Провідні політичні партії Німеччини пропонують на посаду нового президента колишнього дисидента і пастора. Відомий як німецький Нельсон Мандела, 72-річний Йоахім Ґаук був на чолі руху опору проти комуністичного режиму у Східній Німеччині і лідером руху примирення після об’єднання країни. Німецькі оглядачі зауважують, що їхню країну очікують досить цікаві наступні п’ять років.
Рішення про те, кого хочуть бачити німецькі політики на посаді президента, стало несподіванкою для багатьох, навіть для самого кандидата Йоахіма Ґаука.
«Я не можу виступити зі зверненням через збентеження. Я щойно зійшов з літака і був у таксі, коли мені повідомила канцлер. Я навіть ще не встиг піти в душ. Але це не має значення, якщо ви бачите, що я вражений і трохи збентежений», – сказав він журналістам, почувши новину.
Йоахім Ґаук не пов’язаний з жодною німецькою політичною партією і не скомпрометований жодним політичним скандалом. Він – один із лідерів дисидентського руху у Східній Німеччині. Після об’єднання країни він керував федеральним відомством із вивчення архівів Міністерства державної безпеки НДР – «Штазі».
Німецький парламент має голосувати щодо нового президента до 18 березня, але Йоахім Ґаук вже має підтримку всіх провідних партій за винятком Die Linke, яка є наступником східнонімецьких комуністів.
Консенсус німецьких політиків пов’язаний з тим, що їм доводиться відновлювати довіру до офісу президента. У п’ятницю, після звинувачень у корупції, з цієї посади добровільно подав у відставку Крістіан Вульф.
Кандидатура Йоахіма Ґаука на посаду президента виникла не випадково: у 2010 році саме він був тим кандидатом на цю посаду, якому віддавали свої симпатії пересічні німці, називаючи його тоді «німецьким Обамою». Однак після трьох турів голосування на виборах 30 червня 2010 року Ґаук поступився сумнозвісному Крістіану Вульфу, отримавши 490 голосів проти 624 у суперника.
«Невиправний антикомуніст»
Йоахім Ґаук народився на півночі Німеччини у місті Росток у 1940 році. Йому було 11 років, коли батька заарештували за звинуваченнями у нібито співпраці із Заходом і вислали до Сибіру. Згодом Ґаук не зміг навчатися журналістиці, бо не захотів вступати у молодіжні комуністичні організації, став лютеранським пастором. Як мовиться у його особистій справі з архіву «Штазі», він був «невиправним антикомуністом».
У 2007 році в інтерв’ю Радіо Свобода сам Йоахім Ґаук говорив про важливість подолання тоталітарної спадщини для того, щоб рухатися вперед.
«Нам потрібно розвінчати (комуністичну добу) не тільки через численні жертви й злочини, але також тому, що це відкидає назад сучасну політику в усій радянській імперії», – наголосив тоді Ґаук.
«Є відчуття, що в колишньому СРСР чимало колишніх злочинців нині посідають високе становище. Це дає мені підстави стверджувати, що кожна країна має сама розплачуватися за власні злочини. У цьому плані в посткомуністичних країнах роботи – непочатий край», – продовжив він.
Призначення Йоахіма Ґаука на посаду президента Німеччини стане шансом зміцнити єдність німців і поглибити їхні зв’язки з колишніми радянськими державами, вважає редактор міжнародного відділу журналу «Економіст» Едвард Лукас.
«Найважливіше для внутрішньонімецьких відносин – щоб колишні так звані східні німці відчували, що вони не є громадянами другого сорту. Тепер на чолі Німеччини буде двоє вихідців зі сходу. Хоча Меркель народилася на заході, але вона виховувалася на сході. Гадаю, що символічно, психологічно це дуже важливо. Також це сприятиме добрим відносинам із Польщею, Чехією, Словаччиною, бо цей чоловік розуміє, через що вони пройшли», – сказав Едвард Лукас у коментарі Радіо Свобода.
«Висловлюється прямо»
Під час свого життя Йоахім Ґаук не раз наголошував на особистій відповідальності. Про це він говорив також і в першій реакції, коли дізнався про свою кандидатуру на президента Німеччини.
«Я знаю одне. Моє головне завдання – бути близьким до людей, які кажуть «так відповідальності» – вони є всюди в нашій країні, не лише на політичному рівні. І я хочу працювати таким чином, щоб люди брали на себе відповідальність, не лише стояли на узбіччі суспільного життя як відвідувачі й критичні спостерігачі», – заявив Ґаук.
Наступні п’ять років для Німеччини будуть досить цікавими, написав у коментарі для Радіо Свобода Йозеф Йоффе, редактор і видавець відомого німецького видання Die Zeit. Його очікування пов’язані з тим, що Йоахім Ґаук є «зразком чесності» і «висловлюється прямо й по суті», його мова відрізняється від політично коректної лексики, яка нині поширена серед німецьких політиків.
У Ґаука від першого шлюбу є четверо дітей, троє з яких переїхали до ФРН ще в 1980-і роки. Від 1991 року він живе окремо від дружини, проте офіційного розлучення не було. Від 2000 року його життєвою супутницею є баварська журналістка Даніела Шадт.
Матеріал підготували: Мар’яна Драч і Robert Coalson
Рішення про те, кого хочуть бачити німецькі політики на посаді президента, стало несподіванкою для багатьох, навіть для самого кандидата Йоахіма Ґаука.
«Я не можу виступити зі зверненням через збентеження. Я щойно зійшов з літака і був у таксі, коли мені повідомила канцлер. Я навіть ще не встиг піти в душ. Але це не має значення, якщо ви бачите, що я вражений і трохи збентежений», – сказав він журналістам, почувши новину.
Йоахім Ґаук не пов’язаний з жодною німецькою політичною партією і не скомпрометований жодним політичним скандалом. Він – один із лідерів дисидентського руху у Східній Німеччині. Після об’єднання країни він керував федеральним відомством із вивчення архівів Міністерства державної безпеки НДР – «Штазі».
Німецький парламент має голосувати щодо нового президента до 18 березня, але Йоахім Ґаук вже має підтримку всіх провідних партій за винятком Die Linke, яка є наступником східнонімецьких комуністів.
Консенсус німецьких політиків пов’язаний з тим, що їм доводиться відновлювати довіру до офісу президента. У п’ятницю, після звинувачень у корупції, з цієї посади добровільно подав у відставку Крістіан Вульф.
Кандидатура Йоахіма Ґаука на посаду президента виникла не випадково: у 2010 році саме він був тим кандидатом на цю посаду, якому віддавали свої симпатії пересічні німці, називаючи його тоді «німецьким Обамою». Однак після трьох турів голосування на виборах 30 червня 2010 року Ґаук поступився сумнозвісному Крістіану Вульфу, отримавши 490 голосів проти 624 у суперника.
«Невиправний антикомуніст»
Йоахім Ґаук народився на півночі Німеччини у місті Росток у 1940 році. Йому було 11 років, коли батька заарештували за звинуваченнями у нібито співпраці із Заходом і вислали до Сибіру. Згодом Ґаук не зміг навчатися журналістиці, бо не захотів вступати у молодіжні комуністичні організації, став лютеранським пастором. Як мовиться у його особистій справі з архіву «Штазі», він був «невиправним антикомуністом».
У 2007 році в інтерв’ю Радіо Свобода сам Йоахім Ґаук говорив про важливість подолання тоталітарної спадщини для того, щоб рухатися вперед.
«Нам потрібно розвінчати (комуністичну добу) не тільки через численні жертви й злочини, але також тому, що це відкидає назад сучасну політику в усій радянській імперії», – наголосив тоді Ґаук.
«Є відчуття, що в колишньому СРСР чимало колишніх злочинців нині посідають високе становище. Це дає мені підстави стверджувати, що кожна країна має сама розплачуватися за власні злочини. У цьому плані в посткомуністичних країнах роботи – непочатий край», – продовжив він.
Призначення Йоахіма Ґаука на посаду президента Німеччини стане шансом зміцнити єдність німців і поглибити їхні зв’язки з колишніми радянськими державами, вважає редактор міжнародного відділу журналу «Економіст» Едвард Лукас.
«Найважливіше для внутрішньонімецьких відносин – щоб колишні так звані східні німці відчували, що вони не є громадянами другого сорту. Тепер на чолі Німеччини буде двоє вихідців зі сходу. Хоча Меркель народилася на заході, але вона виховувалася на сході. Гадаю, що символічно, психологічно це дуже важливо. Також це сприятиме добрим відносинам із Польщею, Чехією, Словаччиною, бо цей чоловік розуміє, через що вони пройшли», – сказав Едвард Лукас у коментарі Радіо Свобода.
«Висловлюється прямо»
Під час свого життя Йоахім Ґаук не раз наголошував на особистій відповідальності. Про це він говорив також і в першій реакції, коли дізнався про свою кандидатуру на президента Німеччини.
«Я знаю одне. Моє головне завдання – бути близьким до людей, які кажуть «так відповідальності» – вони є всюди в нашій країні, не лише на політичному рівні. І я хочу працювати таким чином, щоб люди брали на себе відповідальність, не лише стояли на узбіччі суспільного життя як відвідувачі й критичні спостерігачі», – заявив Ґаук.
Наступні п’ять років для Німеччини будуть досить цікавими, написав у коментарі для Радіо Свобода Йозеф Йоффе, редактор і видавець відомого німецького видання Die Zeit. Його очікування пов’язані з тим, що Йоахім Ґаук є «зразком чесності» і «висловлюється прямо й по суті», його мова відрізняється від політично коректної лексики, яка нині поширена серед німецьких політиків.
У Ґаука від першого шлюбу є четверо дітей, троє з яких переїхали до ФРН ще в 1980-і роки. Від 1991 року він живе окремо від дружини, проте офіційного розлучення не було. Від 2000 року його життєвою супутницею є баварська журналістка Даніела Шадт.
Матеріал підготували: Мар’яна Драч і Robert Coalson
