Чому з Юлії Тимошенко не вийшло української Аун Сан Су Чжі? Про це розмірковує чеська телевізійна оглядачка на сайті громадського телебачення. Непродумані наслідки мовного закону в Україні обговорює російська преса. Там же можна прочитати повідомлення про те, як білоруська еліта виводить свої активи на Захід.
Оглядачка Чеського громадського телебачення Алжбета Хмеларжова розмірковує на сайті громадського мовника над тим, чому колишній український Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яку на Заході вважають ув’язненою з політичних міркувань, не стала українською Аун Сан Су Чжі, і на відміну від лідерки бірмської опозиції (опозиції М’янми) не отримала Нобелівської премії миру.
Напередодні оголошення цьогорічного переможця Нобелівської премії миру Хмеларжова написала, що Тимошенко премії не отримає, «бо нема за що». Як вважає чеський коментатор, прихильникам колишнього прем’єра вже не вистачало ідей у боротьбі проти режиму, коли вони вигадали висування Тимошенко на Нобелівську премію. Тимошенко, за словами Хмеларжової, могла б, у кращому випадку, претендувати на премію найбільш здібного політика щодо використання засобів масової інформації. Проблема, на думку чеської оглядачки, полягає у тому, що на Заході Тимошенко отримує майже некритичну підтримку, але в самій Україні ставлення до неї складніше.
Чеська оглядачка говорить, що на відміну від Аун Сан Су Чжі, яка багато років перебувала за ґратами, Юлія Тимошенко хотіла не демократії для своєї країни, а влади для себе. Обидві заплатили свободою за свої бажання. Але тільки одна з них стала символом боротьби за демократію.
Російська «Независимая газета» пише про те, що у Києві мають презентувати звіт робочої групи, яку скликав Президент Віктор Янукович, щоб зменшити суспільне напруження, яке викликав так званий «мовний закон». Кореспондент російської газети пише, що «скандальний закон» розколов не лише Україну, але й владну команду на два табори.
Українські експерти, яких цитує російське видання, говорять, що закон не дав електоральних преференцій владі, а навпаки, створив для неї нові проблеми, адже у мовній сфері почався «хаос». Вони говорять, що частина президентського оточення продовжує наполягати на законі в його нинішній редакції, а друга, розуміючи, які складнощі це викличе у наступній президентській кампанії, хоче змінити закон. Адже для того, щоб бути обраним, Віктору Януковичу потрібно займати центристську позицію, а цей закон відводить для нього роль радикала.
Та ж «Независимая газета» розповідає, що в сусідній Білорусі відбуваються активні інтеграційні процеси з Європою. У той час, як «офіційний Мінськ не приймає західні демократичні цінності, його економіку та ідеологію в цілому», білоруська еліта, включно з найближчим оточенням президента Олександра Лукашенка «поступово інтегруються у західне суспільство» – вони скуповують європейські компанії чи нерухомість.
Навіть звичайні білоруси їздять на закупи до сусідньої Литви і Польщі, а грошовитіші намагаються відкрити бізнес у сусідній країні й купити там хоч недороге житло, щоб мати можливість отримати шенгенську візу.
Проте найбільший резонанс викликало повідомлення про те, що представники влади, і навіть такі, як, наприклад, проурядовий олігарх Юрій Чиж, котрі включені у список «небажаних» у Європі, через підставних осіб купують нерухомість у Литві. Литовська преса повідомляє не лише про те, що білоруські олігархи вкладають гроші в економіку їхньої країни, але й намагаються створити там своє лобі в Європі. Таким чином вони створюють собі «плацдарми» у Європі. Тобто, сама білоруська владна еліта не довіряє системі, яку вони ж і збудували, переповідає видання думки співрозмовників.
Оглядачка Чеського громадського телебачення Алжбета Хмеларжова розмірковує на сайті громадського мовника над тим, чому колишній український Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яку на Заході вважають ув’язненою з політичних міркувань, не стала українською Аун Сан Су Чжі, і на відміну від лідерки бірмської опозиції (опозиції М’янми) не отримала Нобелівської премії миру.
Напередодні оголошення цьогорічного переможця Нобелівської премії миру Хмеларжова написала, що Тимошенко премії не отримає, «бо нема за що». Як вважає чеський коментатор, прихильникам колишнього прем’єра вже не вистачало ідей у боротьбі проти режиму, коли вони вигадали висування Тимошенко на Нобелівську премію. Тимошенко, за словами Хмеларжової, могла б, у кращому випадку, претендувати на премію найбільш здібного політика щодо використання засобів масової інформації. Проблема, на думку чеської оглядачки, полягає у тому, що на Заході Тимошенко отримує майже некритичну підтримку, але в самій Україні ставлення до неї складніше.
Чеська оглядачка говорить, що на відміну від Аун Сан Су Чжі, яка багато років перебувала за ґратами, Юлія Тимошенко хотіла не демократії для своєї країни, а влади для себе. Обидві заплатили свободою за свої бажання. Але тільки одна з них стала символом боротьби за демократію.
Російська «Независимая газета» пише про те, що у Києві мають презентувати звіт робочої групи, яку скликав Президент Віктор Янукович, щоб зменшити суспільне напруження, яке викликав так званий «мовний закон». Кореспондент російської газети пише, що «скандальний закон» розколов не лише Україну, але й владну команду на два табори.
Українські експерти, яких цитує російське видання, говорять, що закон не дав електоральних преференцій владі, а навпаки, створив для неї нові проблеми, адже у мовній сфері почався «хаос». Вони говорять, що частина президентського оточення продовжує наполягати на законі в його нинішній редакції, а друга, розуміючи, які складнощі це викличе у наступній президентській кампанії, хоче змінити закон. Адже для того, щоб бути обраним, Віктору Януковичу потрібно займати центристську позицію, а цей закон відводить для нього роль радикала.
Та ж «Независимая газета» розповідає, що в сусідній Білорусі відбуваються активні інтеграційні процеси з Європою. У той час, як «офіційний Мінськ не приймає західні демократичні цінності, його економіку та ідеологію в цілому», білоруська еліта, включно з найближчим оточенням президента Олександра Лукашенка «поступово інтегруються у західне суспільство» – вони скуповують європейські компанії чи нерухомість.
Навіть звичайні білоруси їздять на закупи до сусідньої Литви і Польщі, а грошовитіші намагаються відкрити бізнес у сусідній країні й купити там хоч недороге житло, щоб мати можливість отримати шенгенську візу.
Проте найбільший резонанс викликало повідомлення про те, що представники влади, і навіть такі, як, наприклад, проурядовий олігарх Юрій Чиж, котрі включені у список «небажаних» у Європі, через підставних осіб купують нерухомість у Литві. Литовська преса повідомляє не лише про те, що білоруські олігархи вкладають гроші в економіку їхньої країни, але й намагаються створити там своє лобі в Європі. Таким чином вони створюють собі «плацдарми» у Європі. Тобто, сама білоруська владна еліта не довіряє системі, яку вони ж і збудували, переповідає видання думки співрозмовників.
