрічки українських молодих режисерок: «Поза грою» Наталі Пятигіної і «Крос» Марини Вроди, який отримав головну нагороду цього року в Каннах.

Для режисера «Фактора Фелліні» – молодої киянки Мирослави Хорошун – це не перша участь у кінофестивалі. Кілька років тому її документальна стрічка про відомого актора Григорія Гладія була показана у розділі «особлива подія».

Сьогодні – за 2 дні до закриття фестивалю «Молодість» – Мирослава гість Радіо Свобода. Із кулуарів цього кіно-дійства режисер розповіла про свій фільм, і про те, чому, на її думку, «Молодість» перестала бути святом для молодих митців?

Спершу – про те, як сприйняли український конкурсний фільм глядачі кінофестивалю.

Мирослава Хорошун, кінорежисер у процесі монтажу стрічки «Фактор Фелліні»
Мирослава Хорошун, кінорежисер у процесі монтажу стрічки «Фактор Фелліні»
Мирослава Хорошун: Для нас було дуже приємно, що фільм – у міжнародному конкурсі, ми дуже чекали цього показу. Мені сподобалось, як сприймали глядачі, тому що аудиторія була в основному молода, здебільшого студенти, які себе абсолютно впізнавали! А оскільки фільм наш про студента-кінорежисера першокурсника, точніше сказати, про страхи студента-першокурсника, то, звичайно, це – комедія. Ми назвали жанр фільму «комедійний трилер». І насправді нам здається, що цей жанр нам вдався, бо глядачі сміються, а студенти потім підходили і говорили, що це абсолютна правда – «саме так і є, ми так себе відчуваємо, те, що ти показала, це все абсолютно впізнається»! Але мені приємно, що не тільки наші студенти з Карпенка-Карого (Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого – ред.), не тільки кіношники, але й студенти інших вузів, і просто глядачі «не-студенти» говорили, що їм це також знайоме, і всі ці страхи-переживання також є в їхньому житті. Мені здається, що ми знайшли якусь таку форму, образ саме цього переживання, коли ти боїшся бути самим собою, коли ти боїшся якихось великих імен геніїв і боїшся щось зробити, бо це не так прекрасно і не так геніально, як робили вони.

– Ви напевно тому й назвали фільм «Фактором Фелліні», бо Фелліні є одним з найвідоміших імен в кіно, так?

– Звичайно! Ви абсолютно праві, тому, що з’явилась така ідея, що треба зняти кіно про студентів, а для мене переживання – страх – було одне з головних. І боялися ми таких імен як Фелліні, Берґман, тому що нас постійно викладачі порівнювали з ними! Ми їм показуємо фільм, а вони кажуть: «Ви бачили Берґмана? Ви бачили Антоніоні? Ви бачили Фелліні? Ну от подивіться на свій фільм і тоді побачите, хто ви!» І от це порівняння – воно завжди для нас було таким страшним, і коли ми думали, як назвати фільм – якого персонажа вибрати найголовнішого – ним звичайно став Фелліні, тому що люди, які навіть не знають про кіно, вони все одно знають про Фелліні. Тобто, він апріорі геній від кіно, такий талант, який є образом генія. Тому ми вибрали саме Фелліні.

– Ви вже не вперше берете участь у фестивалі «Молодість», чи, на Ваше відчуття, є якась різниця між цьогорічним фестивалем і минулими? Чи щось змінилось, на Вашу думку?

– На жаль, мені здається, що цього року фестиваль дуже відрізняється від всіх тих років, коли я бувала на показах... Передусім тим, що цього року студентам – саме студентам нашої кіношколи (імені Карпенка-Карого), наших вузів творчих – не дали можливості потрапити безкоштовно взагалі! Тобто, якщо раніше пускали студентів на вільні місця, після того, як усі вже зайшли з квитками – для того, щоб заповнити вільні місця, пускали студентів просто так, видавали вхідні квитки на денні конкурсні покази, то в цьому році чомусь організація «Молодості» вирішила: більше студентів безкоштовно пускати взагалі не будуть. І от, наприклад, на наш фільм, де пів-інституту знімалося, прийшли студенти, хотіли потрапити на фільм, а їх просто не пустили. Саме тому цього року, наприклад, дуже багато вільних місць у залах... Якщо раніше сиділи на підлозі, на сходах, все було забито, неможливо було зайти до зали, то цього року радикально все відрізняється…

– Тобто, цього року, на Вашу думку, це кіно «не для всіх»?

– Мені здається, що це кіно, в першу чергу, не для студентів. Тому що платити за вечірній показ 50 гривень ніхто не може, їм важко навіть 30 чи 20 гривень вдень платити, і це зрозуміло, бо ж вони студенти. Напевно, політика фестивалю має відповідати назві. Вони ж себе позиціонують повністю як фестиваль студентських фільмів і дебютів, а виходить, що реально цього року це фестиваль людей, які мають гроші, чи акредитації, і все! Тому в залах зараз сидить дуже мало людей, особливо на вечірніх показах, де повинні сидіти глядачі і дивитись. І насправді хтось повинен про це говорити, про цю ситуацію... Мені от всі студенти, кого не зустріну, всі кажуть – знайомі не знайомі – що так не можна, що це не гарно, що вони образилися дуже на фестиваль, що вони не будуть ходити принципово.

– А що Вам самій вдалося побачити з інших фільмів фестивалю?

– Для мене, наприклад, справжнім відкриттям став польський режисер Ян Комаса, якому всього 30 років, і його дебют у конкурсі «Кімната самогубців». Я знаю, що цей фільм у Польщі в прокаті перші місця займає! У 30 років в хлопця дуже цікаве, доросле кіно – я маю на увазі, доросле професійно. На дуже актуальну тему: про 17-річного юнака, який від того, що у нього не зовсім нормальні стосунки з батьками – вони дуже зайняті, ним не займаються – хлопець пішов у віртуальну гру, у віртуальний світ, і все закінчується трагічно, звичайно. Але це справжнє кіно, мені здається, що його треба показувати молоді, обов’язково, треба показувати батькам. Для мене це було справжнє здивування: у 30 років зняти такий фільм – повнометражний, серйозний, це дуже круто!

Кадр з фільму «Фактор Фелліні»
Кадр з фільму «Фактор Фелліні»
  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG