Президент Віктор Янукович своїм указом запровадив ухвалене в п’ятницю рішення Ради національної безпеки і оборони про нову редакцію Стратегії національної безпеки України.
Серед чинників, що загрожують глобальній міжнародній стабільності та негативно позначаються на безпековому середовищі України, Стратегія згадує, серед іншого, «виникнення самопроголошених квазідержавних утворень на територіях суверенних держав, поява небезпечних прецедентів визнання іншими державами деяких із цих утворень, що стало стимулом для процесів регіонального сепаратизму».
А серед безпосередніх зовнішніх викликів національній безпеці України названо, зокрема, наявність неврегульованого конфлікту у придністровському регіоні Молдови, невирішеність питання щодо розмежування лінією державного кордону акваторії Чорного і Азовського морів та Керченської протоки, відсутність демаркації державного кордону України з Росією, Білоруссю та Молдовою, або наявність неврегульованих проблемних питань, пов’язаних із тимчасовим перебуванням Чорноморського флоту Росії на території України.
Основними завданнями політики національної безпеки у зовнішньополітичній сфері названі, серед інших, створення умов для інтеграції України в єдиний європейський політичний, економічний, правовий простір із Європейським Союзом, поглиблення стратегічного партнерства України з ЄС, його державами-членами, завершення процесу укладення угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, створення поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, забезпечення виконання Плану дій щодо лібералізації Євросоюзом візового режиму для України, а, з іншого боку, формування нової моделі відносин стратегічного партнерства між Україною та Росією на засадах збалансованості національних інтересів.
Стратегія національної безпеки також передбачає продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) з усіх питань, що становлять взаємний інтерес.
Серед чинників, що загрожують глобальній міжнародній стабільності та негативно позначаються на безпековому середовищі України, Стратегія згадує, серед іншого, «виникнення самопроголошених квазідержавних утворень на територіях суверенних держав, поява небезпечних прецедентів визнання іншими державами деяких із цих утворень, що стало стимулом для процесів регіонального сепаратизму».
А серед безпосередніх зовнішніх викликів національній безпеці України названо, зокрема, наявність неврегульованого конфлікту у придністровському регіоні Молдови, невирішеність питання щодо розмежування лінією державного кордону акваторії Чорного і Азовського морів та Керченської протоки, відсутність демаркації державного кордону України з Росією, Білоруссю та Молдовою, або наявність неврегульованих проблемних питань, пов’язаних із тимчасовим перебуванням Чорноморського флоту Росії на території України.
Основними завданнями політики національної безпеки у зовнішньополітичній сфері названі, серед інших, створення умов для інтеграції України в єдиний європейський політичний, економічний, правовий простір із Європейським Союзом, поглиблення стратегічного партнерства України з ЄС, його державами-членами, завершення процесу укладення угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, створення поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, забезпечення виконання Плану дій щодо лібералізації Євросоюзом візового режиму для України, а, з іншого боку, формування нової моделі відносин стратегічного партнерства між Україною та Росією на засадах збалансованості національних інтересів.
Стратегія національної безпеки також передбачає продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО) з усіх питань, що становлять взаємний інтерес.
