Ніколя Саркозі пообіцяв піти з політики, якщо його не переоберуть президентом Франції на виборах, що будуть наступного місяця. А от перед Володимиром Путіним, колишнім і незабаром новим президентом Росії, такий вибір взагалі не стояв. Як і з яким багажем європейські президенти відходять від влади. Про це Радіо Свобода розмовляло з українською журналісткою у Франції, кореспонденткою «Українського тижня» в Парижі Аллою Лазарєвою.
– Алло, як на Вашу думку, те, що президент може собі дозволити піти з політики – це його слабкість, чи сила?
– Я би сказала, що для французької політики це більше традиція. Оскільки, скажімо, президент де Голь, коли оголосив референдум у 1958 році, він теж сказав: «Якщо я програю, то я піду з політики!» І він так і зробив. Тобто тут це вважається ознакою послідовності, вірності своєму слову ну і поваги, врешті, до виборців.
– Не проходить тижня, щоб не з’явилося якесь нове журналістське розслідування маєтків чинного українського Президента Віктора Януковича. Багато оглядачів говорять, що коли він піде з посади, то до нього виникне багато запитань у слідчих органів. Але, з іншого боку, подібна ситуація не є унікальною для України. Президента Франції, Жака Ширака засудили до двох років умовно після того, як він пішов зі своєї посади. Чи бачите тут якісь паралелі?
– Я би не порівнювала, тому що процес проти Ширака стосувався подій, які відбулися, коли він був мером Парижа.
Тобто йому дійсно закидали, ну і довели також, певні зловживання, і його визнали винним, але, все таки, це не стосувалося періоду перебування на президентській посаді. Якщо порівнювати з українською ситуацією, то я б сказала, що Ширак абсолютно гідно поставився до процесу проти себе. Він відшкодував частину грошей. Відразу ще, під час процесу, тобто ще не був визнаний винним, але він вже перерахував певну частину грошей на рахунки мерії. І все відбулося, все таки, коректно і якось шляхетно.
В Україні, коли ми бачимо процеси, перепрошую, Луценка і Тимошенко, то ту просто коментарі зайві, бо вони схожі на все, крім нормальних судових процесів.
Ясно, що Янукович, якщо він піде від влади і, знаючи як відбувалися процеси над опозицією, звичайно, може собі уявити, що той, хто буде при владі після нього, захоче йому помститися. І йому буде за що зачепитися – починаючи від Межигір’я і закінчуючи багатьма іншими справами…
Тому цілком може бути, що він намагається залишитися саме і для того, щоб забезпечити себе від переслідувань на майбутнє.
Але, знову ж таки, рівень судочинства і рівень поваги держави до своїх громадян (різних громадян, а також і колишніх президентів) в Україні і у Франції, на жаль, дуже відрізняється.
– Алло, як на Вашу думку, те, що президент може собі дозволити піти з політики – це його слабкість, чи сила?
– Я би сказала, що для французької політики це більше традиція. Оскільки, скажімо, президент де Голь, коли оголосив референдум у 1958 році, він теж сказав: «Якщо я програю, то я піду з політики!» І він так і зробив. Тобто тут це вважається ознакою послідовності, вірності своєму слову ну і поваги, врешті, до виборців.
– Не проходить тижня, щоб не з’явилося якесь нове журналістське розслідування маєтків чинного українського Президента Віктора Януковича. Багато оглядачів говорять, що коли він піде з посади, то до нього виникне багато запитань у слідчих органів. Але, з іншого боку, подібна ситуація не є унікальною для України. Президента Франції, Жака Ширака засудили до двох років умовно після того, як він пішов зі своєї посади. Чи бачите тут якісь паралелі?
Коли ми бачимо процеси Луценка і Тимошенко, то коментарі зайві, бо вони схожі на все, крім нормальних судових процесів
– Я би не порівнювала, тому що процес проти Ширака стосувався подій, які відбулися, коли він був мером Парижа.
Тобто йому дійсно закидали, ну і довели також, певні зловживання, і його визнали винним, але, все таки, це не стосувалося періоду перебування на президентській посаді. Якщо порівнювати з українською ситуацією, то я б сказала, що Ширак абсолютно гідно поставився до процесу проти себе. Він відшкодував частину грошей. Відразу ще, під час процесу, тобто ще не був визнаний винним, але він вже перерахував певну частину грошей на рахунки мерії. І все відбулося, все таки, коректно і якось шляхетно.
В Україні, коли ми бачимо процеси, перепрошую, Луценка і Тимошенко, то ту просто коментарі зайві, бо вони схожі на все, крім нормальних судових процесів.
Ясно, що Янукович, якщо він піде від влади і, знаючи як відбувалися процеси над опозицією, звичайно, може собі уявити, що той, хто буде при владі після нього, захоче йому помститися. І йому буде за що зачепитися – починаючи від Межигір’я і закінчуючи багатьма іншими справами…
Тому цілком може бути, що він намагається залишитися саме і для того, щоб забезпечити себе від переслідувань на майбутнє.
Але, знову ж таки, рівень судочинства і рівень поваги держави до своїх громадян (різних громадян, а також і колишніх президентів) в Україні і у Франції, на жаль, дуже відрізняється.
