Київ – Україну очікує овочевий бум: створюються овочесховища, а виробники городини усе більше рівняються на європейські стандарти. Про це заявляють і експерти, і представники уряду. Між тим, більшість українських овочів досі виростають на присадибних ділянках, до третини – згниває, не потрапивши на стіл, тоді як на полицях магазинів домінує закордонна сільгосппродукція.
Український фермер зазвичай збирає близько 30 центнерів пшениці з гектару, свідчить офіційна статистика Мінагропроду. Відтак, він заробляє не більше 40 копійок з квадратного метра пшеничного поля. Якщо ж селянин засіває площу овочами, один квадратний метр українського чорнозему дає декілька гривень прибутку на рік, а з використанням сучасних технологій рентабельність зростає у рази, кажуть експерти.
Саме тому овочівництвом зацікавилися інвестори. Днями поблизу Києва відкрили чергове овочесховище – одне може забезпечити десяту частину українських потреб у насіннєвій картоплі, повідомляють в Українському клубі аграрного бізнесу.
Ростуть овочесховища – ростимуть і овочі – міністр
В Україні спостерігається збільшення кількості овоче - та фруктосховищ, які дадуть змогу краще їх зберігати, а згодом і виробляти у більшій кількості, констатує міністр аграрної політики Микола Присяжнюк. Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, він назвав необхідні передумови збільшення прибутків і наповнення бюджету від овочівництва.
«Одне з основних питань – це товарний вигляд, це якістть, яка в нас присутня, і збільшення експортного потенціалу. А крім того, скорочення шляху овочів від виробника до споживача, зокрема за рахунок створення оптових ринків», – говорить урядовець.
Нині проблеми транспортування й зберігання городини є чи не найслабшим місцем галузі, вказує міністр. Саме через це, за його словами, вартість продовольчого кошика українців в окремих регіонах різниться на третину. До прикладу, в Луганській та Київській областях овочі чи не найдорожчі – говорить Микола Присяжнюк.
«Незавершена логістика призводить до цього диспаритету. Різниця вартості продовольчого кошика в різних регіонах сягає 150 гривень, чого не мало б бути в межах одної держави», – пояснює міністр.
За інформацією Мінагрополітики, найдорожчими є овочі на Запоріжжі, Луганщині, Донеччині – саме в тих областях, де не розвивається система їхнього зберігання й перевезення. Відсутність складів та сталих схем транспортування визнають і самі виробники українських овочів.
Українська овочева галузь є недостатньо сформованою, і саме тому ринок городини коливається від дефіциту до перевиробництва, констатує Сергій Гавришев, директор департаменту компанії «Сварог вест груп», одного з найбільших виробників овочів в Україні.
«На останній конференції овочівників у Дніпропетровську говорили про перевиробництво. Мали місце локальні кризи, коли продати врожай не могли й по гривні за кілограм. Проблема в тому, що овочівництво легко масштабується: за рік посіви можуть зрости до 30-50%. Традиційно, якщо цей рік видався невдалим, наступний для овочівників буде успішним», – прогнозує виробник.
Фермери вчаться подавати овочі «як у Європі» – експерт
Україна може заробляти на овочевій продукції на декілька мільярдів гривень більше, якщо її якість зростатиме, а виробник орієнтуватиметься і на Україну, і на закордон, коментує проблему експерт Українського клубу аграрного бізнесу Ігор Стрелюк.
«На ринку овочівництва професіонали виробляють 2-3%, решту – домашні господарства. Коли йдеться про світовий ринок, виникають проблеми. У магазинах люди хочуть бачити гарно запаковану, калібровану продукцію, і наші виробники лише вчаться це робити. Експорт відбувається лише до Росії, тож коли в сусідів гарний урожай, альтернативи для експорту немає», – зауважує експерт.
Ігор Стрелюк наголошує, що до сьогодні успіх або невдача українських овочівників пов’язана не з використанням технологій, а з погодою.
Однак експерти зазначають, що попри такі труднощі, овочівництво є одним з найприбутковіших секторів сільського господарства в Україні, а відтак, і найбільш перспективним та інвестиційно привабливим.
Тим часом Україна продовжує імпортувати овочі, щороку приблизно по 40 тисяч тонн, кажуть в Українському клубі аграрного бізнесу. Картоплю везуть з Єгипту та Нідерландів, капусту – з Польщі та Македонії, помідори – з Туреччини, цибулю – з Єгипту та Польщі, моркву і столовий буряк – з Польщі та Нідерландів.
Український фермер зазвичай збирає близько 30 центнерів пшениці з гектару, свідчить офіційна статистика Мінагропроду. Відтак, він заробляє не більше 40 копійок з квадратного метра пшеничного поля. Якщо ж селянин засіває площу овочами, один квадратний метр українського чорнозему дає декілька гривень прибутку на рік, а з використанням сучасних технологій рентабельність зростає у рази, кажуть експерти.
Саме тому овочівництвом зацікавилися інвестори. Днями поблизу Києва відкрили чергове овочесховище – одне може забезпечити десяту частину українських потреб у насіннєвій картоплі, повідомляють в Українському клубі аграрного бізнесу.
Ростуть овочесховища – ростимуть і овочі – міністр
В Україні спостерігається збільшення кількості овоче - та фруктосховищ, які дадуть змогу краще їх зберігати, а згодом і виробляти у більшій кількості, констатує міністр аграрної політики Микола Присяжнюк. Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, він назвав необхідні передумови збільшення прибутків і наповнення бюджету від овочівництва.
«Одне з основних питань – це товарний вигляд, це якістть, яка в нас присутня, і збільшення експортного потенціалу. А крім того, скорочення шляху овочів від виробника до споживача, зокрема за рахунок створення оптових ринків», – говорить урядовець.
Нині проблеми транспортування й зберігання городини є чи не найслабшим місцем галузі, вказує міністр. Саме через це, за його словами, вартість продовольчого кошика українців в окремих регіонах різниться на третину. До прикладу, в Луганській та Київській областях овочі чи не найдорожчі – говорить Микола Присяжнюк.
«Незавершена логістика призводить до цього диспаритету. Різниця вартості продовольчого кошика в різних регіонах сягає 150 гривень, чого не мало б бути в межах одної держави», – пояснює міністр.
За інформацією Мінагрополітики, найдорожчими є овочі на Запоріжжі, Луганщині, Донеччині – саме в тих областях, де не розвивається система їхнього зберігання й перевезення. Відсутність складів та сталих схем транспортування визнають і самі виробники українських овочів.
Українська овочева галузь є недостатньо сформованою, і саме тому ринок городини коливається від дефіциту до перевиробництва, констатує Сергій Гавришев, директор департаменту компанії «Сварог вест груп», одного з найбільших виробників овочів в Україні.
«На останній конференції овочівників у Дніпропетровську говорили про перевиробництво. Мали місце локальні кризи, коли продати врожай не могли й по гривні за кілограм. Проблема в тому, що овочівництво легко масштабується: за рік посіви можуть зрости до 30-50%. Традиційно, якщо цей рік видався невдалим, наступний для овочівників буде успішним», – прогнозує виробник.
Фермери вчаться подавати овочі «як у Європі» – експерт
Україна може заробляти на овочевій продукції на декілька мільярдів гривень більше, якщо її якість зростатиме, а виробник орієнтуватиметься і на Україну, і на закордон, коментує проблему експерт Українського клубу аграрного бізнесу Ігор Стрелюк.
«На ринку овочівництва професіонали виробляють 2-3%, решту – домашні господарства. Коли йдеться про світовий ринок, виникають проблеми. У магазинах люди хочуть бачити гарно запаковану, калібровану продукцію, і наші виробники лише вчаться це робити. Експорт відбувається лише до Росії, тож коли в сусідів гарний урожай, альтернативи для експорту немає», – зауважує експерт.
Ігор Стрелюк наголошує, що до сьогодні успіх або невдача українських овочівників пов’язана не з використанням технологій, а з погодою.
Однак експерти зазначають, що попри такі труднощі, овочівництво є одним з найприбутковіших секторів сільського господарства в Україні, а відтак, і найбільш перспективним та інвестиційно привабливим.
Тим часом Україна продовжує імпортувати овочі, щороку приблизно по 40 тисяч тонн, кажуть в Українському клубі аграрного бізнесу. Картоплю везуть з Єгипту та Нідерландів, капусту – з Польщі та Македонії, помідори – з Туреччини, цибулю – з Єгипту та Польщі, моркву і столовий буряк – з Польщі та Нідерландів.