Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 05:15

«Сі Бриз» працює на нашу безпеку – віце-адмірал Кабаненко


Віце-адмірал Ігор Кабаненко
Цього року міжнародні навчання «Сі Бриз» пройшли у меншому масштабі, ніж минулого року. Перший заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України віце-адмірал Ігор Кабаненко в інтерв’ю Радіо Свобода пояснив це оптимізацією витрат і запевняє, що це не позначилося на відпрацюванні поставлених завдань. За його словами, здешевити навчання вдалося насамперед завдяки перенесенню сухопутної фази навчань на інший полігон. Віце-адмірал розповів також про участь українського фрегата «Гетьман Сагайдачний» в антипіратській операції та про випробування підводного човна «Запоріжжя».

СЛУХАТИ / ДИВИТИСЬ

– Навчання «Сі Бриз-2012» завершуються цього тижня. Яке значення цих навчань для України? Наскільки мені відомо, це – найбільші військо-морські навчання, в яких беруть участь Військово-морські сили України.

– Так, це найбільші міжнародні військово-морські навчання, які проводяться на території України, в її територіальних водах, на полігонах. Навчання має велике значення для військово-морських збройних сил, тому що ми отримуємо унікальну можливість опанування нових форм та методів підготовки військ до участі в операціях із безпеки на морі та в гуманітарних операціях, підвищення рівня взаємосумісності наших сил із силами країн-партнерів щодо спільних дій у багатонаціональних миротворчих формуваннях. Це вже роками перевірений формат, який працює на нашу взаємну безпеку. Є ще один аспект, на який я хотів би звернути увагу, – це також можливість підвищити взаємну довіру. Взаємна довіра до військових – це також важливо, з точки зору як національної, так і регіональної безпеки.

– Читав, що цього року навчання меншого масштабу, ніж минулого: бюджет істотно зменшився, менше залучили кораблів і особового складу. Чим це зумовлено?

– Ми постійно працюємо у форматі міжнародних навчань щодо їхньої оптимізації, щоб був баланс вартість-ефективність. Якщо подивитися, то ми проводимо берегову фазу в цьому році на полігоні «Тендрівська коса», на полігоні «Чабанка» поблизу Одеси. Ми знімаємо витрати, які раніше були. Пов’язано це з тим, що в нас основна берегова фаза і основні дії під час берегової фази проводилися на Широколанівському полігоні – досить велике плече. Ще це пов’язано з тим, що ми оптимізували багато питань стосовно морської фази, для того, щоб вона проводилася компактно, і щоб ми могли опрацювати там конкретні елементи, які для нас дуже цікаві як з точки зору національних питань безпеки, так і з точки зору міжнародної безпеки. Наприклад, антипіратські дії.

– Цього року це була основна тема.

– Так, це була одна із ключових тем цього навчання. Але крім цього, відпрацьовувалися ще питання, пов’язані з висвітленням обстановки – повітряної, надводної. Це взаємна робота. Питання, пов’язані з пошуками, рятуванням на морі, питання, пов’язані з доцільними формами і способами дій підрозділів аеромобільних і морської піхоти, які залучалися до цього навчання, з точки зору виконання миротворчих завдань.

– Ми відійшли трішки від масштабу навчань.

– Тобто я сказав би так, що ці навчання були оптимальні з точки зору тих питань, які на них були винесені. Тому за рахунок цієї оптимізації дещо, звичайно, ресурс був скорочений.

– Ви сказали про взаємну довіру між учасниками. «Сі Бриз» завжди відбувається на Чорному морі, й одна з чорноморських країн – Росія – традиційно ставиться негативно, критично до навчань «Сі Бриз», не бере в них участі. Чому склалася така ситуація? Адже російські військово-морські сили – флот на Тихому океані – активно бере участь із американцями в спільних навчаннях?

У нас із Росією дуже непоганий формат спільних навчань – «Фарватер миру». Найближчим часом будуть навчання «Слов’янська співдружність»
– Ми запрошуємо наших партнерів із країн Співдружності Незалежних Держав, Російську Федерацію запрошуємо до участі в цьому і в інших навчаннях. Це рішення кожної конкретної держави – брати чи не брати участь, саме з точки зору інтересів цієї держави. Я думаю, що у нас із Росією, з російськими моряками є дуже непоганий формат спільних навчань – це «Фарватер миру». Цього року, до речі, ці навчання також проводилися. Найближчим часом будуть навчання «Слов’янська співдружність», в якому ми будемо разом з нашими російськими і білоруськими колегами відпрацьовувати, знов-таки, миротворчі питання… Тож я б не ставив у такому форматі це питання. Я думаю, що це питання вибору, це питання доцільних форматів, і ми завжди підтверджуємо, що ці військово-морські навчання «Сі Бриз» є відкритими для всіх партнерів, які цікавляться питаннями, що виносяться на ці навчання.

– Порівняйте, будь ласка, коефіцієнт корисної дії або хоча б розкажіть про різницю між навчаннями «Сі Бриз» і «Фарватер миру»?

– Під час цих навчань відпрацьовуються різні елементи спільних дій, але все одно всі ці елементи спрямовані на створення безпеки в морському середовищі. Тут тільки питання форматів, питання прийомів і способів, які відпрацьовуються. Але, знов-таки, хочу наголосити на тому, що це загально працює на безпеку, в даному випадку – чорноморську безпеку.

Ми ж беремо участь не у всіх без винятку міжнародних навчаннях, а лише в тих, які для нас є корисними
Всі навчання, в яких ми беремо участь, з точки зору військової доцільності опрацьовуються фахівцями, експертами Генерального штабу Збройних сил України, експертами видів Збройних сил. І завжди ми намагаємось знайти ті речі, які нам є корисними. Ми ж беремо участь не у всіх без винятку міжнародних навчаннях, а лише в тих, які для нас є корисними, насамперед з точки зору національної безпеки і підготовки військових сил до виконання цих завдань. Тут працюють лише здоровий глузд і питання доцільності.

– Від теми навчань хотів би перейти ще до кількох питань, пов’язаних із флотом, з Військово-морськими силами України. Днями Ви заявили, що Україна приєднається до міжнародної операції боротьби з піратством, і, очевидно, маються на увазі сомалійські пірати і Аденська затока. Чому так довго вирішувалося це питання? Адже ми знаємо історію українських моряків, які потрапляли в піратський полон у цьому регіоні. Це було достатньо давно. Чому Україна лише зараз приєднується до антипіратської операції?

Що стосується операції НАТО «Океанський щит», ми маємо плани приєднатися в наступному році. Але хотів би зазначити, що ми фактично є учасниками іншої операції – «Аталанта». Це операція Євросоюзу
– Те, що стосується операції НАТО «Океанський щит», до якої ми маємо плани приєднатися в наступному році, то це так і є. Тобто ми готуємо фрегат «Гетьман Сагайдачний» з групою спецназу, з палубним вертольотом на борту саме для того, щоб він виконував ці важливі завдання. Але хотів би зазначити, що ми фактично є учасниками іншої операції – «Аталанта». Це операція Євросоюзу.

Тобто це, так би мовити, наступний крок нашої участі в антипіратських ініціативах. Стосовно операції НАТО «Океанський щит» – це буде конкретний крок з точки зору залучення бойових кораблів для патрулювання акваторій, де досі існує ймовірність дій піратів. Хотів би зазначити, що нами обраний формат ротаційного залучення. Тобто корабель буде там патрулювати у відповідні періоди – два-три місяці. Цей формат зараз опрацьовується. Ми в той період, коли наш корабель там перебуває, захищаємо усіх, а коли нас немає, то всі захищають нас. Це, звичайно, є вигідним для нашої держави з огляду на забезпечення безпеки наших цивільних моряків, які працюють на комерційному флоті у світі. І це також є свідченням того, що Україна має відповідні сили і спроможності для виконання таких завдань. І ще один аспект – це також можливість перевірити на практиці все те, що ми відпрацьовуємо на таких міжнародних заходах, як «Сі Бриз» та інші, отримати практичний досвід.

– Днями стало відомо про пробне занурення єдиного українського підводного човна «Запоріжжя». З цим підводним човном дуже цікава історія – ми весь час чули, що цей підводний човен в ремонті. І от Департамент преси та зв’язків із засобами масової інформації Міністерства оборони повідомив про те, як занурювався наш підводний човен: «Випробування проводилося в режимі суворого контролю за рівнем безпеки, поруч з місцем проведення випробувань перебували санітарний катер ВМС України, рятувальне буксирне судно ВМС України з групою водолазів та медичною бригадою на борту». Складається таке враження, що цей підводний човен найбільшу небезпеку становить для його екіпажу.

Один підводний човен («Запоріжжя»), але в ньому зосереджений цілий рід Військово-морських сил – підводні сили
– Це не так. Я спочатку хотів би сказати, що в цьому підводному човні зосереджено багато речей. Це специфічні речі, але думаю, що слухачам буде цікаво про них знати. Один підводний човен, але в ньому зосереджений цілий рід Військово-морських сил – підводні сили. Тобто немає човна – немає, грубо кажучи, підводних сил. Фактично на сьогоднішній день це зв’язок між тим, що ми сьогодні маємо, і тим, що ми хочемо мати в майбутньому – це такий коридор для розвитку. Тому що, не буду стверджувати, але ще, мабуть, в часи Нельсона знали моряки, що важче підготувати досвідчений професійний екіпаж, ніж побудувати, скажімо, корабель.

Сьогодні підводний човен «Запоріжжя» продовжує планово виконувати завдання ходових випробувань. Звичайно, під час будь-яких ходових випробувань є якісь проблеми. Ці проблеми усуваються відповідними фахівцями ремонтних підприємств. І ми поступово просуваємось до того, щоб цей підводний човен завершив виконання випробувань, щоб усі зауваження були усунуті і підводний човен увійшов до бойового складу Військово-морських сил Збройних сил України і потім виконував свої завдання.

Щодо занурення і такої уваги до безпеки, хотів би наголосити, що це нормальна практика, в будь-якій країні вона витримується під час проведення таких випробувань. Тим більше, підводний човен дуже довгий час не занурювався. Під час таких занурень, звичайно, підсилена увага до заходів безпеки. Але хочу наголосити, всі випробування: і перші виходи, і той вихід, який був з зануренням – відбуваються в штатному режимі, відповідно до затвердженої програми. Все йде у плановому режимі.

– Цей підводний човен, який так довго ремонтується, увійде до бойового складу, Ви кажете. Але чи може такий човен бути цінною бойовою одиницею, чи він більше цінний для підготовки відповідного профілю фахівців – підводників?

– Це – дорога з двостороннім рухом. Звичайно, він цікавий з точки зору підготовки і збереження такого прошарку Військово-морських сил, як підводники. І, звичайно, він також цікавий з точки зору виконання конкретних завдань. Повірте, цей підводний човен має відповідні спроможності. Ще занадто рано списувати його в утиль.

– Але цей човен ще за радянських часів побудований?

У нас багато кораблів, які побудовані за часів Радянського Союзу. Багато наших країн-сусідів продовжують використовувати кораблі, які були побудовані 20 років тому і більше
– У нас багато кораблів, які побудовані за часів Радянського Союзу. Мова йде про те, втратили вони свої властивості чи не втратили. Якщо вони не втратили властивості, є відповідні можливості щодо їхньої модернізації, щодо встановлення відповідних технічних засобів – то чому ні? Це і дешевше, і це дає можливість виконувати ті завдання у військово-морській галузі, які стоять перед Військово-морськими силами. До речі, багато наших країн-сусідів продовжують використовувати кораблі, які були побудовані 20 років тому і більше. У цьому немає проблеми. Проблема в тому, щоб своєчасно проводити відповідні технічні ремонти, і ту техніку, яка втратила свої властивості, міняти на більш сучасні зразки.

– У нас періодично відбувається перегляд оборонної стратегії України, і зараз теж такий перегляд відбувся. Що змінюється, власне, для Військово-морських сил України в тому, яке їхнє місце в обороні? Тобто колись, пригадуєте, навіть казали, що авіаносний крейсер «Варяг» треба лишити Україні, бо потрібен нам авіаносець. Потім стратегію переглянули і сказали, що, мабуть, краще його продати, бо перед українським флотом не стоїть таких завдань, що потрібно мати авіаносець… Які завдання перед ВМС ставляться нові?

На сьогоднішній день з багатьох питань ми працюємо в міжнародному форматі – це ініціативи Blackseafor, ініціатива «Чорноморська гармонія»
– Нова Стратегія національної безпеки України і Воєнна доктрина вже затверджені, і, відповідно, ми керуємось цими документами…

Військово-морські сили – це такі міні-збройні сили, які мають і морську компоненту, і авіаційну, і, звичайно, берегову компоненту. Ці компоненти ми маємо, і всі вони працюють відповідно до тих завдань, які стоять перед флотом. По-перше, це – забезпечення національної безпеки в ближній морській зоні: широчезний спектр питань, починаючи від підтримання оперативного режиму, забезпечення висвітлення обстановки, питання, які стосуються і патрулювання. До речі, на сьогоднішній день з багатьох питань ми працюємо в міжнародному форматі – це ініціативи Blackseafor, ініціатива «Чорноморська гармонія». Це те, що дає можливість спільними зусиллями чорноморських країн підтримати безпеку в регіоні.

Минулого року наш великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» провів досить на високому рівні операцію евакуації українських громадян із Лівії
Те, що стосується дальньої морської зони, то тут також є низка завдань. Кажучи більш простою мовою, це можливість на ранніх етапах, далеких від нашого узбережжя, відвернути ті загрози національній безпеці нашої держави, які можуть наблизитися, відповідним чином впливати на нашу державу, на її громадян. Питання участі в антитерористичній операції, в антипіратській… Ви знаєте, що минулого року наш великий десантний корабель «Костянтин Ольшанський» провів, я вважаю, досить на високому рівні операцію евакуації українських громадян із Лівії.

Спроможності, які існують на сьогоднішній день у Військово-морських силах, дозволяють виконувати ці завдання. Ми думаємо про те, як і що треба зробити для того, щоб рівень виконання цих завдань був вищий, щоб реагування було більш швидке і адекватне. Це, звичайно, питання, які стосуються планів реформування Збройних сил України і, зокрема, Військово-морських сил.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG