Доступність посилання

19 Листопад 2017, Київ 09:01
Львів – Україна і Польща разом приймають Євро-2012 і багато вболівальників мріють, щоб збірні цих двох країн зустрілись на стадіоні. А це було б історично справедливо. Адже український і польський футбол народились в один день – 14 липня 1894 року у Львові. Наприкінці ХІХ століття футбол заполонив тоді австрійський Львів.

Проходячи львівськими вулицями цими днями, тільки й чуєш: «Оле-оле», «Данія», «Німеччина», «Україна», «Польща», «Португалія» – бачиш радісні обличчя футбольних фанів та їхню приязнь. Втім, зустріти англійця, німця у Львові наприкінці ХІХ століття теж не було несподіванкою. Вони приїздили потягом Відень-Краків-Перемишль-Львів, щоб подивитись копанку, копаний м’яч, як тоді називали нову гру у Львові.

Знавці кажуть, що у 1890 році у Львові навіть грали англійці. А рік опісля копаний м’яч захопив усіх городян. Тоді ж з’явились правила гри у футбол польською мовою.

У 1894 році у Львові відкрили стадіон у британському стилі у Стрийському парку, з трибунами на 7000 місць.Там 14 липня і відбувся футбольний матч між командами товариства «Сокіл» зі Львова і з Кракова. А вже у перші роки ХХ століття були створені футбольні клуби «Легія», «Чарни», «Поґонь», в яких грали польські футболісти, команда «Україна», за яку виступали українські копанкарі, «Гасмонея» – єврейський клуб, німецький «VIS».

Багато вболівальників мали свої місця на стадіонах, але не на трибунах, а на гілках дерев, так і кібіцували, тобто вболівали. Не користувались популярністю серед кібіцув хіба нижні гілки, звідки палицями зганяла поліція.

Таку світлину 30-х років можна оглянути на виставці «Історія львівського футболу», що представлена у музеї мистецтва та давньоукраїнської книги у Львові. Тут фотографії, афіші, вимпели, унікальні значки, які розповідають про зародження львівської копанки.

Найуспішнішою львівською командою була «Поґонь», яка у період 1922-1926 років кілька разів ставала чемпіоном Польщі. «Поґонівці» добре фінансувались власником клубу Людвіком Кухарем, якому ще й належала мережа кінотеатрів у Львові.

Довоєнна Галичина була спортивною

До 1939 року в Галичині була майже півсотня спортивних товариств і клубів, розповіла завідувач музею української давньої книги у Львові Лариса Спаська.

«Цілий комплекс стадіонів був за Стрийською рогаткою, нині податкова. «Поґонь» грала лише на своєму стадіоні, там грала і українська. Одна з перших світлин 1911 року. Казімєж Гурський потім у Польщі був відомим тренером. Останній матч між німцями у Львові був у 1944 році, буквально перед приходом радянських військ», – каже укладач виставки.

У 30-ті роки львівську пресу облетіла карикатура, на якій зображено воротаря команди «Україна», що залицяється до львівської панянки, забувши про ворота і дістає ґоля, тобто гол. Справді воротар Михайло Бутель пропустив м’яч копанкаря (футболіста) Казімєжа Гурського, захопившись коханою дівчиною, яка згодом стала його дружиною. Пані Бутельова вже потім не стояла біля футбольних воріт. Бо деколи і з причини кохання «Україна» отримує ґоля.

Читайте більше тут:
  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG