Гості «Вашої Свободи»: Олег Десятов, студент НТУУ «КПІ», голова студентської ради; Дафна Рачок, студентка НаУКМА, член незалежної студентської профспілки «Пряма дія».
Інна Кузнецова: Сьогодні на Донеччині у маленькому містечку Шахтарськ відбудеться акція на підтримку студентки місцевого педагогічного училища Тетяни Кочеткової.
Тетяна відмовилася підкоритися рішенню керівництва училища про прибирання території місцевого звалища. І при цьому, за словами студентів, необхідні інструменти для прибирання студенти мали купити самі.
Дафна щойно повернулася з Шахтарська. Хоча акція ця протесту буде о 14-ій годині. Там, до речі, буде кореспондентка Радіо Свобода.
Дафно, що там відбувалося? І що Ви бачили? Спілкувалися з Танею і з керівництвом училища?
Дафна Рачок: Так. Але ми більше спілкувалися зі студентками цього училища і з колишніми викладачами, колишніми випускниками, тому що сама адміністрація зараз не дуже воліє з нами спілкуватися, і адміністрація училища налаштована до профспілчан радше негативно.
Те, що там відбувається, складно описати у двох словах, тому що коли Таня в середині квітня звернулася з приводу того, що вона в училищі стикається з постійними поборами та експлуатацією, ми почали «копати». І, власне, ті подробиці, які ми виявили, виявилося, що експлуатація праці, те, що дівчата просто до п’ятої години вечора щоденно прибирають звалище, – це лише «квіточки».
Насправді там присутній як моральний пресинг на студенток. Їхня директорка просто до них звертається, як «жирні корови».
І також там присутні постійні побори. У гуртожитку панують просто антисанітарні норми, на стіні гуртожитку просто пішла тріщина. А головний корпус училища у такому стані, що там затоплений четвертий поверх, і тому усіх студентів просто спустили на третій поверх учитися. А також на даху цього четвертого корпусу проростає дерево. Хоча на цей корпус тричі виділялися гроші на ремонт, що здійснено не було.
Тоді, як усі наші звинувачення на адресу адміністрації вони заперечують, мовляв, ми лише «перегинаємо палку» і перебільшуємо події, якось маніпулюємо фактами.
– Знаю, що цим питанням уже зацікавилася ГПУ. На сайті ГПУ є інформація про те, що проводиться перевірка додержання прав учнів Шахтарського педагогічного училища. Будемо бачити, яким буде це рішення, підсумок.
Зацікавилися цим і народні депутати України. Один депутат із Партії регіонів, заступник керівника фракції Владислав Лук’янов зайнявся цим питанням. Ми маємо короткий фрагмент того, що він сказав в інтерв’ю Радіо Свобода.
Владислав Лук’янов: Дії були надмірні. Будь-яка людина може помилитися і зробити якийсь помилковий крок. У нас є питання щодо прибирання території навколо школи, проведення «суботників». Кожна людина мусить підтримувати порядок навколо себе. І це нормально.
Я розумію, що хтось із учнів міг у чомусь помилитися ще. Але на те є педагогічне керівництво, для того, щоб пояснити ситуацію, дати учням зрозуміти вірний напрямок дій, оцінити ситуацію. А коли починається такий силовий тиск, я вважаю, що це зовсім не та ситуація, де можна дозволити собі діяти таким чином.
Та ситуація не витримує ніякої критики. Там обурене було і керівництво міста, можу сказати відверто. Ця ситуація обурила і місцеву громаду. І були висновки, серйозна розмова з керівництвом, що нас не влаштовує таке керівництво педагогічне. Моя оцінка досить сувора у цьому випадку.
Я думаю, що такі порушення можуть бути типові для інших навчальних закладів, і вони будуть уроком для побудови у майбутньому відносин керівники-підлеглі-учні- студенти-школярі. І я думаю, що завдяки цій історії таких випадків буде менше.
– Олеже, Вам не доводилося чути про цю історію. Однак студенти КПІ завше були такими: можемо захищати свої права, знаємо, як це робити, з профспілкою чи без, але захищати права будемо.
«Пряма дія» зверталася і до відповідного міністерства – Міносвіти і науки.
Ми, до речі, теж зверталися. Хотіли покликати на сьогоднішній ефір. Але керівники відповідних підрозділів зараз перебувають на важливій нараді. Не змогли прийти до нас.
Як би ви, громада КПІ, чинила у такій ситуації?
Олег Десятов: Чесно сказати, тут, напевне, повстає питання саме керівника в даному випадку навчального закладу і саме взаємодія студентських громадських організацій чи то студентського активу з адміністрацією вищого навчального закладу того чи іншого.
У нашому випадку на прикладі КПІ якихось таких досить гострих проблем з адміністрацією університету в принципі, на моїй пам'яті, за останніх 4-5 років не виникало. Якщо є навіть якісь там непорозуміння чи робочі моменти, просто за столом переговорів у контексті діалогу ці питання вирішуються.
А що стосується якихось «суботників» чи то прибирання території, у нас, в принципі, це явище також практикується, але це не є примусово: давайте прибирайте!
Є студентські колективи, чи то на факультеті, чи то на рівні університету, оголошується «суботник», і всі охочі, хто має можливість, приходять і допомагають прибрати територію. Оскільки КПІ – це і великий парк, в якому відпочивають усі, напевне, і жителі міста Києва, не лише студенти КПІ. Не вистачає штату, щоб утримувати його в хорошому стані, тому студенти також долучаються до цього. Але в якомусь примусовому порядку – такого немає.
– Очевидно, і студенти НаУКМА так само долучаються.
Я пам’ятаю часи свого студентства. Це були радянські часи. І так само ми прибирали. Навіть мушу сказати, що мої однокурсники працювали на будівництві музею Великої Вітчизняної війни, а я особисто працювала на музеї Леніна, там впорядковували ми територію.
Тобто, волонтерство для студентів звичне. Я знаю, що будуть працювати студенти і на Євро. І це все безоплатно у багатьох випадках. Але тут, очевидно, сама співпраця між студентами і керівництвом.
Хоча, з іншого боку, є ще таке питання. На сайті, здається, «Прямої дії» мені довелося прочитати листування мешканців міста Шахтарська з тими, хто писав тексти про непорядки в шахтарському училищі. Мовляв, у місті Шахтарську все так, не лише в училищі. А, мовляв, це ви собі з Києва «понаїхали» і вам чогось хочеться іншого.
Дафна Рачок: По-перше, мені хотілося б ще трохи зауважити про це волонтерство. Мені здається, тут важливий момент того, чи добровільно, чи недобровільно це здійснюється. Якщо студенти, студентки на щось погоджуються зі власної волі, то гаразд, нехай це буде.
Наприклад, та ж сама Таня Кочеткова є волонтеркою організації, яка працює в її рідному місті Харцизьку «Крок вперед». Це, скажімо, те, на що вона погодилася добровільно. Тоді, як ці «суботники»… І це не були лише суботники в училищі. Туди саме учнів зганяли обов’язково. І якщо вони туди не приходили, це могло результувати в їхнє виключення з училища, наприклад.
І щодо адміністрації. Там ніяких переговорів між студентками і адміністрацією просто не могло бути, тому що на студенток чинили повний моральний пресинг, їм не давали сказали вільного слова, і студентки були дуже залякані.
Щодо міста Шахтарська, то з двох моїх поїздок туди мені дуже сподобалося це місто. Я не можу сказати, що ми дуже сильно «копали» вглиб саме міських проблем, але коли на сайті «Прямої дії» пишуть коментарі, що в самому місті немає 20 років води і це нормально, то, мені здається, тут немає чим хвалитися.
Можна взяти, наприклад, цей випадок з училищем, як прецедент, і налагодити все у цьому училищі, а потім на прикладі цієї справи просто там рухатися далі.
– Добре. Чи можуть це налагодити самі студенти?Не реально, очевидно. Так?
Дафна Рачок: Мені здається, що зараз студенти просто якось не усвідомлюють своїх сил. І ми, як незалежна студентська профспілка, мусимо їм допомогти якось, допомогти в першу чергу повірити себе, в те, що студентство – це сила!
– Наскільки, Ви думаєте, це вдасться вам? Що ви збираєтеся зробити, крім того походу до Міносвіти минулого тижня, цієї акції протесту під Шахтарським педагогічним училищем?
Дафна Рачок: Ми намагаємося, щоб студенти змогли зрозуміти, що між ними і адміністрацією має бути якийсь діалог, що має бути якийсь зворотній зв'язок. А не так: адміністрація наказала – студенти виконали. Студенти мають стати якимось суб’єктом.
І те, що ми намагаємося зробити, це, звісно, було б в ідеалі, якби студенти заснували там теж і студентську профспілку, якби там була викладацька профспілка. І потім студентки училища просто могли б контролювати всі події у своєму навчальному закладі, щоб не допустити повторення таких випадків.
– Наскільки це реально для них, як Ви бачите по ситуації?
Дафна Рачок: Мені здається, що це зараз цілком реально, тому що «крига скресла». І до нас звертається за поміччю також усе більше й більше студентів. І приклад Тані був поштовхом. І коли люди побачили, що Таня озвучила проблему, вона не промовчала, вона не побоялася це винести за якісь вузькі межі училища, і що на це була відповідь від нас, і що це стало причиною, поштовхом до якихось подальших зрушень, зараз, бачачи всі ці зрушення, цей позитивний процес, починають приєднуватися також інші студентки.
– У нас є слухач.
Слухачка: Мене звати Наталія. Я студентська Сумського державного університету. Хочу долучитися до розмови.
Я слухала дуже цікаву і дуже актуальну проблему сьогодні для студентства. Хочеться поділитися досвідом власного університету. У нашому університеті створена студентська профспілка, яка активно працює. Студенти залюбки долучається до роботи зі студентською профспілкою. Вона активно захищає права студентів.
Але навіть на сьогодні в нашому університеті розробляється так званий «Етичний кодекс» студентів, де прописані права та обов’язки студентства не лише під час навчання, але, скажімо, і за межами університету.
– Якби я запитала у Вас: наскільки у вас можливий такий випадок, який стався у Шахтарському педагогічному училищі?
Слухачка: Мені важко настільки судити, тому що я не виключаю того, що такий випадок міг би статися в нашому університеті, тому що, наскільки я обізнана у справах нашого університету, його діяльності, права студентів не те що порушуються на такому рівні, як у випадку Шахтарська, але є випадки порушення прав студентів. Хоча б елементарні там з боку…
– Які саме?
Слухачка: У нас дуже часто, наприклад, викладачі, на думку студентів, необ’єктивно виставляють оцінки.
– А є таке явище, як корупція? От кажуть, що зараз у студентському середовищі залік коштує стільки-то, іспит – ще стільки-то. Наскільки це стосується вашого вишу?
Слухачка: Я впевнена, що корупція існує у будь-яких вищих навчальних закладах України. Особисто мені не доводилося віч-на-віч зустрічатися з тими випадками, коли викладач сам говорив, що залік коштує стільки-то гривень, іспит – стільки-то. Особисто я з цим не зустрічалася.
– Але у студентській їдальні чи у кав’ярні кажуть: ой, я сьогодні пішов, заплатив?
Слухачка: От так.
– Чи як там кажуть? «Порєшал».
Слухачка: Так. Такі розмови я чую. І мої одногрупники говорять про те, що їхні знайомі скаржаться, що в університетах є корупція, вони купують і іспити, і дипломні, і бакалаврські.
– Олеже, питання корупції – як в КПІ це вирішується? Вчитися в КПІ, очевидно, набагато важче, ніж у педагогічному училищі.
Олег Десятов: Напевне. Однозначно не можу сказати.
Але що стосується корупції, то не можу на 100% сказати, що от я знаю, що її немає, але дуже рідко про такі моменти взагалі, тобто в нас в університеті не чути.
Наприклад, взимку мені телефонували з прокуратури і запитували: з’явилася якась стаття в інтернет-виданні, я вже точно не пам’ятаю, що начебто у КПІ можна купувати іспити і так далі. Чесно сказати, я особисто з такими фактами не стикався. У нас в університеті такого не практикується. І зі сторони адміністрації ведеться завжди моніторинг, створюються постійні комісії, які стараються моніторити цей процес.
Тому що, напевне, тут також присутній також людський фактор, наскільки сумлінно викладач виконує свої обов’язки, чи дійсно він хоче дати знання студенту, чи він хоче якось знайти вигоду з цього процесу собі.
Таких широких явищ в КПІ немає. Ніяких скарг від студентів не було там за останні роки.Студентам є куди звернутися, не тільки до студентських організацій, але й включно до адміністрації і факультетів, і університету.
– Мені на сайті вашої студради довелося читати таке листування. Там є таке запитання-відповідь. І хтось зі студентів писав таку невеличку скаргу на викладачку англійської мови. Я не пригадаю зараз, на якому факультеті та викладачка працює.
Що роботи? Бо, мовляв, іноді вона собі дозволяє не приходити на заняття, розмовляє не англійською, а російською мовою на парах. І відповідь була така: напишіть всієї підгрупою листа, підпишіться – і все буде вирішено.
Наскільки такі питання легко вирішуються з адміністрацією?
Олег Десятов: Чесно сказати, якщо навіть такі нюанси виникають, наприклад, можливий такий варіант, що студентам не подобається викладач, його рівень викладання і так далі, тобто фактично це на рівні факультету вирішується питання. Група пише лист-звернення, підписується група, йде це до декана або заступника декана і фактично або зразу, або залежно від того, яке навантаження у викладачів, заміняють викладача.
Але що стосується англійської мови, також є такий момент. КПІ (напевне, багато хто знає) – університет, який деякою мірою, можна сказати, «соціальний», тому що велика кількість студентів іногородніх, які приїхали з маленьких міст, з сіл з різних регіонів України. І рівень викладання англійської мови у різних школах у різних регіонах України різний був.
Тому хтось приходить, наприклад, на перший курс з досить високим рівнем знання англійської мови, а хтось приходить з досить низьким. І викладачам з англійської мови доводиться якось підлаштовуватися. Тому що, якщо спілкуватися лише англійською, один може все розуміти, а інший – нічого.
Тому тут доводиться шукати якісь компроміси, щоб усі студенти групи, а це може бути і 20, і 25, і 16 чоловік – всі могли б бути повноцінними учасниками навчального процесу.
– Якщо говорити ширше про права студентів, ми не зачепили питання корупції стосовно того, якщо ви захищаєте права саме через профспілки, я не кажу про НаУКМА, але про інші вузи, як часто вам доводиться стикатися з тим, що студенти говорять про корупцію? Чи здебільшого мовчать, хочуть закінчити навчання, а потім уже говорити про це?
Дафна Рачок: Здебільшого студенти говорять про корупцію у своєму тісному колі. І ці проблеми вони не завше виносять на якийсь ширший огляд.
Питання корупції, мені здається, ми трішечки не вповні розглядаємо, тому що в корупції завжди є дві сторони: та, яка вимагає і бере гроші, і та, яка дає гроші. І всю відповідальність ми «вішаємо» на ту сторону, яка вимагає і бере ці гроші, тоді як легітимізують цей механізм обидві. І мені здається, що тут також це питання, я не знаю, небажання противитися такому устрою, небажання захищати свою ціль, воно теж присутнє.
І я теж можу навести приклад. У середу їхала у маршрутці з Донецька до Шахтарська, дівчина поряд зі мною, по телефону сказала просто чудову фразу: зарплата зараз пішла нормально – вже 2,5 тисячі відклала на сесію, як відкладу три, то буду збирати на відпустку.
– Про взаємодію студентства з міністерством. Ви минулого тижня пікетували міністерство. Були незадоволені, наскільки я розумію, з того, що на сайті.
Доводилося і студентам КПІ минулого року захищати свої права. Може, не свої права, права свого ректора. Так?
Олег Десятов: Ну, як? Права колективу, тобто це право колективу – обирати ректора, а не право міністерства призначати виконувача обов’язків чи ще щось. І просто колектив що студентський, що викладацький хотіли зробити свій вибір і обрати ректора так, як це і має бути. Тому виникло таке непорозуміння, така проблема.
На жаль, не знаю, начебто зараз вже вона і вирішилася. 29 березня у нас відбулася конференція трудового колективу. Близько 800 делегатів. Це були учасники конференції, які обирали ректора. І за кандидатуру Михайла Захаровича Згуровського проголосували 752 делегати з 780, здається. Мені здається, що це дійсно говорить про те, що трудовий колектив виявив свою волю.
Але також зараз усе в підвішеному стані. І колектив також такий трошки в напрузі, оскільки і сесія зараз у зв’язку з Євро вже починається, і в принципі пройшло півтора місяця після того, як трудовий колектив визначився, але, на жаль, міністерство, тобто керівник Міносвіти, на даному етапі ще не підписав контракт з ректором, що мало б бути зроблене фактично відразу після конференції, після якихось процедурних моментів, засідання кадрової комісії.
– Що планують студенти у цьому сенсі?
Олег Десятов: Чесно сказати, я не можу говорити якось, що от щось планують саме. Але напруження є.
Тобто Міносвіти з університетом, за логікою речей, усе зрозуміло. Т Колектив обрав – людині формально залишається підписати наказ на призначення на посаду керівника.
Я не хочу говорити, що будуть якісь там мітинги чи пікети, але я цього не виключаю. Просто не хочеться. До останнього йде надія і віра, що все-таки відбудеться цей процес.
– Активна протидія (так я прочитала на сайті «Студентської дії») – це людський спосіб існування у цьому світі. І змирятися з проблемами – це вибір равлика.
СЛУХАТИ / ДИВИТИСЬ
Інна Кузнецова: Сьогодні на Донеччині у маленькому містечку Шахтарськ відбудеться акція на підтримку студентки місцевого педагогічного училища Тетяни Кочеткової.
Тетяна відмовилася підкоритися рішенню керівництва училища про прибирання території місцевого звалища. І при цьому, за словами студентів, необхідні інструменти для прибирання студенти мали купити самі.
Дафна щойно повернулася з Шахтарська. Хоча акція ця протесту буде о 14-ій годині. Там, до речі, буде кореспондентка Радіо Свобода.
Дафно, що там відбувалося? І що Ви бачили? Спілкувалися з Танею і з керівництвом училища?
Їхня директорка до них звертається, як «жирні корови». Там присутні постійні побори
Усі наші звинувачення на адресу адміністрації заперечують і кажуть, що ми маніпулюємо фактами
Те, що там відбувається, складно описати у двох словах, тому що коли Таня в середині квітня звернулася з приводу того, що вона в училищі стикається з постійними поборами та експлуатацією, ми почали «копати». І, власне, ті подробиці, які ми виявили, виявилося, що експлуатація праці, те, що дівчата просто до п’ятої години вечора щоденно прибирають звалище, – це лише «квіточки».
Насправді там присутній як моральний пресинг на студенток. Їхня директорка просто до них звертається, як «жирні корови».
І також там присутні постійні побори. У гуртожитку панують просто антисанітарні норми, на стіні гуртожитку просто пішла тріщина. А головний корпус училища у такому стані, що там затоплений четвертий поверх, і тому усіх студентів просто спустили на третій поверх учитися. А також на даху цього четвертого корпусу проростає дерево. Хоча на цей корпус тричі виділялися гроші на ремонт, що здійснено не було.
Тоді, як усі наші звинувачення на адресу адміністрації вони заперечують, мовляв, ми лише «перегинаємо палку» і перебільшуємо події, якось маніпулюємо фактами.
– Знаю, що цим питанням уже зацікавилася ГПУ. На сайті ГПУ є інформація про те, що проводиться перевірка додержання прав учнів Шахтарського педагогічного училища. Будемо бачити, яким буде це рішення, підсумок.
Зацікавилися цим і народні депутати України. Один депутат із Партії регіонів, заступник керівника фракції Владислав Лук’янов зайнявся цим питанням. Ми маємо короткий фрагмент того, що він сказав в інтерв’ю Радіо Свобода.
Були висновки з керівництвом, що нас не влаштовує таке керівництво педагогічне. Такі порушення можуть бути типові для інших навчальних закладів. Завдяки цій історії таких випадків буде менше
Владислав Лук’янов: Дії були надмірні. Будь-яка людина може помилитися і зробити якийсь помилковий крок. У нас є питання щодо прибирання території навколо школи, проведення «суботників». Кожна людина мусить підтримувати порядок навколо себе. І це нормально.
Я розумію, що хтось із учнів міг у чомусь помилитися ще. Але на те є педагогічне керівництво, для того, щоб пояснити ситуацію, дати учням зрозуміти вірний напрямок дій, оцінити ситуацію. А коли починається такий силовий тиск, я вважаю, що це зовсім не та ситуація, де можна дозволити собі діяти таким чином.
Та ситуація не витримує ніякої критики. Там обурене було і керівництво міста, можу сказати відверто. Ця ситуація обурила і місцеву громаду. І були висновки, серйозна розмова з керівництвом, що нас не влаштовує таке керівництво педагогічне. Моя оцінка досить сувора у цьому випадку.
Я думаю, що такі порушення можуть бути типові для інших навчальних закладів, і вони будуть уроком для побудови у майбутньому відносин керівники-підлеглі-учні- студенти-школярі. І я думаю, що завдяки цій історії таких випадків буде менше.
– Олеже, Вам не доводилося чути про цю історію. Однак студенти КПІ завше були такими: можемо захищати свої права, знаємо, як це робити, з профспілкою чи без, але захищати права будемо.
«Пряма дія» зверталася і до відповідного міністерства – Міносвіти і науки.
Ми, до речі, теж зверталися. Хотіли покликати на сьогоднішній ефір. Але керівники відповідних підрозділів зараз перебувають на важливій нараді. Не змогли прийти до нас.
Як би ви, громада КПІ, чинила у такій ситуації?
Олег Десятов: Чесно сказати, тут, напевне, повстає питання саме керівника в даному випадку навчального закладу і саме взаємодія студентських громадських організацій чи то студентського активу з адміністрацією вищого навчального закладу того чи іншого.
У нашому випадку на прикладі КПІ якихось таких досить гострих проблем з адміністрацією університету в принципі, на моїй пам'яті, за останніх 4-5 років не виникало. Якщо є навіть якісь там непорозуміння чи робочі моменти, просто за столом переговорів у контексті діалогу ці питання вирішуються.
А що стосується якихось «суботників» чи то прибирання території, у нас, в принципі, це явище також практикується, але це не є примусово: давайте прибирайте!
Є студентські колективи, чи то на факультеті, чи то на рівні університету, оголошується «суботник», і всі охочі, хто має можливість, приходять і допомагають прибрати територію. Оскільки КПІ – це і великий парк, в якому відпочивають усі, напевне, і жителі міста Києва, не лише студенти КПІ. Не вистачає штату, щоб утримувати його в хорошому стані, тому студенти також долучаються до цього. Але в якомусь примусовому порядку – такого немає.
– Очевидно, і студенти НаУКМА так само долучаються.
Я пам’ятаю часи свого студентства. Це були радянські часи. І так само ми прибирали. Навіть мушу сказати, що мої однокурсники працювали на будівництві музею Великої Вітчизняної війни, а я особисто працювала на музеї Леніна, там впорядковували ми територію.
Тобто, волонтерство для студентів звичне. Я знаю, що будуть працювати студенти і на Євро. І це все безоплатно у багатьох випадках. Але тут, очевидно, сама співпраця між студентами і керівництвом.
Хоча, з іншого боку, є ще таке питання. На сайті, здається, «Прямої дії» мені довелося прочитати листування мешканців міста Шахтарська з тими, хто писав тексти про непорядки в шахтарському училищі. Мовляв, у місті Шахтарську все так, не лише в училищі. А, мовляв, це ви собі з Києва «понаїхали» і вам чогось хочеться іншого.
Дафна Рачок: По-перше, мені хотілося б ще трохи зауважити про це волонтерство. Мені здається, тут важливий момент того, чи добровільно, чи недобровільно це здійснюється. Якщо студенти, студентки на щось погоджуються зі власної волі, то гаразд, нехай це буде.
Наприклад, та ж сама Таня Кочеткова є волонтеркою організації, яка працює в її рідному місті Харцизьку «Крок вперед». Це, скажімо, те, на що вона погодилася добровільно. Тоді, як ці «суботники»… І це не були лише суботники в училищі. Туди саме учнів зганяли обов’язково. І якщо вони туди не приходили, це могло результувати в їхнє виключення з училища, наприклад.
І щодо адміністрації. Там ніяких переговорів між студентками і адміністрацією просто не могло бути, тому що на студенток чинили повний моральний пресинг, їм не давали сказали вільного слова, і студентки були дуже залякані.
Щодо міста Шахтарська, то з двох моїх поїздок туди мені дуже сподобалося це місто. Я не можу сказати, що ми дуже сильно «копали» вглиб саме міських проблем, але коли на сайті «Прямої дії» пишуть коментарі, що в самому місті немає 20 років води і це нормально, то, мені здається, тут немає чим хвалитися.
Можна взяти, наприклад, цей випадок з училищем, як прецедент, і налагодити все у цьому училищі, а потім на прикладі цієї справи просто там рухатися далі.
– Добре. Чи можуть це налагодити самі студенти?Не реально, очевидно. Так?
Зараз студенти просто не усвідомлюють своїх сил
Дафна Рачок: Мені здається, що зараз студенти просто якось не усвідомлюють своїх сил. І ми, як незалежна студентська профспілка, мусимо їм допомогти якось, допомогти в першу чергу повірити себе, в те, що студентство – це сила!
– Наскільки, Ви думаєте, це вдасться вам? Що ви збираєтеся зробити, крім того походу до Міносвіти минулого тижня, цієї акції протесту під Шахтарським педагогічним училищем?
Між студентами і адміністрацією має бути діалог. А не так: адміністрація наказала – студенти виконали. Студенти мають стати якимось суб’єктом
Дафна Рачок: Ми намагаємося, щоб студенти змогли зрозуміти, що між ними і адміністрацією має бути якийсь діалог, що має бути якийсь зворотній зв'язок. А не так: адміністрація наказала – студенти виконали. Студенти мають стати якимось суб’єктом.
І те, що ми намагаємося зробити, це, звісно, було б в ідеалі, якби студенти заснували там теж і студентську профспілку, якби там була викладацька профспілка. І потім студентки училища просто могли б контролювати всі події у своєму навчальному закладі, щоб не допустити повторення таких випадків.
– Наскільки це реально для них, як Ви бачите по ситуації?
Дафна Рачок: Мені здається, що це зараз цілком реально, тому що «крига скресла». І до нас звертається за поміччю також усе більше й більше студентів. І приклад Тані був поштовхом. І коли люди побачили, що Таня озвучила проблему, вона не промовчала, вона не побоялася це винести за якісь вузькі межі училища, і що на це була відповідь від нас, і що це стало причиною, поштовхом до якихось подальших зрушень, зараз, бачачи всі ці зрушення, цей позитивний процес, починають приєднуватися також інші студентки.
– У нас є слухач.
Слухачка: Мене звати Наталія. Я студентська Сумського державного університету. Хочу долучитися до розмови.
Я слухала дуже цікаву і дуже актуальну проблему сьогодні для студентства. Хочеться поділитися досвідом власного університету. У нашому університеті створена студентська профспілка, яка активно працює. Студенти залюбки долучається до роботи зі студентською профспілкою. Вона активно захищає права студентів.
Але навіть на сьогодні в нашому університеті розробляється так званий «Етичний кодекс» студентів, де прописані права та обов’язки студентства не лише під час навчання, але, скажімо, і за межами університету.
– Якби я запитала у Вас: наскільки у вас можливий такий випадок, який стався у Шахтарському педагогічному училищі?
Слухачка: Мені важко настільки судити, тому що я не виключаю того, що такий випадок міг би статися в нашому університеті, тому що, наскільки я обізнана у справах нашого університету, його діяльності, права студентів не те що порушуються на такому рівні, як у випадку Шахтарська, але є випадки порушення прав студентів. Хоча б елементарні там з боку…
– Які саме?
Слухачка: У нас дуже часто, наприклад, викладачі, на думку студентів, необ’єктивно виставляють оцінки.
– А є таке явище, як корупція? От кажуть, що зараз у студентському середовищі залік коштує стільки-то, іспит – ще стільки-то. Наскільки це стосується вашого вишу?
Слухачка: Я впевнена, що корупція існує у будь-яких вищих навчальних закладах України. Особисто мені не доводилося віч-на-віч зустрічатися з тими випадками, коли викладач сам говорив, що залік коштує стільки-то гривень, іспит – стільки-то. Особисто я з цим не зустрічалася.
– Але у студентській їдальні чи у кав’ярні кажуть: ой, я сьогодні пішов, заплатив?
Слухачка: От так.
– Чи як там кажуть? «Порєшал».
Слухачка: Так. Такі розмови я чую. І мої одногрупники говорять про те, що їхні знайомі скаржаться, що в університетах є корупція, вони купують і іспити, і дипломні, і бакалаврські.
– Олеже, питання корупції – як в КПІ це вирішується? Вчитися в КПІ, очевидно, набагато важче, ніж у педагогічному училищі.
Олег Десятов: Напевне. Однозначно не можу сказати.
Але що стосується корупції, то не можу на 100% сказати, що от я знаю, що її немає, але дуже рідко про такі моменти взагалі, тобто в нас в університеті не чути.
Наприклад, взимку мені телефонували з прокуратури і запитували: з’явилася якась стаття в інтернет-виданні, я вже точно не пам’ятаю, що начебто у КПІ можна купувати іспити і так далі. Чесно сказати, я особисто з такими фактами не стикався. У нас в університеті такого не практикується. І зі сторони адміністрації ведеться завжди моніторинг, створюються постійні комісії, які стараються моніторити цей процес.
Тому що, напевне, тут також присутній також людський фактор, наскільки сумлінно викладач виконує свої обов’язки, чи дійсно він хоче дати знання студенту, чи він хоче якось знайти вигоду з цього процесу собі.
Таких широких явищ в КПІ немає. Ніяких скарг від студентів не було там за останні роки.Студентам є куди звернутися, не тільки до студентських організацій, але й включно до адміністрації і факультетів, і університету.
– Мені на сайті вашої студради довелося читати таке листування. Там є таке запитання-відповідь. І хтось зі студентів писав таку невеличку скаргу на викладачку англійської мови. Я не пригадаю зараз, на якому факультеті та викладачка працює.
Що роботи? Бо, мовляв, іноді вона собі дозволяє не приходити на заняття, розмовляє не англійською, а російською мовою на парах. І відповідь була така: напишіть всієї підгрупою листа, підпишіться – і все буде вирішено.
Наскільки такі питання легко вирішуються з адміністрацією?
Олег Десятов: Чесно сказати, якщо навіть такі нюанси виникають, наприклад, можливий такий варіант, що студентам не подобається викладач, його рівень викладання і так далі, тобто фактично це на рівні факультету вирішується питання. Група пише лист-звернення, підписується група, йде це до декана або заступника декана і фактично або зразу, або залежно від того, яке навантаження у викладачів, заміняють викладача.
Але що стосується англійської мови, також є такий момент. КПІ (напевне, багато хто знає) – університет, який деякою мірою, можна сказати, «соціальний», тому що велика кількість студентів іногородніх, які приїхали з маленьких міст, з сіл з різних регіонів України. І рівень викладання англійської мови у різних школах у різних регіонах України різний був.
Тому хтось приходить, наприклад, на перший курс з досить високим рівнем знання англійської мови, а хтось приходить з досить низьким. І викладачам з англійської мови доводиться якось підлаштовуватися. Тому що, якщо спілкуватися лише англійською, один може все розуміти, а інший – нічого.
Тому тут доводиться шукати якісь компроміси, щоб усі студенти групи, а це може бути і 20, і 25, і 16 чоловік – всі могли б бути повноцінними учасниками навчального процесу.
– Якщо говорити ширше про права студентів, ми не зачепили питання корупції стосовно того, якщо ви захищаєте права саме через профспілки, я не кажу про НаУКМА, але про інші вузи, як часто вам доводиться стикатися з тим, що студенти говорять про корупцію? Чи здебільшого мовчать, хочуть закінчити навчання, а потім уже говорити про це?
Здебільшого студенти говорять про корупцію у своєму тісному колі. Ці проблеми вони не виносять на ширший огляд. В корупції завжди є дві сторони: та, яка вимагає і бере гроші, і та, яка дає. Всю відповідальність ми «вішаємо» на сторону, яка вимагає. Тут питання небажання противитися такому устрою
Зарплата зараз пішла нормально – вже 2,5 тисячі відклала на сесію, як відкладу три, то буду збирати на відпустку
Питання корупції, мені здається, ми трішечки не вповні розглядаємо, тому що в корупції завжди є дві сторони: та, яка вимагає і бере гроші, і та, яка дає гроші. І всю відповідальність ми «вішаємо» на ту сторону, яка вимагає і бере ці гроші, тоді як легітимізують цей механізм обидві. І мені здається, що тут також це питання, я не знаю, небажання противитися такому устрою, небажання захищати свою ціль, воно теж присутнє.
І я теж можу навести приклад. У середу їхала у маршрутці з Донецька до Шахтарська, дівчина поряд зі мною, по телефону сказала просто чудову фразу: зарплата зараз пішла нормально – вже 2,5 тисячі відклала на сесію, як відкладу три, то буду збирати на відпустку.
– Про взаємодію студентства з міністерством. Ви минулого тижня пікетували міністерство. Були незадоволені, наскільки я розумію, з того, що на сайті.
Доводилося і студентам КПІ минулого року захищати свої права. Може, не свої права, права свого ректора. Так?
29 березня у нас відбулася конференція трудового колективу. За Згуровського проголосували. Але керівник Міносвіти ще не підписав контракт з ректором
Олег Десятов: Ну, як? Права колективу, тобто це право колективу – обирати ректора, а не право міністерства призначати виконувача обов’язків чи ще щось. І просто колектив що студентський, що викладацький хотіли зробити свій вибір і обрати ректора так, як це і має бути. Тому виникло таке непорозуміння, така проблема.
На жаль, не знаю, начебто зараз вже вона і вирішилася. 29 березня у нас відбулася конференція трудового колективу. Близько 800 делегатів. Це були учасники конференції, які обирали ректора. І за кандидатуру Михайла Захаровича Згуровського проголосували 752 делегати з 780, здається. Мені здається, що це дійсно говорить про те, що трудовий колектив виявив свою волю.
Але також зараз усе в підвішеному стані. І колектив також такий трошки в напрузі, оскільки і сесія зараз у зв’язку з Євро вже починається, і в принципі пройшло півтора місяця після того, як трудовий колектив визначився, але, на жаль, міністерство, тобто керівник Міносвіти, на даному етапі ще не підписав контракт з ректором, що мало б бути зроблене фактично відразу після конференції, після якихось процедурних моментів, засідання кадрової комісії.
– Що планують студенти у цьому сенсі?
Напруження є. Мітинги чи пікети я не виключаю
Олег Десятов: Чесно сказати, я не можу говорити якось, що от щось планують саме. Але напруження є.
Тобто Міносвіти з університетом, за логікою речей, усе зрозуміло. Т Колектив обрав – людині формально залишається підписати наказ на призначення на посаду керівника.
Я не хочу говорити, що будуть якісь там мітинги чи пікети, але я цього не виключаю. Просто не хочеться. До останнього йде надія і віра, що все-таки відбудеться цей процес.
– Активна протидія (так я прочитала на сайті «Студентської дії») – це людський спосіб існування у цьому світі. І змирятися з проблемами – це вибір равлика.
