Україна не зможе здійснити реформи, якщо політики не припинять маніпуляції на мовному та історичному ґрунті. Таку думку висловив в інтерв’ю Радіо Свобода відомий історик, публіцист і громадський діяч Ярослав Грицак.
Ухвалення «мовного закону» – це «заклик до війни, а не до примирення, це зразок найбільш цинічної маніпуляції, причому маніпуляції злочинної, тому що Україну ставлять на межу громадянської війни», наголошує професор.
Польщі вдалося провести системні реформи «тому, що вдалося створити сприятливий суспільний клімат й була нормальна дискусія щодо минулого, тобто спочатку реформи, а потім історична дискусія». «У нас навпаки. У нас немає реформ і, як виглядає, не буде. Натомість нас травлять дискусіями. Це є анти-стратегія, це стратегія анти-розвитку», – сказав Грицак.
Історик вважає, що для України, з огляду на відсутність внутрішнього суспільного консенсусу та зовнішній чинник – політику Росії, варто вибрати «англосаксонську розв’язку».
«Цю розв’язку вперше запропонував ще Рудницький, коли писав свої статті про український націоналізм. І він цю розв’язку дуже просто ілюстрував одним простим прикладом, коли в Лондоні на двох сусідніх площах стоять і пам’ятник Кромвелю, і пам’ятник королю Карлові І, якого він стратив. І обоє вважаються нормальними фігурами британської історії, і усі розуміють, що вони були одночасно і герої, і злочинці», – пояснює Ярослав Грицак.
На його думку, активні люди мають солідаризуватися й «запропонувати нову соціальну політику, направлену на примирення та здобуття Україною нового міжнародного іміджу».
Повністю інтерв’ю з Ярославом Грицаком, професором Українського католицького університету, директором Інституту історичних досліджень Львівського державного університету імені Франка, активним членом руху за українсько-польське примирення, читайте і слухайте на сайті Радіо Свобода.
Ухвалення «мовного закону» – це «заклик до війни, а не до примирення, це зразок найбільш цинічної маніпуляції, причому маніпуляції злочинної, тому що Україну ставлять на межу громадянської війни», наголошує професор.
Польщі вдалося провести системні реформи «тому, що вдалося створити сприятливий суспільний клімат й була нормальна дискусія щодо минулого, тобто спочатку реформи, а потім історична дискусія». «У нас навпаки. У нас немає реформ і, як виглядає, не буде. Натомість нас травлять дискусіями. Це є анти-стратегія, це стратегія анти-розвитку», – сказав Грицак.
Історик вважає, що для України, з огляду на відсутність внутрішнього суспільного консенсусу та зовнішній чинник – політику Росії, варто вибрати «англосаксонську розв’язку».
«Цю розв’язку вперше запропонував ще Рудницький, коли писав свої статті про український націоналізм. І він цю розв’язку дуже просто ілюстрував одним простим прикладом, коли в Лондоні на двох сусідніх площах стоять і пам’ятник Кромвелю, і пам’ятник королю Карлові І, якого він стратив. І обоє вважаються нормальними фігурами британської історії, і усі розуміють, що вони були одночасно і герої, і злочинці», – пояснює Ярослав Грицак.
На його думку, активні люди мають солідаризуватися й «запропонувати нову соціальну політику, направлену на примирення та здобуття Україною нового міжнародного іміджу».
Повністю інтерв’ю з Ярославом Грицаком, професором Українського католицького університету, директором Інституту історичних досліджень Львівського державного університету імені Франка, активним членом руху за українсько-польське примирення, читайте і слухайте на сайті Радіо Свобода.
